4.Технологія вирощування овочевих культур.

Технологія вирощування кожної овочевої культури має свої особливості, однак є спільні питання для овочівництва, правильне вирішення яких забезпечує підвищення продуктивності цієї галузі.

Сівозміни. Овочеві культури вирощують у спеціальних овочевих сівозмінах. Найкраще розмістити овочеву сівозміну на досить зволожених схилах. Для теплолюбних овочів бажано підбирати птденні схили, а для менш теплолюбних культур - низину. Під багаторічні овочі виділяють окрему поза сівозмінну ділянку.

За агробіологічними властивостями всі овочеві культури можна поділити на п'ять груп.

Культури родини гарбузових (огірки, гарбузи, кабачки) мають підвищені вимоги до азоту, не потребують інтенсивного розпушування ґрунту.

Коренеплоди (буряки, морква, ріпа, редька, пастернак, селера) потребують, насамперед, фосфорного і калійного живлення, а також розпушування грунту, яке забезпечують неодноразовим обробітком міжрядь.

Листоплідні та зелені (капуста білокачанна, кольорова, кольрабі, брюссельська, салат, шпинат) мають підвищені вимоги до азоту.

Цибулинні і плодові (цибуля, часник, помідори, баклажани, перець) вимогливі до всіх елементів живлення. Надмірне азотне живлення затримує утворення плодів та ріст плодових.

Бобові (горох, квасоля) не вимогливі до азоту та частих розпушувань ґрунту.

Найчастіше в овочевій сівозміні буває 4-5 полів. Якщо за площею посіву окремих культур і розміром угіддя доцільно нарвати 4-пільну сівозміну, то баштанні і листоподібні культури розміщують в одному полі. Орієнтовна схема такої сівозміни: 1) листоплідні; 2) коренеплоди; 3) баштанні; 4) плодові; 5) бобові, цибулинні та зелені овочі.

Удобрення овочевих культур. Мінеральні добрива необхідно щороку вносити під кожну культуру, а органічні — в два поля сівозміни. Гній, торфогнойові або інші компости по 40-50 т/га вносяться під капусту та огірки і по 20-30 т/га під помідори. Зазначені норми на сірих опідзолених грунтах збільшують, а на чорноземах зменшують.

Більші норми добрив застосовують на менш родючих відмінах ґрунтів і під культури з довшим періодом вегетації (наприклад, під пізню капусту вносять більше добрив, ніж під ранню).

Гній та компост вносять під оранку в повній нормі, а мінеральні добрива лише 60-75% їх норми. Решту використовують під час передпосівної підготовки, сівби і підживлення.

В овочівництві, крім того, використовують бактеріальні добрива, їх додають до суміші при виготовленні торфоперегнійних горщечків чи в лунки з поливною водою під час садіння розсади з розрахунку 2-3 гектарні норми на кількість горщечків, що потрібно на 1 га. Іноді в поливній воді розчиняють аміачну селітру або інші азотні добрива з розрахунку 250 г на 100 лводи.

Під овочеві культури вносять і мікродобрива. Орієнтовні дози мікродобрив для основного внесення такі: борних — 1-2,5 кг/га, марганцевих — 15-30 кг/га, мідних - 3-8 кг/га діючої речовини.

Для овочевих культур особливе значення має підживлення. Перше підживлення проводять через 2 тижні після садіння розсади або появи сходів безрозсадних культур переважно азотними добривами або гноївкою і пташиним послідом. Ці добрива часто вносять у вигляді водного розчину: мінеральних - 0,5-1, а органічних - 5-10%-ної концентрації. Вдруге підживлюють (переважно фосфорно-калійними добривами) на початку цвітіння або утворення товарної продукції, наприклад, під час зав'язування головок капусти.

Обробіток ґрунту. Зяблеву оранку треба проводити відразу після збирання попередника. Ґрунти з глибоким гумусним горизонтом орють на 28-32 см, а менш родючі — на всю глибину гумусного шару. Кожного року глибину оранки треба змінювати на 2-3 см, щоб не утворювалась ґрунтова підошва та не вивертався на поверхню засмічений насінням бур'янів шар ґрунту. У міру окультурення нечорноземних ґрунтів глибину оранки теж доводять до 28-32 см. На городніх угіддях за зиму ґрунт часто ущільнюється, а іноді і запливає. За таких умов навесні зяб переорюють, але мілкіше на 4-5 см. Більш доцільно це робити під пізні овочеві культури, щоб свіжозораний грунт до садіння встиг осісти.

Передпосівний обробіток ґрунту проводять на високому агротехнічному рівні в якомога більш ранні строки. Особливо своєчасно і старанно готують ґрунт під дрібнонасінні культури: моркву, цибулю, редиску. Насамперед, ріллю боронують для закриття вологи, потім культивують в один, а під культури пізньої сівби і посадки — у два сліди. Перед сівбою ґрунт старанно вирівнюють волокушами і шлейфами, а потім ущільнюють котками, щоб забезпечити загортання насіння на відповідну глибину і появу дружніх сходів. При сухій теплій погоді не можна допускати розриву в часі між передпосівною підготовкою грунту і сівбою. На полях, призначених для посадки розсади або сівби насіння теплолюбних культур, проводять не менше двох культивацій з боронуванням.

