2.Характеристика продукції, що випускається. Вимоги стандартів до її якості.

На заводі ТОВ ”Вільногірське скло” виготовляють різноманітну тару форм та ємкостей. Найбільше замовлень приходять на горілчану продукцію,також пивна склотара та шампанські пляшки які є забарвлені різні кольори.

Технічні вимоги встановлюють, що залежно від вміскості та призначення пляшки повинні:

• виготовлятися зі скла певного складу;

• мати певні кольори;

• бути термічно стійкими і витримувати певний перепад температур;

• водостійкими тобто контролюється вилуговування внутрішньої поверхні пляшок;

• витримувати певний внутрішній гідростатичний тиск;

• мати якісний відпал.

Цим ГОСТом визначаються наступні вимоги:

• за показниками зовнішнього вигляду(назкрізни посічка, прилипаючи скла, гострим швах,відколів, стороніх включень, незмивною забруднень, відкрит та закритим міхурам, складкам ковалі хвилястості);

• до товщини дна і стінок пляшок;

• до геометричних розмірів і форми пляшок.

Пляшки умовно можна розділити на кілька категорій: для лікеро-горілчаних виробів, вина, пива, мінеральних вод, газованих напоїв, шампанського і шипучих вин. Виходячи з галузі їх застосування і розробляються певні вимоги. Наприклад, пляшки для коньяку і шампанського за показниками зовнішнього виду повинні бути однаковими, а вимоги щодо внутрішнього гідростатичного тиску встановлюються різні. Так, пляшка для шампанського повинна витримувати тиск не менше 1,67 МПа (17 кгс/см2), а для коньячної пляшки цей показник суворо не регламентований. 

3.Сировинні матеріали,їх склад та інші характеристики. Вимоги

стандартів до сировини

Для виробництва склотари використовують наступні сировинні матеріали: пісок, партахром, каолін, сода, сульфат натрію, крейду, доломіт, воду.

Вагове дозування компонентів шихти проводится на вагових лініях, обладнаних вагами ДВСТ. Допустимі відхилення по вагі окремих компонентів шихти повинні бути:

• по піску +- 0,5%

• по доломіту +- 0,2%

• по соді +- 0,2%

• по сульфату натрію +- 0,2%

• по каоліну +- 0,2%

• по крейді +- 0,2%

• по партахрому відхилення не допускається.

Для варки зеленого скла в шихту вводять:

• пісок кварцовий ГОСТ 22551-77;

• сода кальцинована ГОСТ 5100- 85;

• сульфат натрію ГОСТ 618-77;

• доломіт ГОСТ 23675-79;

• каолін ГОСТ 21285-75;

• крейда ГОСТ 12085-88;

• партахром.

Рецепт шихти на заданий хімічний склад скла розраховується заводською лабораторією з урахуванням основност,вологості сировиних матеріалів. Компоненти шихти зважуються відповідно з рецептом і в послідовності вказаній в рецептурі.

Сировина	Оксиди, %
	SiO2	Al2O3	Fe2O3	CaO	MgO	Na2O	K2O
Пісок	98,5	0,5	0,25	-	-	-	-
Каолін	74,5	14,5	0,15	-	-	8,5	-
Доломіт	1,2	0,5	0,25	3,2	18,5	-	-
Крейда	1,5	0,25	0,2	54,3	-	-	-
Сода	-	-	-	-	-	58,2	-
Сульфат Na	-	-	-	-	-	43,2	-
Потаж	-	-	-	-	-	-	-

Таблиця 3.3- Хімічний склад сировиних матеріалів

Стандарти визначають тип, розміри виробів, технічні умови виробництва та

методи випробувань. Вимоги стандартів нерозривно пов’язані з можливостями

промисловості, та потребами споживачів – харчової та хімічної промисловості.

Так випуск склотари стандартних розмірів дозволяє використовувати

універсальні фасувальні машини, машини для закупорки пляшок та банок. Було

з’ясовано, що банки, які розколюються або тріскаються по швах при закупорці

мають відхилення від встановлених стандартом меж. Розміри тари повинні

враховуватися машинобудівниками при проектуванні склоформуючих машин і

обладнання харчових виробництв, при використанні склотари на підприємствах

харчової промисловості і у торгівлі. Таким чином, стандартизація склотари має

міжгалузевий характер.

