1.2. Аналіз ефективності форм і методів екологічного виховання дітей дошкільного віку

Екологічне виховання дошкільників має за мету не тільки подання відповідних знань, а й спрямованість на усвідомлення екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Дошкільникам необхідно надавати знання у доступній для них формі, щоб спонукати подальше пізнання навколишнього, розвивати і виховувати дитину.

За С. Ніколаєвою, шляхами підвищення екологічної культури й ефективності екологічного виховання є:

• розроблення орієнтовного змісту неперервної екологічної освіти для всіх вікових категорій підростаючого покоління, збільшення ваги екологічних питань як у рамках певних предметів, так і за допомогою налагодження внутрішньо- та міжпредметних зв’язків;

• створення в дошкільних закладах освіти відповідної навчально-матеріальної бази: куточків охорони природи, живих куточків та ін.;

• удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення вихованців до природоохоронної роботи;

• формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства [18, с.11].

Побудова методів екологічного виховання базується на наступних принципових моментах:

1) урахування специфіки змісту екологічного виховання, що виходить з біоекології з її центральним поняттям взаємозв’язку організму і середовища;

2) підхід до будь-якої спільної діяльності як педагогічного методу, якщо ця діяльність:

• насичена екологічним змістом;

• дозволяє вирішувати завдання екологічного виховання дітей;

• систематична, регулярно повторювана;

• планується і організовується вихователем;

• націлена па досягнення освітньо-виховного результату;

3) одночасне вирішення у діяльності виховних та освітніх завдань і розуміння їх співпідпорядкованості в екологічному вихованні [20, с.38].

В. Ніколаєнко вважає, що подаючи дітям інформацію про навколишнє середовище, застосовують пояснювально-ілюстративний метод (розповідь, пояснення, бесіда). Розповіді містять навчальні елементи, використовується цікавий природничий матеріал. Багато занять будуються у формі евристичної бесіди, з проблемними запитаннями, завданнями, які вирішуються під час бесіди з дітьми. Це дає дітям змогу вчитися порівнювати, аналізувати, використовувати вже набуті знання, розвивати логічне мислення. За потреби пояснюємо, доповнюємо, вчасно спрямовуємо роздуми дітей у потрібне русло. Співпраця дорослих і дітей, партнерство, взаємоповага сприяють налагодженню гуманних стосунків між ними [20, с.18].

У роботі з дітьми практикується використання наочності. Це різноманітні ілюстрації, гербарії, альбоми (таблиці, схеми, карти, макети, фотографії, натуральні природні об'єкти).

С. Веретєннікова також зазначає, що добрі результати дає використання індуктивного методу пізнавальної діяльності. Спочатку діти отримують інформацію під час спостережень, експериментування і тільки після цього проводяться підсумкові заняття, на яких встановлюють причинно-наслідкові зв'язки, діти доходять певних висновків. Екологічні заняття принесуть більше користі, якщо дитина самостійно робить маленькі відкриття і знахідки. [7, с.20]

Екологічні знання дитині доцільніше отримувати у пізнавальній діяльності. Н. Яришева, Н. Лисенко та С. Ніколаєва, вважають, що основними видами є екологічні екскурсії, спостереження, прогулянки.

Спостереження – основний метод ознайомлення дітей з природою. Це активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті накопичення факторів, початкових уявлень про об’єкти і явища природи, внаслідок чого воно може розглядатися як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

У процесі спостережень на природі ми застосовуємо ейдетики – перевтілення в рослину, комашку, пташку. Це сприяє глибшому розумінню незахищеності природи перед людиною. Методи ТРВЗ – метод емпатії, коли дитина ставить себе на місце будь-якого об’єкта, та метод фантастичної проблеми: “що було б, якби…» - допомагають дітям краще зрозуміти природу.

Прогулянки – повсякденна форма роботи, де діти, спостерігаючи, ознайомлюються з тими ознаками об’єктів природи, явищами, які відбуваються на протязі тривалого часу.

