4.1 Ознаки адміністративного делікту та його юридичний склад в адміністративному законодавстві України

^ Сучасна структура антигромадських проявів указує на те, що одне з "чільних" місць серед них посідають адміністративні делікти, які суттєво впливають на стан правопорядку в країні. Складне соціально-політичне, економічне й ідеологічне становище країни значною мірою погіршується внаслідок зростання злочинності та збільшення кількості адміністративних деліктів, що чиняться у сферах суспільних відносин, які регулюються і охороняються адмі­ністративним законодавством. 1В історії боротьби з адміністративними деліктами за радянського періоду і до проголошення незалежності України мали місце такі періоди:

3. з 1917 по 1927 рік. У ці роки були спроби створення інституту адміністративної відповідальності на основі прийняття і видання різноманітними державними органами значної кількості нормативних актів, що були не завжди узгодженими між собою і вимагали систематизації;¹з 1927 по 1961 рік. У цей період часу, 12 жовтня 1927 року, в УРСР був прийнятий Адміністративний кодекс, за допомогою якого було врегульовано значне на той час коло питань, пов'язаних із порядком видання; адміністративних актів і притягнення до адміністративної відповідальності за порушення. Слід відзначити, що практика застосування цього Кодексу показала ефективність кодифікації законодавства про адміністративну відповідальність і є достатньо ефективною формою його систематизації. Статистичні дані тих часів свідчать, що досить ефективно використовувались такі адміністративні стягнення, як: штраф, виправні роботи, конфіскація майна;

З/ з 1965 по 1985 рік. У цей час Адміністративний Кодекс УРСР (1927р.) фактично не застосовувався, хоча і не був відмінений.

У той же час думається, що більше з політичних мотивів, ніж з урахуванням дійсних реалій тих часів та істинних розмірів боротьби з адміністративними деліктами Верховна Рада УРСР продублювала 15 грудня 1961 року Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про подальше обмеження застосування штрафів, які накладаються в адміністративному порядку"} Важливим кроком в удосконаленні та зміцненні правової основи у боротьбі з адміністративними деліктами було прийняття 23 жовтня 1980 року Верховною Радою СРСР Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення. Це, в свою чергу, дало поштовх для прийняття Верховною Радою УРСР 7 грудня 1984 року і введення в дію з 1 червня 1985 року Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення. Наявність такої правової основи деякою мірою сприяє боротьбі з адміністративними деліктами, і тому потребує доповнень і змін щодо врегулювання адміністративно-правових відносин, що виникають в умовах розбудови держави.

Посилення суспільної небезпеки і збільшення шкоди від адміністративних деліктів підтверджують вибіркові дані МВС України за 1966, 1976, 1982 роки. Якщо кількість вчинених адміністративних деліктів на території республіки в 1966 році вважати за 100%, то в 1976 році вона становила 118% у порівнянні з 1996 роком, (зростання на 18%), у 1982 - 121%, (у порівнянні з 1976 роком зростання на 3%). Аналіз даних за наступні роки також свідчить про зростання кількості вчинених адміністративних деліктів у республіці. Так, лише за період з 1989 по 1993 рік кількість виявлених органами внутрішніх справ осіб, що вчинили адміністративні делікти у республіці, становила 33 млн. 840 тис. 235 осіб, що у перерахунку на загальну кількість населення України становить 65%.³

Цілком очевидно, що і в нинішніх умовах законодавець не приділяє належної уваги профілактиці адміністративних деліктів, а запроваджує все нові й нові зоборони, порушення яких тягне за собою адміністративну відповідальність.⁴ Саме за допомогою адміністративних стягнень, поряд з невеликою часткою інших мір, забезпечується попередження деліктів.

Підставою для застосування стягнення, порушення справи про адміністративні правопорушення є наявність у протиправних діях, вчинених особою, юридичного складу делікту. Аналіз наявних публікацій свідчить, що різноманітні аспекти складу адмі­ністративного делікту й адміністративної юрисдикції є предметом дослідження багатьох авторів. Крім того, відсутній всебічний науковий розгляд природи складу адміністративного делікту та його значення у юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ. Проблемним залишається понятійно-теоретичний аспект адміністративного делікту і його юридичного складу, без пояснення якого неможливо виділити явище, що досліджується, від інших. Важливим, на наш погляд, є правовий аспект проблеми, оскільки в нормах права визначено конкретні склади адміністративних деліктів, адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ, передбачено адміністративну відповідальність за порушення.

Дослідження вищенаведених нами проблем неможливе без визначення категорійно-понятійного апарату адміністративного правопорушення /делікту/. Термін "делікт" походить від латинського сіеіісіит - /провина, злочин/ і виявляється у дії або бездіяльності, що суперечить закону.⁵ У прадавні часи юристи Риму під деліктами розуміли протиправне завдання шкоди особистості чи майну іншої особи. Відшкодування за вчинені протиправні дії передбачало необмежену розправу потерпілого з порушником.⁶ Термін "делікт" щодо адміністративного проступку застосовують і теоретики права, і представники галузевих наук / Г.А.Аксенонок, С.С.Алексєєв, Л.В.Коваль, С.ФКечекьян та інші/.

Поняття "адміністративний проступок" /делікт/ є актуальним і має суттєве значення як у теоретичному, так і практичному аспектах. Актуальність даної проблеми полягає у тому, що від тлумачення поняття адміністративного делікту залежить вирішення таких специфічних питань адміністративного права, як підстави адміністративної відповідальності, кваліфікація адміністративних деліктів, застосування адміністративних стягнень за їх вчинення.

