Зв’язок між будинками здійснюється по технології fddi.
Для з’єднання будинків у мережу використовую багатомодове оптоволокно, оскільки при використанні багатомодового оптокабеля необхідна величина мережі досягається (750м).Також будем використовувати технологію 1000Base-SX.
Структура корпоративної комп’ютерної мережі
9.Розрахунок pdv та pvv
Сегмент 1 = 15,3+(0,113*85) = 24,9
Сегмент 2 = 15,3+(0,113*50) = 23,9
Сегмент 3 = 42+(0,113*10) = 43,1
Сегмент 4 = 42+(0,113*90) = 52,7
Сегмент 5 = 165+(0,113*100) = 176
PDV = 24,9+23,9+43,1+52,7+176 = 320<575
PVV = 10,5+10,5+8+8 = 37<49
Отримане значення PDV не перевищує 575 bt, а значення PVV не перевищує 49 bt отже дана мережа працює коректно.
10.Аналіз показників продуктивності
Для визначення продуктивності роботи мережі, було проведено моделювання в середовищі NetCracker. При симуляції було використано такі компоненти мережі:
LAN servers
Ethernet Workstations
Notebook
Ethernet Router
Switches
Twisted Pair
WiFi Router
Printer
Схема моделювання представлена в додатку 5.
11.ІР-адресація та маршрутизація
Кожен абонент у глобальній комп'ютерній мережі Internet повинен отримати унікальну ІР-адресу.
Фізичним мережам, які хочуть отримати вихід в об'єднану мережу, ІР-адресу може присвоїти фірма, що надає послуги Internet і є точкою входу в мережу Internet (POP). Це може бути регіональний сервіс-провайдер Internet (ISP), який, у свою чергу, повинен отримати діапазон адрес для надання їх клієнтам в організації IANA або ж в організації "Мережевий інформаційний центр Інтернету" (InterNIC).
IP-мережа під'єднується до об'єднаної мережі за допомогою маршру-тизатора, один з портів якого є вузлом цієї мережі і повинен мати її ІР-адресу , а інший порт - IP-адресу наступної мережі. Кожному вузлу корпоративної ІР-мережі, крім ідентифікатора фізичної мережі, адміністратор повинен задати унікальний ідентифікатор вузла у межах діапазону ідентифікаторів вузлів виділеної IP-адреси цієї мережі, вказати маску мережі та IP-адресу маршрутизатора для виходу в іншу мережу (шлюзу за замовчуванням). Прийнято, що перша ІР-адреса після номера мережі - це IP-адреса шлюзу за замовчуванням.
За ініціалізації стека TCP/IP над двійковими кодами IP-адреса хоста та його маски виконується операція "логічне Г. Перед відправленням кожного пакета його IP-адреса призначення також складається з маскою . Якщо результати двох перелічених вище операцій збігаються, то отримувач пакета знаходиться у внутрішній мережі. В іншому випадку — адресат знаходиться у зовнішній мережі, і пакет відправляється на шлюз за замовчуванням.
Приклад структури двох віддалених локальних мереж S1 і S2, які з'єднані між собою за допомогою двох маршрутизаторів R1 і R2 через канал зв'язку третьої мережі S3. Мережі S1 виділена IP-адреса класу А 64.0.0.0 з маскою за замовчуванням 255.0.0.0, а мережі S2- IP-адреса класу В 128.64.0.0 з маскою 255.255.0.0. Адміністратори на свій розсуд присвоїли всім хостам цих мереж IP-адреси у межах діапазонів ідентифікаторів відповідно класу А і класу В. При цьому першим портам маршрутизаторів R1 і R2 було присвоєно найменші ідентифікатори з діапазону вузлів їх мереж. Шлюзом за замовчуванням для виходу в іншу мережу для хостів мережі 64.0.0.0 буде перший порт маршрутизатора з адресою 64.0.0.1, а для хостів мережі 128.64.0.0 - порт маршрутизатора R2 з адресою 128.64.0.1. Інші порти маршрутизаторів R1 і R2 з'єднані між собою за допомогою каналу зв'язку мережі S3 з адресою 194.96.40.0 і їм відповідно присвоєні номери 194.96.40.1 і 194.96.40.2.
У великих мережах розподілення ГР-адрес між вузлами здійснюється автоматично за допомогою протоколу DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol), який суттєво спрощує адміністрування мереж. Протокол DHCP працює згідно з моделлю клієнт-сервер, де клієнт (хост) під час старту операційної системи здійснює запит до сервера на отримання IP-адреси. При динамічному розподіленні адрес сервер видає клієнту на обмежений час (час оренди) IP-адресу. Протокол DHCP дозволяє повторно призначати одну і ту саму IP-адресу іншим хостам, що особливо важливо, коли хостів є більше, ніж зареєстрованих ІР-адрес.
