2.4 Розрахунок цехових витрат

До цехових витрат належать витрати на утримання апарату управління, амортизацію, ремонт, утримання будівель, споруд, інвентарю, витрати на винахідництво, дослідження, охорону праці, техніку безпеки та інші витрати, зроблені в цеху.

Відсоток цехових витрат П_цв прийняти з додатка 6.

Цехові витрати на деталь можна обчислити за формулою:

(2.7)

де П _ц.в. – процент цехових витрат, % (з додатка 6).

Результати розрахунку внести до таблиці 2.2.

2.5 Калькуляція цехової собівартості

Розрахунок собівартості деталі виконати в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Калькуляція цехової собівартості деталь-представника

№	Статті калькуляції	Сума, грн.
1.	Основні матеріали	7,37
2.	Основна заробітна плата виробничих робочих	2,43
3.	Відрахування у соціальні фонди: соціального страхування пенсійний фонд фонд зайнятості	0,91
4.	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	6,8
5.	Цехові витрати	15,2
	Разом	32,71

3 Техніко-економічні показники роботи дільниці

3.1 Техніко – економічні показники роботи дільниці

Підсумки розрахунків техніко-економічних показників роботи дільниці і розроблених заходів зведені у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Техніко – економічні показники проекту

№ з/п	Найменування показника	Одиниця вимірювання	Показник
1.	Річний приведений випуск деталей	шт.	89000
2.	Трудомісткість одиниці продукції	хв	23,28
3.	Собівартість одиниці продукції	грн.	32,71
4.	Кількість верстатів	шт.	5
5.	Середній коефіцієнт завантаження верстатів	-	0,78
6.	Кількість основних робочих	чол.	18
7.	Продуктивність праці	н. год	1926

Показник продуктивності праці розраховується за формулою:

(3.1)

4 Творча частина

Елементні затрати є структурно однорідними і первинними, мають єдиний економічний зміст. До них належать матеріальні затрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні затрати, ін.

Комплексні затрати є різнорідними за складом, охоплюють кілька елементів затрат. Їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішньовиробничого економічного управління (наприклад адміністративні затрати, затрати на збут).

Прямі затрати безпосередньо пов’язані з виготовленням певних видів продукції. Вони можуть бути розраховані прямо на фізичну одиницю виробу.

Непрямі затрати не можна безпосередньо визначити за окремим різновидом продукції, оскільки вони пов’язані з виготовленням різних виробів (наприклад, зарплата обслуговуючого управлінського персоналу, утримання та експлуатація засобів праці).

Правило визначення прямих та непрямих затрат: чи залишається будь-який вид затрат, якщо товар не буде вироблено.Якщо так – це не прямі затрати.

Кошторис цехових затрат:

1. Зарплата апарату управління з відрахуваннями на соціальні потреби.

2. Утримання іншого цехового персоналу.

3.Амортизація будівель, споруд, інвентарю.

4. Утримання та поточний ремонт будівель, споруд, інвентарю.

5. Випробування, дослідження, раціоналізація, винахідництво.

6.Охорона праці.

7. Інші затрати.

Кошторис адміністративних затрат:

1. Зарплат апарату управління підприємством.

2. Затрати на відрядження.

3. Утримання іншого, не управлінського персоналу.

4. Амортизація основних фондів загальновиробничого призначення.

5. Утримання та поточний ремонт будівель, споруд, загальновиробничого призначення.

6. Випробування, дослідження, утримання лабораторій, затрати на винахідництво.

7. Охорона праці.

8. Підготовка кадрів.

9. Інші загальновиробничі затрати.

Структура собівартості – це відношення (в %) окремих елементів затрат до їх загальної величини.

В залежності від структури собівартості підприємства поділяють на:

- матеріаломісткі;

- фондомісткі;

- енергомісткі;

- трудомісткі;

- зі змішаною структурою собівартості.

Основними показниками структури собівартості є співвідношення затрат живої та машиної праці.

План матеріально-технічного забезпечення виробництва (МТЗ) є одним із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. Розробка планів МТЗ сприяє успішному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими, паливом, енергією та іншими видами ресурсів, необхідних для здійснення процесу виробництва. Одночасно із цим в плані матеріально-технічного забезпечення визначаються постачальники і терміни поставок матеріалів. При складанні плану враховують повну потребу в матеріальних ресурсах. Потребу в матеріальних ресурсах розраховує відділ матеріально-технічного забезпечення разом із відділами головного механіка, головного енергетика, технічним та планово-економічним відділами.

Методом прямого розрахунку визначається потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат. Якщо один і той же вид матеріалу використовується для виготовлення кількох видів виробів, потреба в ньому (П_м) визначається за формулою:

П_м = Н_і ·N_і, (4.1)

де Н_і – норма витрат матеріалу, кг;

N_і – кількість виробів, шт.

П_м = 1,82∙89000 = 161980 кг

На підприємстві плануються виробничі запаси (поточний, сезонний, підготовчий, технологічний, страховий).