1. Етап — донаукова (міфологічна) психо­логія — коли панували анімістичні уявлення про душу;

2. Етап — філософська психологія — коли психологія була частиною філософії (від анти­чності до XIX ст.);

3 етап — власне наукова психологія, з другої половини XIX ст. Цей період пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого у природничих наук, який дав змогу психології відокремитися від філософії.

Третій підхід — культурологічний — розвиток психологіч­ної науки розглядається в контексті розвитку людської куль­тури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український вчений В. А. Ро- менець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології ви­окремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічно­го періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у XIX ст., у якій, до речі, живемо й ми; її назва походить від лат. «БсіепНа» — наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі).

Розвиток психологічної науки можна розглядати також залежно від того, що було її предметом (четвертий підхід) –

психологія як наука про душу

психологія як наука про свідо­мість

психологія як наука про пове­дінку

психологія як наука про психіку

Основні галузі психологічної науки

• Загальна психологія

• Соціальна психологія

• Психологія праці

• Педагогічна психологія

• Вікова психологія

• Психологія спорту

• Паропсихологія

Значення психології як науки:

1 дає можливість розбиратися в психічному житті людей;

2 допомагає розбиратися в своєму психічному житті

3 дає можливість розуміти самого себе, пізнати свої сильні та слабкі сторони;

4 допомагає правильно організувати розумову працю.

Принципи психології:

1 детермінізм (обумовлення) – психіка визначається способом життя і змінюється із зміною зовнішніх умов;

2 єдність свідомості та діяльності – свідомість та діяльність не розривні. Свідомість утворює внутрішній план діяльності людини;

3 розвиток – психіка може бути правильно зрозумілою, якщо вона розглядається у безперервному розвитку, як процес і результат діяльності.

2. Природа психіки і предмет пcихологічної науки.

Міні-лексикон: душа, психіка, поведінка, наукові психологічні знання, парадигма, предмет психологічного дослідження, популярна психологія, парапсихологія, психічні якості, психічні процеси методи збору психологічної інформації, тест.

Наука, яка вивчає психіку людини, закономірності її психічної діяльності, називається ПСИХОЛОГІЄЮ. Отже,

ПСИХОЛОГІЯ ЦЕ НАУКА ПРО ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПСИХІКИ ЯК ОСОБЛИВОЇ ФОРМИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ПРЕДМЕТОМ ПСИХОЛОГІЇ є об’єктивні закони психічної діяльності, її виникнення і розвиток, формування психічних властивостей людини.

ПСИХІКА це властивість мозку як високоорганізованої матерії віддзеркалювати об'єктивну дійсність і на основі психічного образу, який при цьому формується, цілеспрямовано регулювати діяльність суб'єкта і його поведінку.

Основні функції психіки- регуляторна, відображення.

Зігмунд Фрейд (Фройд)