Зусиллями кількох поколінь юристів теоретичні розробки поняття адміністративного правопорушення знайшли своє відображення у статті 9 "Кодексу України про адміністративні правопорушення",¹ яка наголошує, що: адміністративним правопорушенням /проступком/ визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Крім того, у частині другій статті 9 КПаП України закріплено положення, згідно з яким адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці Порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства. Думається, що це зроблено з метою розмежування злочинів і деліктів, у яких ознаки об'єктивної сторони сформульовані однаково.

Адміністративний делікт як одне із основних явищ адміністративного права характеризується рядом ознак. Отже, і визначення його в зв'язку з цим повинно містити суттєві властивості тих дій, які вважаються деліктними. Законодавче закріплення поняття адміністративного делікту має велике методологічне і практичне значення.

Від того, який зміст укладатиметься в це поняття, залежить вибір юридичних і спеціальних мір щодо здійснення профілактики деліктів і підвищення ефективності адміністративного законодавства.

ІГ

Діюче адміністративне законодавство України визначаючи поняття делікту, виділяє лише одну його ознаку, або суттєву властивість: протиправність. У той же час поняття кримінального злочину характерйзується двома ознаками: суспільною небезпекою і -вротидравністю.) Отже, наявність лише однієї ознаки у понятті адміністративного делікту не розкриває повністю суть цього стійкого і цілісного явища,⁸ «е дає всеохоплюючого уявлення про нього, оскільки адміністративний делікт є складним, багатостороннім утворенням і всебічно може виявлятися лише *Герез сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що його характеризують.

^ 1. Далі використовуватиметься загальноприйняте скорочення - КЛаП України.

169

лЛ

Об'єктивними ознаками адміністративного делікту є гіротиправність і караність. Суб'єктивними-винність, осудність, досягнення особою віку, за яким настає відповідальність^{9/АИВСХечу/}

Ознаки адміністративного делікту

^ | Суб'єктивні

Винність

Осудність

Мал.7

Адміністративний делікт - це завжди поведінка і діяльність конкретної особи.¹⁰ Філософське розуміння діяльності невідривно пов'язане з поняттям суб'єкта діяльності, його сутності.¹' Отже, розглядати адміністративний делікт лише за допомогою його об'єктивних ознак неможливо, тому що необхідно враховувати обов'язкові елементи характеристики особистості порушника. Такий підхід певною мірою затушовує межу між деліктом і його юридичним складом, але не заперечує їх єдності, оскільки єдність передбачає взаємопроникання ознак. На відміну від кримінального законодавства, у загальному визначенні поняття адміністративного проступку закріплена ознака винності (умисної або необережної) порушника, що має суб'єктивний характер. Об'єктивні і суб'єктивні ознаки адміністративного делікту проявляються через дію чи бездіяльність порушника. Думається, що такий підхід законодавця при визначенні поняття адміністративного проступку не зовсім вірний, тому що проступок - це не лише дія чи бездіяльність. За допомогою адміністративного законодавства здійснюється захист від посягань на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління та інші суспільні відносини. В цьому, на наш погляд, проявляється сутність адміністративного делікту як негативного правового явища, що перебуває у діалектичній єдності із суттю, яка притаманна лише цьому явищу. Сутність як категорія діалектики - це відображення закономірностей^ що відбуваються у явищі і є сукупністю його внутрішніх зв'язків і сторін.¹²

Сукупність внутрішніх зв'язків, які характеризують явище, у тому числі й адміністративний делікт, проявляється у реальній дійсності через ознаки і суттєві риси, що йому притаманні. Відсутність законодавчого закріплення ознаки суспільної небезпеки адмі­ністративного делікту не позбавляє нас можливості теоретичного її пояснення. Думається, що суть адміністративного делікту полягає в його суспільній небезпеці та шкідливості посягання, оскільки ці ознаки виділяють делікт серед інших правопорушень. Якщо на сьогодні серед юристів практично не існує суперечок щодо природи і матеріальних властивостей адміністративного делікту, то аспект його суспільної небезпеки та шкідливості є найбільш заплутаним,¹³ а тому цікавим і необхідним для теоретичних пошуків та практичного застосування широким колом суб'єктів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення (ст.213 КПаП України) і давати оцінку вчиненим діям.

Саме поняття суспільної небезпеки є науковою абстракцією. І .це не випадковому літературі з теорії права пояснення суспільної небезпеки складається із форм виявлення деліктності через суспільно небезпечну поведінку, що відхиляється від існуючих норм соціального порядку,¹⁴ має "багатоповерховість"¹⁵ і проявляється у протиправній Поведінці-7 Одночасно слід зауважити, що значення загального (суспільна небезпека) суперечливе, але воно є щаблем до пізнання конкретного, тому пояснення сутності правопорушення через одну із його ознак не може бути повним порівняно із суттю його конкретного виду через те, що кожний вид правопорушення (в тому числі й адміністративного) конкретизується за рахунок притаманних і властивих йому ознак.

