Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мозковий-інсульт.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
183 Кб
Скачать
☆

3. Проведення оксигенотерапії

Кисневу терапію доцільно проводити пацієнтам, у яких є клінічні ознаки порушення функції зовнішнього дихання та/або насичення крові киснем (сатурація) нижче 95 %. При порушенні свідомості інгаляція кисню проводиться обов’язково.

ШВЛ показана при: брадіпное (ЧД менше ніж 12 за хвилину), тахіпное (ЧД більше ніж 35-40 за хвилину), сатурації нижче ніж 95%, зростаючому ціанозі шкірного покрову.

4. Забезпечення венозного доступу проводиться шляхом виконання стандартної процедури венозної пункції з дотриманням заходів асептики/антисептики катетером для внутрішньовенної пункції, який ретельно фіксується пов’язкою.

МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ

1. Контроль ат

Різке зниження АТ може призвести до погіршення стану пацієнта, тому, через складність адекватного контролю темпів зниження АТ, застосування антигіпертензивної терапії у пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу на догоспітальному етапі у більшості випадків не рекомендоване.

NB!

Не проводиться корекція АТ при виявленні САТ не більше ніж 220 мм рт. ст. та/або ДАТ не більше ніж 120 мм рт. ст.

Для корекції гіпертензії:

  • Ебрантил

  • Есмолол ( бревіблок) 25-50 мг в/в болюсно з наступною інфузією 50-100 мкг/кг/хв.

  • Метопролол (беталок) 5 -10 мг внутрішньовенно струминно повільно.

Для корекції гіпотензії:

При АДсист < 100 мм.рт.ст. :

  • допамін 200 мг в 400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, починаючи з 5 мкг/кг/хв, збільшуючи дозу до стабілізації АТ на рівні 100-110 мм рт. ст.

  • при відсутності ефекту – додатково норадреналін 4 мг в 400 мл 5% глюкози або фізіологічного розчину внутрішньовенно крапельно, збільшуючи швидкість введення з 4 мкг/кг/хв до стабілізації АТ на рівні 100-110 мм рт. ст.

Не вважати помилковим чи фатальним підвищення АТсист. до рівня, який на 20-25% перевищує можливий рівень «робочого» тиску даного пацієнта.

2. Інфузійна терапія: проводиться введення розчину натрію хлориду 0,9% із швидкістю 100 мл/год.

3. Корекція рівня глюкози проводиться при виявленні рівня глюкози у крові менше ніж 3,0 ммоль/л необхідно ввести 20-40 мл 40 % розчину глюкози в/в болюсно (дуже повільно).

4. Протисудомна терапія:

1. Діазепам - в/в 10-20 мг (2-4 мл), у разі необхідності повторного введення – 20 мг внутрішньом’язово або в/в крапельно.

2. Магнію сульфат є препаратом вибору при судомному синдромі - вводити в/в повільно болюсно 25 % (250 мг/мл) розчин впродовж 10-15 хв. (перші 3,0 мл за 3 хв.) або крапельно у 100,0 – 200,0 мл розчину натрію хлориду 0,9 %.

NB!

Протипоказані та не рекомендовані втручання у пацієнтів з підозрою на ГПМК:

  1. Протипоказане застосування фуросеміду для лікування набряку мозку через можливе різке зниження АТ та поглиблення ішемії мозку.

  2. Протипоказане введення розчинів глюкози, колоїдних розчинів для проведення інфузійної терапії.

  3. В теперішній час відсутні докази ефективності лікування гострого ішемічного інсульту за допомогою нейропротекторних та ноотропних препаратів, препаратів бурштинової кислоти. Введення таких препаратів на догоспітальному етапі не рекомендоване.

  1. Симптоматична терапія - головного болю, нудоти, блювоти.

ІНДИКАТОРИ ЯКОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Критерії оцінки

Одиниця

виміру

Наявність у керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги локального протоколу надання медичної допомоги пацієнту з мозковим інсультом.

так/ні

Норматив прибуття на виклик

так/ні

Відповідність протоколу діагностичої та лікувальної програми

так/ні

Реєстрація ЕКГ в перші 10 хвилин контакту медичного робітника бригади ШМД.

так/ні

Поліпшення самопочуття пацієнта, стабілізація гемодинаміки.

так/ні

Постановка та формулювання діагнозу згідно МКХ-10.

так/ні

Госпіталізація пацієнта у профільне відділення ЗОЗ згідно діючих наказів Департаменту охорони здоров'я Запорізької ОДА в «період вікна терапевтичних можливостей» з попереднім наданням інформації ЛПЗ про пацієнта, який є «кандидатом для проведення сТЛТ».

так/ні

Відповідність оформлення та ведення документації (форма 110/о) наказу МОЗ України №999 від 17.11.2010.

так/ні

ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ

Обгрунтування

Лікування пацієнтів у спеціалізованих інсультних відділеннях зменшує летальність, загальну смертність, інвалідність та витрати, пов'язані з доглядом за пацієнтом на всіх етапах надання медичної допомоги.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Обов’язкові:

  1. Транспортування пацієнта в автомобілі швидкої медичної допомоги відбувається з піднятим головним кінцем медичних нош-каталки до кута 30 градусів.

  1. Термінова госпіталізація пацієнта проводиться у заклади охорони здоров’я згідно діючого наказу Департаменту охорони здоров’я Запорізької обласної державної адміністрації № 128 від 17.04.2002 року “Про покращення надання медичної допомоги хворим з гострими порушеннями мозкового кровообігу на догоспітальному та госпітальному етапах” та управління з питань охорони здоров’я Запорізької міської ради № 165 від 19.04.2012 “Про госпіталізацію хворих неврологічного профілю.

  1. Пацієнта госпіталізують у відповідний ЗОЗ у супроводі родичів (при можливості).

  1. Керівнику бригади необхідно повідомити приймальне відділення ЗОЗ про можливий час прибуття бригади та важкість стану пацієнта.

  1. Обов’язково слід передбачити можливість проведення ЕІТ та інтенсивної терапії на всіх етапах транспортування пацієнта.

  1. Госпіталізації підлягають всі пацієнти незалежно від статі, віку та інших факторів.

  1. При госпіталізації необхідно взяти медичну документацію та попередні кардіограми пацієнта.

  1. У приймально-діагностичному відділенні керівник бригади ШМД повинен доповісти лікарю приймально-діагностичного відділення про:

  • загальний клінічний стан хворого;

  • неврологічний статус хворого;

  • точний час появи перших симптомів ГПМК;

  • АТ, температура тіла (Т тіла), рівень глюкози крові, результати ЕКГ (бажано);

  • відомості про перенесені найближчим часом операції, травми, інсульти, інфаркти міокарду, гострі кровотечі та інфекції;

  • відомості про ліки, які приймає пацієнт щоденно та його алергологічний анамнез;

  • відомості про ліки, які пацієнт приймав в день захворювання;

  • судинні фактори ризику (АГ, ЦД, серцева аритмія, тощо).