Екологічні екскурсії визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дозволяють організувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Під час екскурсії діти ознайомлюються з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з руйнівним впливом людини на природу. Змістом таких екскурсій можуть стати: обстеження близької місцевості для формування уявлень про навколишні природні умови, рельєф місцевості, наявність рослин і тварин. Під час екскурсій діти збирають природний матеріал для колекцій, ігор, занять із флористики, праці, малювання. На екскурсіях дитина збагачує свої екологічні знання, розкриває своє серце красі довкілля, привчається до культури поведінки [18, с.20].

Під час екскурсій, зазначає С. Ніколаєва, потрібно намагатися сприяти активізації пізнавальної діяльності дітей, прагненню берегти і захищати природу. Будь-яку екскурсію, навіть буденну прогулянку, можливо перетворити на захоплюючу подію. Для цього потрібно привнести елемент таємниці, казки, гри [18, с.19].

Йдучи на прогулянку чи екскурсію потрібно заздалегідь знайомити вихованців з правилами та нормами поведінки, що є елементами екологічної культури кожної цивілізованої людини.

Таким чином, екологічні екскурсії та всі інші засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття: «екологічна культура», «екологічна свідомість», зрозуміти їх сутність [9, ст.45].

Виходячи з того, що основне завдання виховної роботи – створення оптимальних умов для розвитку активності дошкільників, спонукати їх до творчості й самостійності, я використовую проблемні ситуації. Проблемними ситуаціями стимулюють допитливість вихованців, ставити їх в умови практичного пошуку вирішення завдання. Проблемні ситуації розвивають самостійність думки, спрямовують на активні пошуки відповіді, на розуміння зв’язків та залежностей часового, послідовного та причинно-наслідкового змісту. Водночас, проблемні ситуації вчать дітей обґрунтовувати свої судження, висловлювати припущення, підводять їх до самостійних висновків [27, с.3].

Основна форма діяльності дошкільняти – гра, яка водночас є для нього головним способом пізнання зовнішнього світу, основним елементом дитячого розвитку, в тому числі і екологічного виховання. Гра — це творча та емоційна діяльність дітей, сповнена радості, тому введення її в освітній процес сприяє створенню емоційного настрою і мотивації екологічної діяльності.

Як зазначає Г. Бєлєнька, для вирішення освітніх завдань використовують дидактичні ігри екологічного змісту, сюжетно-рольові гри, ігри з правилами, сюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, а також вправи екологічного змісту, які розвивають самостійність дітей, сприяють набуттю знань про навколишню дійсність [5, ст.45].

В роботі з ознайомлення дітей з природою, виховання любові до неї, вихователю важко обходитися без художньої літератури, яка сприяє збагаченню мови, формуванню уміння образно мислити, відтворювати свої враження, розвиває інтерес до природи. Через художню літературу діти вчаться любити природу, бачити в ній прекрасне, глибше і тонко відчувати її красу. Прослухавши вірш, оповідання, відчувши емоційний відгук, діти починають уважніше придивлятися до рослин, до всього, що живе довкола них. Діти охоче сприймають від дорослих не лише довідкову інформацію про навколишнє, а й казки, легенди, пісні, вірші про природу. [5, с.528]

Досить цінні методи та прийоми екологічної освіти пропонує В. Зебзєєва:

• екологічні заняття;

• екологічні екскурсії;

• екологічні гуртки;

• екологічні конкурси;

• обговорення і прогавання ситуацій,;

• трудовий десант;

• екологічні ігри (дидактичні, імітаційні, ігри-моделювання екосистеми);

• екологічні виставки та експозиції.

Таким чином, різноманітні методи і форми роботи допомагають педагогам виховувати у дитини гуманне ставлення до природи, допомагають їм зрозуміти, що людина і природа тісно пов’язані між собою.