Об'єктивні властивості суспільної небезпеки проявляють себе в тому, що вони існують реально, за межами нашої- свідомості, незалежно від того, пізнані вони чи ні. Так само можна говорити і про те, що суспільна небезпека адміністративного делікту, її об'єм складаються із усіх елементів юридичного складу делікту та наслідків від протиправних дій.¹⁶

ГПідтримуючи певною мірою точку зору про те, що всі адміністративні делікти є суспільно небезпечними і що від злочинів вони різняться лише за ступенем суспільної небезпеки,¹⁷ відзначимо, ЩО їх суспільна шкідливість визначається також і за мірою заподіяної Шкоди.] І.П.Голосніченко вважає, що поняття суспільної небезпеки адміністративних деліктів слід визначати через ступінь шкоди, якої вона завдає суспільним відносинам, оскільки у лінгвістичному значенні "небезпечний" - це "шкідливий".¹⁸ Шкода, заподіяна адміністративним деліктом має кількісну і якісну основу. Кількість означає визначеність предмета, об'єкта, відносин, які можуть змінюватись залежно від посягання на них. Якість відображає сукупність процесів, під впливом яких створюється суттєва і стабільна визначеність предмета.¹⁹ Реальна шкода від адміністративного делікту, якої завдають особі протиправні дії порушника, має об'єктивний і несприятливий характер. Є такі види заподіяної шкоди: можуть бути: пряма, безпосередня, побічна і випадкова.²⁰

Думається, що суспільно небезпечними є такі адміністративні делікти, що завдають незначної або зовсім малої шкоди суспільним відносинам, які охороняються адміністративним законодавством.

Аналіз соціальних і матеріально-правових елементів Особливої частини КПаГІ України, їх деліктологія вказують на те, що суспільна небезпека не може бути універсальним засобом для всіх без винятку адміністративних деліктів. Думається, що суспільно небезпечними є такі посягання, що караються санкціями у вигляді адміністративного арешту, позбавленням спеціального права, виправними роботами і штрафами в абсолютно визначених нормах.

Міру суспільної небезпеки адміністративних деліктів можна визначити: за характером конкретних суспільних відносин, урегульованих нормами адміністративного права, незалежно від вчинених суб'єктом протиправних дій чи бездіяльності; за ступенем, характером погроз та завдання шкоди конкретному об'єкту, що охороняється; за способом дії і засобами вчинення адміністративного делікту; за особливим (спеціальним) станом суб'єкта порушення; за видом вини, мотивами, намірами і цілями, що призвели до вчинення делікту; за повторністю вчинення адміністративного делікту.

Однією із ознак адміністративного делікту, закріпленою у законі, є протиправність.

Протиправність є виразником специфічних соціальних зв'язків, і означає вчинення винних (навмисних або необережних) дій чи бездіяльності, за які законодавством передбачена адміністративна відповідальність.²¹ За своїм змістом протиправність має соціальний та індивідуальний аспектиІСоціальний аспект протиправності полягає в існуванні правових зоборон, які встановлюються органами держави для захисту інтересів суспільства і здійснення соціального контролю над суспільно шкідливою поведінкою, є знаряддям збереження нормальних умов життєдіяльності людей.²² Індивідуальний аспект протиправності виявляється в антинорматйвній поведінці суб'єкта, який порушує існуючу адміністративно-правову норму²³ і завдає шкоди державним інтересам, що охороняються законом, а також інтересам громадян чи фізичній природі матеріальних речей та предметів.

Адміністративне, законодавство України не дає визначення поняття протиправної поведінки, воно не має (на відміну від кримінального) переліку дій, що визнаються такими. Протиправність - це внутрішня властивість адміністративного делікту. Вона може проявлятись у матеріальній формі, при посяганні суб'єкта на права особистості, та формальній - при посяганні суб'єкта на правову форму, яка знаменує собою лише непокірність закону, загальноприйнятим правилам, незалежно від того, є шкода чи її немає.

Г В статтях 10,11 КАП України визначено, що адміністративній відповідальності і покаранню підлягає лише та особа, яка винна в умисному чи вчиненому з необережності делікті. З цього виходить, що винність є ознакою адміністративного делікту. При цьому не обов'язковими є присутність порушника і його особисте свідчення про порушення ним конкретної норми права, достатньо того, щоб суб'єкт усвідомлював суспільно шкідливий характер своєї поведінки.⁸ В адміністративному законодавстві відсутнє ставлення у провину конкретній особі шкідливих наслідків, які вона не передбачала, не могла і не повинна була передбачити,²⁵ і, крім того, передбачено можливість звільнення особи, винної у вчиненні делікту, від адміністративної відповідальності.

Така альтернатива законодавця є свідченням його гуманності у відношенні до порушників і все більш широкого залучення ' громадськості до перевиховання порушників.

^ Караність - необхідна ознака і властивість адміністративного делікту. Можливість застосування адміністративних санкцій є реальною і фактичною,²⁶ проте не завжди може бути реалізована правозастосовними органами. Діюча система адміністративно- правового впливу існує не лише для здійснення покарання, а й для стримування громадян від вчинення деліктів.

Про покарання можна говорити у двох значеннях: по-перше, воно є процесом покарання порушника, що вчинив адміністративний делікт; по-друге, покарання - це сукупність обмежень, що Встановлюється для порушника, притягненого до адміністративної відповідальності за вчинення делікту.²⁷

Отже, перед адміністративним покаранням можна поставити лише дві цілі: загальне і спеціальне попередження деліктів.²⁸

Працівники органів внутрішніх справ зобов'язані завжди встановлювати, чи повністю підпадають протиправні дії, вчинені порушником, під ті ознаки, сукупність яких, згідно з діючим законодавством, є підставою для адміністративної відповідальності.²⁹ В адміністративному законодавстві не закріплено загального поняття складу адміністративного делікту. Його визначення дається наукою адміністративного права, виходячи із законодавчого визначення підстав адміністратівної відповідальності та теоретичного узагальнення юридично значущих і байдужих, матеріальних і формальних ознак складу делікту,передбачених нормами Особливої ' частини Кодексу України про адміністративні правопорушення.

