Регуляція плинності крові

Багато фахівців стверджують, що системи згортання і протизгортання, а також системи фібриноліза й антифібриноліза описані ще далеко не повно. Проти кожного фактора мається протифактор і т.д. Тому коагуляційний гемостаз вимагає подальшого вивчення. Це тим більше справедливо у відношенні механізмів регуляції рідкого стану крові. Передбачається існування місцевих і нейрогуморальних механізмів. Місцеві механізми- фібрин і продукти деградації фібрину, фібринопептиди А и В — після появи в крові вони сприяють збереженню рідкого стану крові і виступають у ролі факторів, що антизгортають, з одного боку, і в ролі активатора фібриноліза — з іншої. Нейрогуморальні механізми зв'язані з активацією симпатичного і парасимпатичного відділів нервової системи. Симпатична система, адреналін, норадреналін підвищують здатність крові, що згортає, і одночасно збільшують можливості системи, що антизгортає, тобто збільшують можливості системи коагуляції в двох напрямках. Парасимпатична система (ацетилхолін), імовірно, викликає протилежні зміни в системі коагуляції.

Оцінка гемостазу

1. Загальні методики: проба на резистентність (ламкість) капілярів, проба щипка (при патології з'являються петехий, синці), проба джгута (створення протягом 5 хвилин тиску 60 мм рт. ст. — при патології в ліктьовій ямці з'являються петехий), оцінка рівня тромбоцитів у крові методами Фоніо чи Джавадяна, визначення здатності тромбоцитів до агрегації й адгезії, проба Дьюка, чи визначення спонтанної зупинки кровотечі з механічного ушкодження шкіри, тривалість кровотечі по Айви (при використанні додаткового тиску в 40 мм рт. ст).

2. Оцінка гемокоагуляції

1) Визначення часу згортання крові по методиках різних авторів

2) Тромбоеластографія

3) Коагулографія.

4) Визначення часу рекальцифікації плазми (згортання при додаванні до плазми хлористого кальцію — норма 60—120 с).

5) Протромбіновий час або протромбіновий індекс (згортання при додаванні в нітратну кров хлористого кальцію і тихорєцького тромбопластина — норма часу згортання 14—16 з, норма індексу 100 ± 5% від норми згортання).

6) Визначення концентації фібриногену в плазмі крові ваговим чи методом з використанням тест-тромбіну.

Кровозамінні рідини

Вони призначені для різних цілей Тому їхній склад варіює Запропоновано виділяти чотири основні групи кровозамінників.

1) Кровозамінники гемодинамічної протишокової дії, призначені для нормалізації обсягу циркулюючої крові, кислотно-лужної рівноваги. В основному це колоїдні розчини, що містять високомолекулярні з'єднання, поліглюкін, чи декстран, реополіглюкін, чи низькомолекулярний декстран, желатіноль, поліфер (декстран із залізом), реоглюман (реополіглюкін + маннітол + бікарбонат натрію).

2) Кровозамінники дезінтоксикаційної дії гемодез, полідез чи неогемодез

3) Препарати для білкового парентерального харчування гідролізат казеїну, гідролізин, амінопептид, амінокровін, амінокислоти в суміші (поліамін, левамін, амінон)

4) Регулятори водно-сольового обміну і кислотно-лужної рівноваги, чи електролітні розчини, ізотоничний розчин хлористого натрію (0,85%), розчин Рингера-Локка, сольовий інфузин ЦИПК із сульфатом магнію, Рингер-лактатний розчин, чи розчин Гартмана, лактосол.