Інтеграція в інтернет

Бі-бі-сі однією з перших запровадила онлайнові сервіси, запустивши сайт у 1994-му та повноцінну онлайн-версію у 1997-му. Згідно з висновками дослідників Інституту відкритого суспільства, жоден європейський мовник не має такого масштабу та глибини онлайн-діяльності.

Популярність онлайн-служби Бі-бі-сі сягнула таких масштабів, що комерційні мовники звинуватили корпорацію в нечесній конкуренції, було проведено описану вище оцінку суспільного впливу, і деякі нішеві онлайн-сервіси закрили. Через подальші побоювання, що діяльність Бі-бі-сі в інтернеті шкодить розвитку ринку (висловлені Міністерством культури, медіа та спорту), керівництво корпорації розглядає можливість зменшення бюджету онлайн-служб на 25% у 2013 році.

Опитування показують, що bbc.co.uk високо цінується у суспільстві. Запровадження відеосервісу iPlayer, за допомогою якого абоненти Бі-бі-сі могли дізнатися у стислій формі про найголовніші новини країни, збільшувало відвідуваність сайту на 20% щомісяця протягом п’яти місяців, щодня програму завантажували 750 тисяч британців.

Суспільна значущість: новини та знання для громадськості

Велика кількість досліджень із 1980-х і до теперішнього часу свідчить про те, що Бі-бі-сі виробляє більше оригінального новинного контенту та пропонує більшу різноманітність програмування, ніж усі комерційні мовники країни. Більш того, порівняння з провідними мовниками Західної Європи та США показує, що Бі-бі-сі й тут виграє у різноманітності програмування. Зокрема, всі три комерційні телемережі США дають новини в подібних форматах у ті ж самі проміжки часу. «Мовники, які найбільш залежать від рекламодавців, мають найвужчий асортимент програм», – зазначають науковці.

Порівняльні дослідження також виявили, що 75% малоосвічених мешканців Британії дивляться новини громадського телебачення, у той час як серед малоосвічених американців ця цифра становить лише 34%. 69% малозабезпечених британців дивляться новини Бі-бі-сі, новини ж американського PBS дивляться лише 30% малозабезпечених громадян країни. Вечірній випуск новин у Британії по каналах громадського телебачення дивляться 73% громадян, що належать до нацменшин, у США відповідний показник – 35%. За даними вчених, громадяни, які дізнаються новини з випусків новин громадського телебачення, більш поінформовані, ніж ті, хто дивиться їх по комерційних каналах.

Бі-бі-сі також встановлює планку для інших британських каналів, популяризуючи нові формати та вкладаючи гроші у високоякісний продукт – наприклад, жанр історичної костюмованої драми. Успіх шоу Бі-бі-сі стимулює інші канали рівнятися на громадську телекорпорацію, прагнучи створювати контент такого ж рівня.

Висновки

Отже, становище ЗМІ у Великобританії пов'язане зі специфікою законодавства у країні. Свобода преси вважається таким же правом особистості, як право дихати. Його самостійне закріплення в спеціальному правовому акті традиційно вважалося позбавленим будь-якого юридичного сенсу. Через це тут немає єдиного документа, який звичайно являє собою конституцію, немає законодавчо зафіксованого утвердження свободи преси. Дуже мало й специфічних актів, присвячених ЗМІ, зате в регулюванні їх діяльності дуже велика роль прецеденту, що створює основу для суперечливого тлумачення деяких законодавчих положень, витоки яких слід шукати в глибині історії країни. Європейська конвенція, суд присяжних, відкритість судовиробництва , правило неприпустимості попередніх обмежень, відсутність законів, що дозволяють пряме урядове втручання, а також стримуюча роль генерального атторнея — усе це веде до того, що британські ЗМІ користуються відносною свободою від цензури порівняно зі Східною Європою і країнами третього світу. На межі 80-90-х років ХХ століття в країні спостерігалися тенденції, спрямовані на регулювання ЗМІ, тривав адміністративний контроль за пресою та іншими засобами масової інформації. Ряд судових справ розглянув права британських журналістів на редакційну таємницю. Тоді ж було висунуто законопроект про обмеження продажу порнографічних видань, однак він не дістав одностайної підтримки, як й інший законопроект, спрямований проти расової ненависті. У Великобританії сформувалася група прихильників реформи англійської неписаної конституції за включення до неї Білля про права та положень про свободу інформації . У 1992 році лейборист Клайв Соулі вніс до палати громад законопроект "Про свободу та відповідальність преси". Цей крок був викликаний тим, що питання журналістської етики наприкінці 80-х — початку 90-х років набули нової гостроти. Комісія Д. Келькатта, створена з приводу "морального тероризму" преси, рекомендувала замінити ліберальну Раду зі справ преси жорсткою Комісією по скаргах на пресу. Але схоже, що і ця комісія виявилася недостатньо жорстким регулятором журналістської діяльності. Крім того, виникло обґрунтоване побоювання, що більш жорсткий контроль над "розгортачами бруду" може потягти за собою переслідування тих, хто виступає на шпальтах газет зі справедливою критикою.