■ч/Г Поняття "адміністративний делікт" є приватною категорією науки адміністративного права і посідає в системі понять цієї науки одне з чільних місць. Воно є не лише одним із основних її понять, а первинним, початковим, таким, від пізнання і тлумачення якого залежить трактування всіх інших проблем і понять адміністративного права. На наш погляд, існує дві точки зору щодо визначення поняття адміністративного делікту. Першої дотримуються ті автори,які при формуванні поняття використовують ознаки, закріплені у статті 9 КПаП України (протиправність, винність, дія чи бездіяльність, посягання).³⁰ Друга, більш значна група авторів, крім ознак адміністративного делікту, закріплених у Кодексі, пропонує додаткові ознаки: "суспільна небезпека," "антисуспільна дія," "шкідливість," "малозначність" та інші.³¹

Думається, що такий підхід до визначення поняття адміністративного делікту дозволяє у більшому обсязі з'ясувати його теоретичу і практичну значущість в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ.

Отже, адміністративний делікт - це передбачені законом суспільно шкідливі (небезпечні), протиправні, винні дії чи бездіяльність, вчинені особою у конкретному місці за певних умов під час посягання на суспільні відносини, які охороняються законом.

Перехід від поняття "адміністративний делікт" до поняття "юридичний склад" делікту - це не звичайна зміна понять, а перехід від однієї моделі абстрагування до іншої, коли формуються не просто поняття цілісного правового явища, а шляхом аналізу відділяються його ідеальні структурні складові частини (елементи).

'В юридичній літературі існують різноманітні визначення поняття "склад адміністративного проступку." Детальний аналіз свідчить: це система ознак, яка закріплена у нормах адміністративного права і

характеризує певну поведінку суб'єкта як делікт, за який передбачено адміністративну відповідальність? Одночасно слід зазначити, що основна увага приділяється правовому аспекту складу адміні­стративного делікту. Разом з тим склад адміністративного делікту - це перш за все логічна форма поняття, його юридична конструкція,³² за допомогою якої створюється абстраговане поняття з елементами, що характеризують його об'єктивні і суб'єктивні властивості. Логічне завжди передує правовому і є початковим пунктом змістовного аналізу правового явища, яке ми розглядаємо.³³

. За допомогою складу адміністративного делікту, який конструюється на основі чотирьох взаємопов'язаних елементів, відображаються суттєві ознаки реальних явищ - протиправних дій. їх перелік є необхідною і достатньою підставою для кваліфікації діяння як адміністративного делікту. Реальна протиправна дія лище тоді вважається адміністративним деліктом, коли вона матиме всі його ознаки; відсутність однієї з ознак свідчить про відсутність юридичного складу делікту в цілому. .

Визначені адміністративним законодавством о'знаки, що виходять за межі юридичного складу делікту, наприклад, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність (ст. 34,35 КПаП України), мають важливе значення для індивідуалізації стягнення, але вони не визначають наявність чи відсутність складу адміністративного делікту. Диспозиції статей закону, що встановлює адміністративну відповідальність, не мають повного переліку ознак, які характеризують склад делікту. Лише шляхом логічного аналізу диспозиції конкретної статті та загальних положень Кодексу можна сформулювати поняття складу адміністративного делікту.

Наявність великої кількості ознак у тих чи інших протиправних діях або бездіяльності вимагає визначення їх юридичної природи для вибору серед них найбільш суттєвих.

Найбільш значущі і суттєві ознаки юридичного складу делікту можна умовно поділити на такі групи: 1) ознаки, що входять до складу делікту як конструктивні і в подальшому можуть бути поділені на прості й кваліфіковані; 2) ознаки, що за своїм змістом є юридично значущими, але мають побічний характер і враховую гься при кваліфікації адміністративних деліктів (обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність); 3) ознаки, що за своїм змістом юридично байдужі й не мають юридичного значення.

Наведені групи ознак не мають між собою меж, вони динамічні й взаємно проникають одна в одну, і в той же час залежать від протиправних дій та обставин, що на них впливають. Викладену точку зору можна пояснити на прикладі. Ознаку повторності протягом року, законодавець закріпив у диспозиціях майже 24 статей КПаП України. Згідно зі статтею 35 КПаП України повторюваність є обставиною, що обтяжує відповідальність. Одначе, при включенні повторності до складу делікту, вона за рахунок обставин, що обтяжують відповідальність, набуває кваліфікаційних ознак адміністративного делікту.³⁴ Особливо це стосується протиправних дій, які чинять посадові особи.

(^Важливими за своїм практичним змістом є постійні та змінні ознаки адміністративних деліктів. Постійними вважаються ті, що досить чітко визначені у формі права, теорії і застосовуються на практиці. Наприклад, в статтях КПаП України досить чітко зафіксовано зміст понять: "вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність," "відповідальність неповнолітніх, службових осіб, військовослужбовців та інших осіб," "обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушекня," "порушення правил," "спиртні напої," "контрабанда" та ін.

Змінні ознаки адміністративних деліктів зафіксовані у нормах права не чітко, вони мають недостатню теоретичну визначеність, що створює труднощі для їх практичного використання. Це такі ознаки: "суспільне, невстановлене, заборонене місце," "прихована передача," "торгівля з рук," "грубе порушення" та інші.