Протокол DHCP, окрім присвоєння хосту IP-адреси, вказує також маску, шлюз за замовчуванням, адресу DNS- та WINS-серверів, доменне ім'я хоста тощо.
Корпоративна мережа, яка працює під управлінням ОС Windows NT і використовує набір протоколів Microsoft TCP/IP, але не має виходу в Internet, має назву Intranet. Для IP-мереж, які не мають виходу в Internet і працюють в автономному режимі, стандарти Internet передбачили групу IP-адрес, які не обробляються маршрутизаторами. IANA встановила такі три діапазони приватного адресного простору IP-адрес для використання їх в мережах Intranet:
клас А: 1.0.0.0 - 127.0.0.0;
клас В: 128.0.0.0 - 191.255.0.0;
класС: 192.0.0.0 - 223.255.255.0.
На використання IP-адрес з цього адресного простору організація не зобов'язана отримувати дозвіл.
Intranet може під'єднуватися до мережі Internet через спеціально виділений хост або маршрутизатор, який має один або декілька зовнішніх мережевих адаптерів із зареєстрованими IP-адресами. Такий комп'ютер, який називають proxy-сервером, здійснює запити від хостів Intranet в мережу Internet від свого імені.
Недоліком мережі з великим числом хостів є її чутливість до широкомовного трафіка. Крім цього, у великих мережах виникають проблеми з адмініструванням мережі та інформаційною безпекою. Тому мережу з великою кількістю комп'ютерів доцільно розбити на декілька підмереж, тобто доцільно їх структурувати.
Корпоративній мережі виділено ІР-адресу 157.45.0.0, клас – В, максимальне число вузлів для даної мережі буде становти N= 216 – 2= 65534. З діапазоном адрес 157.45.0.1 - 157.45.255.224.
Нехай кожному вузлу мережі присвоєно адресу з допустимого діапазону мережі классу В. І шлюзам корпусів присвоюються адреси 157.45.0.2, 157.45.0.3, 157.45.0.4.
Припустимо що нам потрібно розбити мережі на під мережі з подальшою можливістю нарощування числа підмережі. Під час структуризації мережі під ідентифікатори підмереж виділимо 3 старші біти другого октету з поля ідентифікаторів вузлів виділеного класу ІР-адреси в нашому випадку «класу В».
Запишемо ІР-адресу, маску та маску підмережі у двійковій формі.
ІР-адреса:
10011101.00111001.00000000.0000000 – 157.45,0.0
Маска:
11111111.11111111.00000000.00000000 – 255.255.0.0
Маска підмережі:
11111111.11111111.11100000.00000000 – 255.255.224.0
Ідентифікатор підмережі:
І - 11111111.11111111.00000000.00000000 – 255.255.0.0
ІІ - 11111111.11111111.00010000.00000000 – 255.255.32.0
ІІІ - 11111111.11111111.00100000.00000000 – 255.255.64.0
IV - 11111111.11111111.00110000.00000000 – 255.255.96.0
V - 11111111.11111111.01000000.00000000 – 255.255.128.0
VI - 11111111.11111111.01010000.00000000 – 255.160.80.0
VII - 11111111.11111111.01100000.00000000 – 255.192.96.0
VIII - 11111111.11111111.01110000.00000000 – 255.255.224.0
Для кожного корпусу виділена своя IP-підмережа
Маршрутизація – це задача знаходження шляху між комп’ютером, що відсилає дані (або ехо-запити у випадку пінгування) та комп’ютером-одержувачем, але в зв’язаній моделі IP ця задача в основному зводиться до пошуку шляхів до шлюзів між мережами.
Мережі, що входять в дану мережу називають підмережами. Підмережі об‘єднуються між собою за допомогою маршрутизаторів.
Маршрут - це послідовність маршрутизаторів (їх портів), які повинен пройти пакет від джерела до адресата.
Таблиця маршрутизації маршрутизатора R для головної філії:
Мережа |
Маска |
порт R |
Інтерфейс |
Метрика |
157.45.32.0 |
255.255.224.0 |
157.45.0.1 |
157.45.0.1 |
0 |
157.45.64.0 |
255.255.224.0 |
157.45.0.2 |
157.45.0.2 |
0 |
157.45.96.0 |
255.255.224.0 |
157.45.0.3 |
157.45.0.3 |
0 |
157.45.128.0 |
255.255.224.0 |
157.45.0.4 |
157.45.0.4 |
0 |
157.45.160.0 |
255.255.224.0 |
157.45.0.5 |
157.45.0.5 |
0 |
157.45.192.0 |
255.255.224.0 |
157.45.0.6 |
157.45.0.6 |
- |
Запис в таблиці маршрутизації з IP - адресою 0.0.0.0 та маскою 0.0.0.0 відповідає запису "маршрут по замовчуванні".