Див. Також[ред. • ред. Код]

• Атеросклероз

• Ліпопротеїни

• Холестерин

• Ліпопротеїни високої щільності

Примітки[ред. • ред. Код]

1. ↑ Перейти до:^а б Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В., «Биохимия человека». М., «Мир», 1993, т. I, стр. 259

2. Вгору↑ Pennacchio LA, Olivier M, Hubacek JA, et al (October 2001). «An apolipoprotein influencing triglycerides in humans and mice revealed by comparative sequencing». Science (New York, N.Y.) 294 (5540): 169-73. DOI:10.1126/science.1064852. PMID 1588264

Ліпіди холестерин (ХС), тригліцериди (ТГ), фосфоліпіди – нерозчинні в крові і транспортуються у формі ліпідно-білкових комплексів – ліпопротеїнів (ЛП). Термін «дисліпопротеїнемії», чи «дисліпідемії», означає різноманітні зміни спектра ЛП у плазмі крові – підвищення чи зниження, майже повну відсутність окремих фракцій, появу незвичайних чи патологічних фенотипів. У більш вузькому значенні використовують термін «гіперліпопротеїнемія» для визначення підвищення рівня ЛП одного чи декількох класів. Термін «гіперліпідемія» вказує на підвищення вмісту в плазмі крові ліпідів, серед яких найбільше клінічне значення має збільшення рівня ХС і ТГ – відповідно гіперхолестеринемії і гіпертригліцеридемії. Класифікація ліпопротеїнів У існуючих класифікаціях ЛП враховують головним чином ті чи інші фізико-хімічні характеристики, що дозволяє ідентифікувати окремі їхні класи, які мають визначений склад і специфічні шляхи метаболізму. У клініко-лабораторній практиці використовують, як правило, дві класифікації.  Відповідно до класифікації, яка грунтується на особливостях електрофоретичної рухливості ЛП, розрізняють хіломікрони (ХМ), що залишаються на старті, пре-β-ліпопротеїни, β-ліпопротеїни, що займають проміжне положення, і α-ліпопротеїни – найбільш рухливу фракцію.  Відповідно до класифікації, що враховує характер поділу ЛП при ультрацентрифугуванні, залежно від питомої щільності виділяють ХМ – найлегші частки, ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), низької (ЛПНЩ) і високої (ЛПВЩ) щільності. Між ЛП, які ідентифікуються зазначеними методами, існує відповідність, а саме пре-β-ліпопротеїни, β-ліпопротеїни і α-ліпопротеїни відповідають ЛПДНЩ, ЛПНЩ і ЛПВЩ.  При аналізі патологічних змін у спектрі ЛП необхідно враховувати ті обставини, що ХМ і ЛПДНЩ містять у своєму складі найбільшу кількість ТГ, ЛПНЩ – холестерину, а ЛПВЩ – фосфоліпідів, тоді як ЛПНЩ переносять холестерин у клітини і є атерогенними, ЛПВЩ діють протилежним чином, здійснюючи зворотний транспорт холестерину від клітин до печінки, де він трансформується в жовчні кислоти, з чим певною мірою пов’язують їхні антиатерогенні властивості.  Класифікація рівнів загального ХС, ХС ЛПНЩ і ЛПВЩ представлена в

Білки гострої фази запалення” (“реактанти гострої фази”) – це білки,

концентрація яких в плазмі крові при гострому запаленні збільшується

більш як на 50%. Вони утворюються головним чином в печінці під впливом:

а) продуктів, які потрапляють в кров з ділянки запалення (продукти

альтерації); б) інтерлейкіну-1 макрофагального походження.

На даний час відомо більш як 10 “білків гострої фази запалення”. Всі

вони головним чином мають захисне значення. До них відносяться: 1)

інгібітори протеаз (орозомукоїд, ?-антитрипсин); 2) антиоксиданти

(гаптоглобін, церулоплазмін); 3) імуноглобуліни і антитілоподібні

речовини (антитіла, С-реактивний білок).