Існує спільна точка зору: адміністративний делікт є фактичною основою адміністративної відповідальності. Проте виникає питання про роль складу делікту і підстави адміністративної відповідальності. Відповідь на це питання має дві сторони: юридичну (наявність адміністративної норми права) і фактичну (протиправна поведінка). Поняття фактичної основи адміністративної відповідальності на сьогодні не має однозначного визначення.³⁵,Безперечно, склад делікту не може бути основою адміністративної відповідальності, тому що він містить у собі законодавчу модель протиправної поведінки суб'єкта.

Без делікту, який знаходить своє відображення у реальній дійсності, його склад залишається лише логіко-юридичним поняттям і певною мірою закріплений у нормах права, що свідчить про його конкретну юридичну основу.³⁶ Відсутність складу делікту означає, що адміністративна відповідальність не може наступити ні за яких умов та підстав. Необхідно, щоб дії або безддіяльність, які визначаються як протиправні, були передбачені в конкретних складах адміністративних деліктів, у правових нормах, без яких він бути не може.

Отже, юридичний склад адміністративного делікту - це сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, установлених законодавчим шляхом, що характеризують дії як суспільно небезпечні та шкідливі.

Елементами юридичного складу адміністративного делікту є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Проблема об'єкта адміністративного делікту є однією з основних у науці адміністративного права. В теорії адміністративного права від самого початку існує положення, згідно з яким об'єктом делікту є суспільні відносини.³⁷ Одностайне визнання суспільних відносин об'єктом деліктного посягання ще не дає підстав вважати дану проблему до кінця вирішеною. Необхідні більш поглиблені дослідження змісту, структури об'єктів конкретних деліктів, механізму заподіяння їм шкоди, вивчення помилок при кваліфікації об'єкта.³⁸ Надалі залишаються дискусійними питання щодо видів об'єктів, їх класифікацію і співвідношення між ними, про адміністративно- правове поняття інтересу і його взаємозв"язок із суспільними відносинами, можливість визнання інтересу об'єктом делікту поряд з іншими суспільними відносинами, про поняття предмета делікту і його співвідношення з предметом суспільних відносин.

[Визнання суспільних відносин об'єктом делікту обумовлює необхідність з'ясування їх природи і структури, механізму виникнення, реалізації і припинення їх функціонування, що є ключем для наукового розуміння сутності суспільства і людини, виявлення специфіки і' закономірностей розвитку історичних форм соціального життя, а також законів їх функціонування і зміни.³⁹

(..Систему суспільних відносин утворюють різноманітні відносини: економічні, політичні, ідеологічні та інші.¹⁰ О наче, адміністративним правом охороняється не вся сукупність цих .. . чосин, а лише деякі з них, поставлені законодавцем під охорону закони і. Тому загальним, родовим і безпосереднім об'єктом є не вся існуюча система суспільних відносин, а лише та, яка захищається адміністративним законодавством (ст. 1, 9 КПаГІ України).

Аналіз адміністративного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що законодавець бере під охорону лише найбільш важливі, значущі для інтересів держави і суспільства суспільні відносини, яким протиправні посягання можуть заподіяти досить серйозну і суттєву шкоду.

Суспільні відносини як об'єкт йдміністративно-правової охорони складаються з певних зв'язків між людьми, що виникають у результаті

їх спільної матеріальної діяльності на основі певного засобу виробництва і специфічних, умов розвитку суспільства. Це певною мірою пояснює структуру суспільних відносин та їх взаємодію за наявності елементів, без яких неможливо визначити, що знаходиться усередині суспільних відносин, які охороняються, а що - за їх межами.

Все це свідчить, що лише суспільні відносини як цілісна система, а не які-небудь її складові частини,⁴¹ можуть бути визнані об'єктом адміністративного делікту.

Об'єктом адміністративного делікту є суспільні відносини, що врегульовані правовими нормами і охороняються адміністративними санкціями з метою забезпечення нормального функціонування порядку управління, захисту власності, прав і свобод громадян.

Все, що відомо про об'єкт адміністративного делікту, існує реально, незалежно від свідомості й волі осіб, які порушують відносини, що охороняються адміністративним законодавством. Такий підхід дозволяє висловити думку про невідповідність об'єкта делікту до існуючих адміністративно-деліктних відносин.

Окремі адміністративісти вважають, що під об'єктом адміністративного делікту слід розуміти все те, на що спрямоване посягання,⁴² тобто - нормальне функціонування суспільства, громадську тишу і суспільну моральність.

' Інші автори висловлюють таку думку: об'єкт адміністративного делікту - "... це ті суспільні відносини, які охороняються нормами... адміністративного права і які виникають у певній сфері... державного управління".⁴³

О.В.Серегін у свій час пропонував включити в поняття об'єкта адміністративного делікту сам громадський порядок, відносини, що його утворюють, і нормальну діяльність державних органів та громадських організацій щодо охорони громадського порядку, встановлені правила торгівлі, моральне виховання дітей і підлітків та обов'язки з нагляду за ними.⁴⁴

Стає очевидним, що під поняттям об'єкта слід розуміти щось одне: або суспільні відносини, речі, предмети, або поведінку (дії) суб'єктів. Концепція "множинності" об'єктів адміністративного делікту, що існує сьогодні, включає у себе речі, предмети матеріального світу. Речі не можуть виступати як об'єкт адміністративного делікту. М.ПАлександров відзначав, що речі та дії людей - явища різного порядку і цілком неприпустимо розташовувати їх на одній площині.⁴⁵ Більш вірною видається точка зору тих авторів, які вважають, що об'єкти адміністративного делікту дуже різноманітні й в них виявляються всі сторони буття громадян нашого суспільства. Отже, єдиного об'єкта адміністративного делікту не існує, а поняття об'єкта охоплює все те, відносно чого суб'єкт вступає з ним у діалектичний зв'язок.