Підготовка насіння та сівба. Для сівби можна використовувати насіння овочевих культур лише районованих сортів з високими посівними якостями. Насіння за крупністю сортують на ситах різних розмірів. Крупне насіння занурюють у воду, в результаті чого легке насіння спливає. Потім крупне і важке насіння просушують і використовують для сівби.

Останнім часом в овочівництві застосовують гетерозисні гібриди.

Підготовка насіння до сівби включає такі прийоми: калібрування, протруювання, пророщування, обробку стимуляторами, дражування та ін.

Калібрування - це розподіл насіння на фракції за масою і розміром. Для цього використовують машини ОСМ-ЗУ, ОС-4,5А, ОПС-2 і ССП-1,5.

Ефективне намочування насіння в розчинах мікроелементів, для чого використовують 0,02%-ний розчин борної кислоти, 0,05%-ний марганцевокислого калію, 0,05%-ний

сірчанокислого цинку, 0,005%-ний сірчанокислої міді, 0,01%-ний молібденовокислого амонію.

Для знищення збудників хвороб насіння протруюють . Вітаваксом, Формаліном або іншими препаратами. Щоб прискорити появу сходів, насіння моркви, цибулі та петрушки перед сівбою замочують у воді протягом 3-4, а насіння буряків -1-2 днів. Для цього насіння в мішках або ящиках занурюють у воду на 5-10 хв., потім виймають, дають зайвій воді стекти і висипають на вологу мішковину (краще її розстелити на зволоженій тирсі) шаром до 10 см у теплому приміщенні. Зверху насіння прикривають мокрою мішковиною. Перед сівбою насіння просушують, щоб відновити його сипкість, і зважують, що потрібно для визначення норми висіву. Таке насіння висівають тільки у вологий ґрунт, щоб воно не втратило схожості.

Крім того, насіння овочевих культур яровизують, загартовують, проводять повітряно-теплове обігрівання, що сприяє кращому росту і розвитку рослин. Роблять все відповідно до умов за спеціальними інструкціями.

Строки сівби залежать від біологічних особливостей культури і мети вирощування. Насіння у відкритий грунт висівають у весняний, літній, передзимовий і зимовий строки.

Моркву, цибулю, редиску, горох, петрушку, зелені овочі висівають, а розсаду ранньої капусти садять рано навесні, і на початку польових робіт; столові буряки сіють на 5-7 днів пізніше. Огірки, кабачки, гарбузи, квасолю сіють, а розсаду помідорів, баклажанів, перцю висаджують у такі строки, щоб сходи і розсада не попали під весняні приморозки. Редиску, салат та інші зелені овочеві культури висівають 2-3 рази за період вегетації.

Літню сівбу проводять наприкінці червня - в першій половині липня з метою вирощування розсади багаторічних овочевих культур (спаржа, ревінь), а також щавлю і цибулі-батуну (озимі посіви).

Пізно восени проводять підзимню сівбу дражованим насінням.

Для повної механізації вирощування овочевих культур важливо правильно визначити спосіб сівби. Сівбу моркви, буряків, цибулі-сіянки і ріпки слід проводити насінням за однорядковою схемою з шириною міжрядь 45 і дворядковою - 12+58 см. Останню схему можна застосувати і для сівби перелічених культур на борозенно-терасній поверхні на півдні в умовах зрошення. На Поліссі та в західних районах України, щоб запобігти перезволоженню ґрунту, доцільно зазначені культури висівати на грядках з шириною міжрядь 45-95 см сівалкою СКОШ-2,8 на самохідному шасі 35-35*70 см грядоутворювачами-сівалками ГС-1,4, СГД-1,4. Огірки рекомендується висівати з шириною міжрядь 70 та 50-90 см. Остання схема необхідна для збирання плодів за допомогою навісних платформ ПНСШ-12 та УПНС-10. Цибулю-ріпку висівають сівалками СЛН-6, СЛН-8, СЛН-8А.

Висаджують розсадні культури так: ранню та червоноголову капусту, помідори, баклажани і перці - за однорядковою схемою 70x35 або стрічкове рядковою 50+90x35 см; капусту середню і пізню — квадратним способом (першу з площею живлення 60x60, а другу 70x70 см). Для садіння розсади цих культур використовують садильні машини СКН-6, СКН-6А та ін.

Насіння овочевих культур загортають на різну глибину залежно від розміру насіння, механічного складу і вологості ґрунту.