Розміри склотари різноманітні. Для пива, мінеральних вод, безалкогольних

напоїв і соків використовують пляшки різної форми. Вони відрізняються

граничними максимальними розмірами (по діаметру корпуса та по висоті)

показниками номінальної і повної місткості і ваги. Пляшки для харчових рідин

випускають за вимогами ДСТу – 21-6-74 , ДСТу 10117-91, ТУ - 21-23-45-74, ТУ -

21-23-49-74, ТУ – 18-23-13-74, ТУ - 21-23-68-75, ТУ - 21-23-10.63-75, та

іншим галузевим стандартам і технічним умовам.

Технічні умови і методи випробування скляних пляшок визначаються ДСТу –

13906-68 „Пляшки для харчових рідин. Технічні умови”, ДСТ – 21-6-74 „ пляшки

для горілки, лікеро-горілчаних виробів і шампанських вин, що постачаються на

експорт, стандартом СЕВ „Банки і пляшки скляні для консервів. Технічні

умови”.

Пляшки класифікують за призначенням у стандартах, що визначають їх тип і розмір.

Скло для пляшок повинно бути прозорим і мати той колір, який визначений

стандартом. В пляшках із безбарвного скла припускаються слабкі кольорові

відтінки: зеленуватий, блакитний, жовтий. Забарвлені пляшки можуть мати

слабкі відмінності по кольору за рахунок різнотовщинності стінок та дна

пляшки. Оцінка кольору може проводитися по еталонам, що узгодження між

постачальником та покупцем.

Дефекти скла пляшок.

На поверхні і у товщі скла не допускаються: звилина, яка відчувається на

дотик; прохідні посічки; приливи скла; ріжучі шви і задирки; щербини і

відколи; частки закристалізованого скла; сторонні включення, які мають

навколо себе посічки та тріщини або навколо яких вони можуть виникати при легкому постукуванні по включенням металевим стрижнем; відкриті бульбашки та бульбашки, які можна продавити всіх розмірів; лужні бульбашки, які вкриті зсередини білуватим нальотом; плями змащення форм, що не змиваються „мошка” у вигляді скупчень.

Дефекти виробки.

Не допускаються на зовнішній поверхні пляшок різко виражені: зморшки,

покованість поверхні, потертості, сліди відрізу ножицями і подвійні шви.

Поверхня повинна бути гладкою. На внутрішній поверхні пляшки допускається незначна хвилястість, яка непомітна при заповненні пляшки водою.

Якість відпалу.

Якість відпалу, яка оцінюється по кількості залишкових внутрішніх напружень та по їх розподіленні у виробі, визначає експлуатаційну надійність скляної тари. Поганий відпал приводить до зниження термостійкості і механічної міцності тари, а часто до її самовільного руйнування без зовнішнього впливу.

Термостійкість.

Скляні пляшки повинні витримувати перепади температури, які виникають підчас використання. Склотара повинна втримувати перепади температур до 45-60⁰

.

Хімічна стійкість.

Показники водостійкості пляшок, при дослідженні поверхні пляшок методом

вилужування поверхні, не повинні перевищувати зазначених в ДСТ 13906-68.

Склад тарного скла загального призначення відносяться по хімічній стійкості

до ІІІ гідролітичного класу; скло до якого пред’являються підвищенні вимоги, відносяться до ІІ гідролітичного класу. Скло медичного призначення звичайно відноситься до І гідролітичного класу.

Прозорість скла споживчої тари оцінюється у більшості стандартів тільки якісно.

В ряді вимог, що висуваються до склотари з точки зору якості її виробки

особливе значення мають вимоги до точності виконання геометричних розмірів. При чому точними розмірами повинні бути ті, від яких залежить робота миючих

машин та машин для наповнення та закупорки.

Стандарти які діють на території СНД відрізняються від діючих у Європі.