Правильна класифікація об'єктів адміністративних деліктів має важливе теоретичі.е і практичне значення, тому що дозволяє більш повно з'ясувати їх суть, а також відносини, що охороняються адміністративним законом, визначити вплив об'єкта на розвиток законодавства, сприяє вдосконаленню практики застосування діючих адміністративно-правових норм.

В юридичній літературі існують точки зору, згідно з якими об'єкти можна класифікувати: 1) за соціальною значущістю і важливістю суспільних відносин, що становлять об'єкт посягання; 2) за характером відносин, які порушуються суб'єктом адміністративного делікту;⁴⁶ 3) за ступенями узагальненості суспільних відносин, що охороняються адміністративним законом і виступають об'єктами різноманітних адміністративних деліктів; 4) за протиправними діями, спрямованими проти державного управління і суб'єктивних адміністративних прав та обов'язків громадян.⁴⁷

Окремі автори посилаються на те, що адміністративні делікти є різновидністю правових відносин і мають однакові об'єкти посягання, на які однаковою мірою здійснюється і правовий вплив.⁴⁸ Широке розповсюдження має триступенева класифікація об'єктів (загальний, родовий і безпосередній), запропонована у кінці 30-х років В.Д.Меньшагіним.⁴⁹ Через деякий час її піддав критиці Б.С.Никифоров, який відзначав, що:"... триступеневий поділ об'єктів, що претендує на універсальність, насправді може застосовуватися до небагатьох правопорушень".⁵⁰ Критика Б.С.Никифорова базувалася головним чином На тому, що в юридичній літературі мають місце суперечності та довільне визначення різних об'єктів одного і того самого правопорушення, а також збіг в окремих випадках змісту безпосереднього об'єкта з родовим.

Деякі автори, підтримуючи цю точку зору стверджують, що існування у філософії категорій загального, особливого і окремого ще не означає, що вони повинні існувати лише в такому поєднанні у всіх явищах реальної дійсності. Трапляються ситуації, коли слід виділяти лише загальне і окреме або особливе і окреме.⁵¹

Відмова від триступеневої класифікації є небажаною тому, що на ній побудована система Особливої частини адміністративного законодавства і, крім того, ця система відповідає потребам практики,

в»!.. ■

логічна і дозволяє визначити об'єкти адміністративно-правової охорони на різних рівнях їх узагальнення.

Залежно від ступеня узагальнення, рівня абстрактності розрізняють загальний, родовий і безпосередній об'єкти деліктів.⁵²

Загальним об'єктом адміністративного делікту є вся сукупність суспільних відносин, які охороняються від різних посягань карними санкціями адміністративного законодавства. Він є єдиним для всіх адміністративних деліктів, тому що кожен з них спричиняє або може заподіяти шкоду суспільним відносинам. Адміністративне законодавство лише визначає перелік найбільш важливих суспільних відносин, які ним охороняються за допомогою санкцій. На відміну від кримінального злочину, загальним об'єктом адміністративного делікту можуть бути суспільні відносини, що охороняються адміністративними санкціями, безпосередньо регульовані іншими галузями права (цивільним, фінансовим, трудовим та іншими). Загальний об'єкт адміністративного делікту - це необхідний елемент складу кожного делікту. Не можуть бути визнаними адміністративно- деліктними дії, якщо вони безоб'єктні або спрямовані на об'єкт, що не охороняється адміністративним законом.

М.С.Студенікіна вірно відзначала, що: "При посяганні на відносини, не регламентовані нормами права, взагалі не "можна вести розмови про об'єкт правопорушення, тому що у наявності буде лише аморальна поведінка, але не протиправна дія.⁵³ Загальний об'єкт адміністративного делікту має важливе значення для визначення соціально-політичної суті деліктів, а також ступеня їх суспільної небезпеки і шкідливості та розмежування їх неделіктних, малозначних антисуспільних дій.

Родовим (груповим) об'єктом адміністративного делікту є об'єкт, що охоплює певне коло тотожних або однорідних за своєю соціально- політичною та економічною суттю суспільних відносин, які охороняються загальним комплексом санкцій адміністративно- правових норм. Разом з тим родовий об'єкт адміністративного делікту досліджений ще недостатньо.⁵⁴

Одні автори взагалі заперечують наявність родового об'єкта в адміністративних деліктів, упускаючи при цьому загальновизнаний факт, що в кожній окремо взятій сфері суспільного життя складаються певні відносини.⁵⁵

Інші автори висловлюються за визнання родовим об'єктом адміністративних деліктів певних правил, що охороняються адміністративним, законодавством, або відносин, пов'язаних з

економічною основою, власністю, господарською системою держави.

, Наведені точки зору не можна визнати абсолютно вірними. В першу чергу тому, що правила, закріплені в нормах адміністративного законодавства, ніколи не будуть зазнавати ні матеріальної, ні моральної шкоди (втрат) від адміністративного делікту, вони залишаються незмінними.