Глибина загортання насіння моркви, цибулі, салату, редиски та інших дрібнонасінних культур становить 2 см, на легких ґрунтах - 3; буряків і огірків - 3-5, гороху - 5-6, квасолі та гарбузів - 6-7 см. Норма висіву залежить від схеми і способу сівби, а також крупнисті насіння. Так, норма висіву столових буряків становить 12-18 кг/га, цибулі-ріпки (з насіння) -7-9, моркви - 4-7 кг/га. Іноді до насіння овочевої культури додають кілька кілограмів насіння маячної культури, наприклад, гречки, що дає змогу раніше почати обробіток міжрядь. За умови сухої погоди доцільно відразу після сівби буряків, моркви та інших культур ґрунт прокоткувати легкими котками.

Для захисту сходів і розсади від приморозків треба більш теплолюбні культури розміщувати на південних схилах. З цією метою застосовують також дощування, димові завіси, а розсадні рослини накривають паперовими ковпачками тощо.

У разі утворення кірки на поверхні грунту її треба негайно знищити ротаційною мотикою, кільчастими котками або сітчастими боронами. Міжрядний обробіток починають якомога раніше, бо від цього залежить успішне знищення бур'янів. Ґрунту у міжряддях розпушують, як тільки з'являються сходи маячної культури або позначаться рядки. Далі міжрядні розпушення повторюють орієнтовно через два тижні (при квадратному розміщенні рослин в обох напрямах) 4-5 разів протягом вегетації. Для цього використовують культиватори КРСШ-2,8А, КРН-2,8МО, КРН-4,2, КРН-2,8.

Розпушування грунту проводять на глибину 5-6 см, збільшуючи кожного разу на 2 см. На зрошуваних землях грунт розпушують до 12 см. Проривання і прополювання рослин у рядках чи гніздах проводять у фазі 1-2 листочків, залишаючи відстань між рослинами моркви 3-4 см, цибулі - 4-6, буряків – 7-10, огірків -8-12 см. Перевірку і друге прополювання в рядках проводять через 2 тижні після проривання, видаляючи зайві рослини, що з'явились за цей час. На зрошуваних угіддях овочі поливають так, щоб при кожному поливі грунт був зволожений на глибину до 0,5 м. Якщо немає опадів, поливи повторюють через 7-9 днів, а при періодичних випаданнях дощів - рідше - відповідно до інтенсивності опадів.

Збирання врожаю. Ручне збирання овочів - надзвичайно трудомістка робота. Для підвищення продуктивності праці застосовують навісні збиральні платформи ГШСШ-12, на яких розміщують по 54 стандартних ящики для овочів. Самохідне шасі з такою платформою рухається вздовж гонів, а за ним 10-12 робітниць вручну збирають стиглі плоди і кладуть їх у ящики. Моркву і буряки збирають за допомогою машини, що обрізує гичку на пні, і копача КН-1. Механізоване обрізування гички зменшує затрати ручної праці майже в 3 рази. Для збирання цибулі використовують машину СНУ-ЗС, комбайн ЛКГ-1,4. Перспективне і комбайнове збирання помідорів за допомогою машини СКТ-2.

Овочеві культури вирощують не тільки у відкритому ґрунті (польові умови), а й у закритому.

Закритий грунт - це споруди, пристосовані для вирощування розсади та овочів, коли вони не надходять з відкритого ґрунту. У закритому ґрунті дорощують овочеві культури восени, проводять вигонку зелених культур.

Найбільше поширення мають три види споруд закритого ґрунту: утеплений грунт, парники і теплиці.

Утеплений ґрунт - це тимчасові малогабаритні споруди, які будують безпосередньо на ґрунті без бічних огорож. Споруди вкривають світлопроникними або темними матеріалами, які знімають під час догляду за рослинами. Цей вид закритого грунту використовують для захисту від весняних холодів рано висаджених або висіяних рослин. Для обігріву використовують пальне, тепло промислових підприємств.

У парниках вирощують розсаду, ранні овочеві культури. Парники можуть бути одно- і двосхилими, заглибленими і наземними. Наземні виготовляють стаціонарними і переносними. Покриття парників може бути рамним або суцільним (шторним), заскленим або плівковим. Для обігріву парників використовують енергію сонця, біопалива, води, електричного струму. За строками експлуатації розрізняють парники ранні, середні та пізні

Теплиці - найбільш удосконалений вид закритого ґрунту. Споруджують їх з різних матеріалів (дерево, метал). Будують одно- і багато ланцюгові або блокові (складаються з кількох одноланцюгових). За тривалістю використання розрізняють: теплиці засклені, зимові (цілорічні) і весняні, вкриті плівкою. Зимові теплиці, призначені для вирощування розсада, називають розвідними; і північних районах вони стелажні, в середній смузі і на півдні - переважно грунтові. У розвідних зимових теплицях застосовують посилене ґрунтове обігрівання і електричне освітлення рослин. Весняні теплиці призначені для вирощування розсади з наступним висаджуванням її у відкритий грунт. Вони, як правило, ґрунтові.