2.Війна памфлетів в Англії : основні ідеї,доктрини та публіцисти

Найбільш розповсюдженими і впливовими в рево­люції були ідеї радикальних пуритан, прихильників О.Кром­веля — індепендентів (independent — незалежний). Головними релігійними гаслами індепендентів були: повна незалежність і самоврядування громад віруючих, віротерпимість і невідчужу­ваність свободи совісті. Політичні вимоги індепендентів були помірними: республіка або, як мінімум, конституційна монар­хія. Виразниками їх політико-правових поглядів були Дж. Мі-льтон, Г. Айртон, О. Сідней та ін. Видатний англійський поет і публіцист Джон Мільтон (1608— 1674) у своїх поемах, памфлетах і трактатах обґрунтовував природну свободу людей, їх ненависть до монархії і всякого гніту. Мільтон Джон — англійський поет, публіцист, політичний діяч в період революції 1640—1649 pp. Народився у Лондоні, вчився в Кембріджському ун­ті. Багато займався самоосвітою, мандрував Італією, Францією, де потовари­шував з Галілеєм, Гроциєм та ін. В період революції присвятив ряд творів об­грунтуванню програми індепендентів. Головні його політичні твори — «Про державу королів і сановників», «Трактат про громадянські влади і духовні спра­ви», «Про свободу друку. Промова до англійського парламенту (Ареопагітіка)». На­род — єдине джерело і носій влади, суверенітету держави. Ті, кому він вручає правління (королю, магістратам) — лише уповноваже­ні, виконуючі його закони і доручення. Якщо вони від цього ухи­ляються, народ вправі (у т.ч. через палату общин парламенту) при­звати їх до відповіді і піддати самим суворим покаранням.

Дж. Мільтон писав: коли королі говорять, що їх влада від Бога, то забувають, що від Бога ж і свобода народу, заснована на приро­джених правах. Він захищав передусім духовну свободу людини як природного права людини — свободу совісті і рівноправність усіх релігій, свободу слова і друку, неприпустимість цензури («цензу­ра була породжена інквізицією»). Це було суттєвим внеском у роз­виток теорії природного права, прав і свобод людини. Дж. Міль­тон доводив: держава створена за велінням Бога суспільною угодою народу, який на підставі природженої свободи людей має права управляти собою сам і обирати вигідне для себе правління. Тому республіка, очевидно, краща з інших політичних форм. Вона до­зволяє йому впливати на діяльність посадових осіб, на управлін­ня державою. При ній усього більш забезпечуються права індиві­да — його свобода совісті, думки, слова. Виборче право, на його думку, слід надавати головним чином середнім класам («там — ро­зумні і ділові люди»), що заслуговують права участі в державному правлінні.

Ідею народного суверенітету, права і свободи індивідів відсто­ював і Олджернон Сідней (1622—1683), страчений за критику ко­роля Карла II. У своїх «Міркуваннях про уряд» він виводив похо­дження держави із свободної угоди людей з метою самозбереження. Тільки ця угода — правомірна підстава влади: ні родство, ні сила, ні обман не породжують права. Тому народ завжди вправі скину­ти королів, що зловживають отриманою ними владою. Волю на­роду-суверена, індивіда трактував переважно в політичному змісті як участь людей у встановленні верховної влади, громадян­ських законів. Демократичним ідеалом Сіднея проте була не рес­публіка, а конституційна монархія, обмежена парламентом.

Ще більш компромісну позицію стосовно монархії займав зять Кромвеля, генерал-комісар Генрі Айртон (1611—1651). Він заперечував теорію природного права, обґрунтовував право вла­сності як громадянське, а не природне право. «Ні закон Бога, ні закон природи не дають мені власності, — наполягав Айртон. — Власність є встановлення людської конституції. Оскільки влас­ність установлена правом держави (і те й інше — результат до­говору), воно повинно її надійно охороняти. Гарантія власності — влада великих власників. Тільки за цієї умови «свобода може бути дана, а власність не буде зруйнована». Тому Айртон був проти вимоги заміни монархії республікою. Будь-яка спроба де­мократизації конституції розглядалася ним як можливе зазіхан­ня на існуючий розподіл власності.

Якщо індепенденти хотіли видозміни форм правління, заво­ювання для буржуазії і нового дворянства доступу до влади, за­вершення революції в їх інтересах, то левеллери («урівнителі») виступали за республіку і демократичну конституцію Англії, кри­тикували «шовкових індепендентів». Вождем і ідеологом левеллерів став Джон Лільберн (бл. 1614— 1657). Лільберн Джон — ідеолог левеллерів. Під час громадянської війни служив у парламентській армії. Потім виступав з памфлетами, проектами соціально-полі­тичних перетворень левеллерів. У 1649 р. піддавався судовому переслідуванню, виїздив до Ірландії. Звідтіль викривав непослідовність Кромвеля. Найбільш зна­чними памфлетами Лільберна та його однодумців є: «Захист природженого права Англії» (1645), «Нові кайдани Англії», «Угода вільного народу Англії» (1649). Ним написані і за його участі складені численні памфле­ти, проекти, у яких викладалася політико-правова програма де­мократичної частини англійського суспільства. Багато пунктів цієї програми вирізняли сміливість і новизна ключових для Єв­ропи XVII ст. проблем держави, права, законодавства, політики. Поява й масове розповсюдження вибухо-небезпечної друкованої продукції не на жарт занепокоїли консервативні сили Європи. Адже памфлети, як правило, були спрямо-вані проти феодально-клерикальної реакції, проти самої королівської влади. У країнах Західної Європи спішно приймаються "драконівські" закони про пресу, друковане слово. Попередня цензура (в уособленні британської "Зоряної палати") постійно відроджується, як Фенікс з попелу. Однак, незважаючи на численні заборони, видав-нича справа продовжувала розвиватися, чому сприяло впровадження в першій половині XVІІ століття довготермінових ліцензій на право друкування новин.

Практична частина

Проаналізувати структуру суспільного телебачення Великобританії (ВВС)

Громадське телебачення Великої Британії, Британська телерадіомовна корпорація (British Broadcasting Corporation, BBC) – найстаріша телемережа країни (заснована 1922 року) з найбільшою аудиторією (частка 38%, за даними 2008 року). На другому місці за обсягом аудиторії – найстаріший комерційний мовник ITV (запущений 1955 року, частка 23%, за даними того ж року). Channel 4 та канали його групи (частка – 12%), хоча і належать державі, фінансуються переважно з комерційних джерел, тому під громадським мовленням розумітиметься переважно Бі-бі-сі. Телегрупа Sky (супутникове телебачення, заснована 1990 року) та Five (безкоштовний ефірний канал, 1997-го) мають кожне по 6% частки.