Найбільш доказовими будуть висловлювання третьої групи авторів, які обгрунтовано думають про те що родовий об'єкт адміністративного делікту охоплює більш вузьке коло однорідних і взаємопов'язаних між собою суспільних відносин,⁵⁶ зміст яких охоплює нормальне функціювання суспільного і особистого спокою громадян, повагу їх честі, гідності, зміцнення суспільної моральності.

Родовий об'єкт певною мірою уявляє собою менш високий (середній) рівень узагальнення суспільних відносин, що охороняються адміністративним законом. Таке узагальнення здійснюється на підставі об'єктивно існуючих критеріїв, які обумовлюють їх тотожність або однорідність. Критеріями при визначенні родового об'єкта можуть бути різноманітні за своїм соціально-політичним призначенням елементи суспільних відносин. Підставою для класифікації об'єктів як родових є сфера групи конкретних відносин або суспільного життя. Як відзначають Д.М.Бахрах і Л,В.Коваль, законодавець при створенні родових спільностей використовував різні категорії: 1) зміст суспільних відносин; 2) галузь діяльності, в якій вони виникають.⁵⁷

Родовий об'єкт, виступаючи як окрема група однорідних суспільних відносин, у більшості випадків розкривається в назвах глав кодексів, деколи визначається законодавцем в одній із статей Особливої частини або встановлюється на основі соціально- політичного аналізу юридичного складу адміністративного делікту. [Так, наприклад, як родовий об'єкт можна визначити відношення у сфері власності, системі господарства, відносини, що забезпечують належний громадський порядок і громадську безпеку. В статті 51 КПаП України передбачено відповідальність за дрібне розкрадання державного або колективного майна, мова йде про родовий об'єкт. Ним є суспільні відносини у сфері власності. Аналіз складів деліктів, Що розглядаються в главі 15 "Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління", вказує на те, що родовим об'єктом у даному випадку є порядок управління.

; Виявлення родового об'єкта дозволяє також встановити значення об'єднаних ним суспільних відносин в інтересах держави і суспільства. Це, в свою чергу, визначає ступінь суспільної небезпеки і шкідливості деліктних посягань на дані інтереси, а також можливі суспільно шкідливі наслідки. Правильне встановлення всіх цих обставин дає можливість виявити соціальну роль адміністративного права в охороні тих чи інших суспільних відносин.

Перелік родових об'єктів, а значить і глав Особливої частини КПаП України, не є раз і назавжди даним вбо незмінним. Вивчення історії адміністративного законодавства свідчить, що цей перелік рухомий і мінливий, що обумовлено мінливістю самої значущості тих чи інших суспільних відносин для інтересів держави і суспільства на різних етапах його розватку, а також змінами необхідності використання адміністративно-правових засобів для їх охорони.

Вивчення адміністративної практики органів внутрішніх справ показує, що кількість адміністративних деліктів, вчинених особами при посяганні на різні суспільні відносини (за родовим об'єктом) має тенденцію до зростання. Таке зростання можна пояснити, з одного боку, зростанням кількості вчинених адміністративних деліктів, з іншого боку, більш активною діяльністю органів внутрішніх справ у боротьбі з цим негативним суспільним явищем (див.табл. 24).

Так, спостерігається негативна тенденція до постійного зростання адміністративних деліктів у сфері- власності, охорони природи і використання природних ресурсів, громадського порядку і громадської безпеки. Аналіз вибіркових емпіричних даних про порушення антиалкогольного законодавства свідчить, що адміністративні делікти у цій сфері становлять 81% від загальної кількості адміністративно караних порушень громадського порядку. Питома вага адміністративних деліктів, які вчиняються безпосередньо під час охорони громадської'© порядку, становить 14.9%.

Кількість виявлених органами внутрішніх справ осіб, що
вчинили адміністративні правопорушення і їх групування за
родовим об'єктом (у %)
Назва родових об'єктів за главами	1991	1992		1993		1994		1995
КПаП України
і	2	3		4		5		6
Адміністративні делікти у галузі	2658	+ 5		-40		-5		+ 78
охорони праці та здоров'я населення
Адміністративні делікти, що	16172	+ 7		+ 31		+ 40		+ 83
посягають на власність
Адміністративні делікти у галузі
охорони прирди, використання
природних ресурсів, охорони	38175	+ 3		+ 29		+ 23		+ 26
пам'ятників історії та культури
Адміністративні делікти у
промисловості, будівництві та в
галузі використання електричної і	444	+ 8		+ 12		-15		-12
теплової енергії
Адміністративні делікти у сільському
господарстві. Порушення	24317	-5		-21		+ 20		+ 20
ветеринарно-санітарних правил
Адміністративні делікти
на транспорті, в галузі шляхового	2566596	+ 10		+ 14		+ 15		+ 15
господарства і зв'язку
Адміністративні делікти в галузі
житлових прав громадян,
житлово-комунального господарства і	4235	+ 24		+ 24		-50		-39
благоустрою
Адміністративні делікта в галузі
торгівлі, громадського харчування,
сфері послуг, в галузі фінансової і	39024	-5		-2.5		+ 33		+ 67
підприємницької діяльності
Адміністративні делікти в галузі
стандартизації якості продукції та	4	+ 28		+ 73		-25		+ 80
метрології
Адміністративні делікти, що
посягають на громадський порядок і	1266199	+ 10		+ 10		+ 10		+ 10
громадську безпеку

1	2	3	-і	5	в
Адміністративні делікти, що посягають на порядок управління	149094	10	11	-23	-23
ВСЬОГО:	4106918	-10	13	13	+ 13

Таблиця побудована на підставі статистичних даних МВС України і Міністерства статистики за вказаний період часу.

Зв'язок родового і видового понять відображає той реальний зв'язок, що існує в природі та суспільстві.⁵⁹

Наведена точка зору не викликає заперечень тому, що видовий об'єкт адміністративного делікту співвідноситься з його родовим об'єктом як частина з цілим або як вид із родом. Практичне значення цієї тези полягає в тому, що вона може бути використана при побудові системи тієї чи іншої групи адміністративних деліктів, не вступаючи при цьому у протиріччя з триступеневою класифікацією об'єкта.

Безпосереднім об'єктом адміністративного делікту є конкретні суспільні відносини, проти яких спрямовані посягання суб'єкта і які захищаються санкціями конкретних адміністративно-правових норм. Безпосередній об'єкт пов'язаний з конкретним адміністративним деліктом, скоєння якого є результатом впливу родового об'єкта на безпосередній.

Співвідношення між загальним, родовим і безпосереднім об'єктами адміністративного делікту грунтується на категоріях діалектики про єдність загального, особливого ї окремого (одиничного).

Взаємний зв'язок між об'єктами адміністративного делікту припускає існування загального об'єкта. Через категорію загального, родовий об'єкт проявляється в особливому, а безпосередній об'єкт не може існувати без одиничного. Саме тому, з метою охорони безпосереднього об'єкта, законодавець видає відповідні адміні­стративно-правові норми, формує юридичні склади деліктів, установлює вид і розмір стягнень.

На нашу думку, безпосередній об'єкт при нормотворчій діяльності має кілька значень. Перше, коли він повинен бути точно встановлений законодавцем і за допомогою тексту чи іншого засобу відображений безпосередньо в адміністративно-правовій нормі. Відповідність адміністративно-правової норми- цим вимогам буде сприяти точному відображенню безпосереднього об'єкта як теорією адміністративного права, так і правозастосовною практикою правоохоронних органів. По-друге, безпосередній об'єкт адмі­ністративного делікту необхідний для пошуку і правильного визначення місця тієї чи іншої адміністративно-правової норми у системі Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом з тим існують адміністративно-правові відносини, яким завжди завдається шкода (наприклад, відносини власності, стосунки у системі господарства], і ті, які мають крім безпосереднього об'єкта, ще й додатковий безпосередній об'єкт делікту та факультативний.

Додатковим безпосереднім об'єктом адміністративного делікту є такі суспільні відносини, якими завжди завдається або створюється небезпека заподіяння шкоди. Додатковий безпосередній об'єкт адміністративного делікту може бути визначений самим законодавцем. Це викликано тим, що одні й ті самі суспільні відносини можуть бути до одних адміністративних деліктів основним безпосереднім об'єктом, а до інших - додатковим. Так, відповідні суспільні відносини власності або відносини в галузі господарювання є основним об'єктом дрібного розкрадання державного або колективного майна і різноманітних господарських деліктів. У той же час ці адміні- стративно-правові відносини можуть бути лише додатковим безпосереднім об'єктом делікту в галузі охорони природи і використання природних ресурсів. Додатковий безпосередній об'єкт має значення для визначення соціально-політичної суті скоєного делікту, встановлення тягаря реальних або можливих наслідків,

і Факультативний безпосередній об'єкт адміністративного делікту - це суспільні відносини, які охороняються адміністративно-правовими нормами і яким не завжди завдається шкода при скоєнні делікту. Наприклад, майнові інтереси покупців під час дрібної спекуляції, відносини власності або здоров'я громадян при дрібному хуліганстві. Встановлення обставин заподіяння шкоди безпосередньому факультативному об'єкту свідчать про антигромадський характер скоєних протиправних дій і повинні враховуватись при визначенні міри караності порушника.

Заподіяння шкоди об'єкту досить часто відбувається шляхом впливу суб'єкта на ті чи інші предмети зовнішнього світу. Наука адміністративного права не має єдності у визначенні поняття предмета, існуючі точки зору по-різному характеризують проблему предмета адміністративного делікту.

Одні автори вважають, що предмет правопорушення можна віднести до числа факультативних ознак об'єктивної сторони.⁶⁰ Звичайно, не можна заперечувати того, що предмет правопорушення має досить тісний зв'язок з об'єктивною стороною. Особливо це стосується протиправної дії, яка має завжди предметну спрямованість.

Більшість авторів відносить дредгаег делікту до його об'єкта ототожнюючи його з безпосереднім об'єктом.⁶¹ Оскільки суспільні відносини, що охороняються адміністративним законодавством, мають стійкі закономірні зв'язки, які складаються між людьми в процесі їх діяльності, то структурні елементи цих відносин (суб'єкти, предмет, сама діяльність) можуть бути предметом посягання.

Д.М.Бахрах, характеризуючи поняття предмета адміністра­тивного делікту, пише: "Предмет проступку - це ті фізичні предмети зовнішнього світу, впливаючи на які правопорушник посягає на суспільні відносини".⁶²

С.Т.Гончарук, В.Д.Рєзвих поруч з матеріальними речами, предметами виділяють і діяльність суб'єктів відносин, на які здійснюється посягання,⁶³ (наприклад, при порушенні встановлених правил для боротьби з хворобами і шкідниками рослин). Отже, у поняття предмета адміністративного делікту вони вкладають більш широкий зміст. Предметом адміністративного делікту можуть бути контрабандні речі, гроші, посіви, тварини та інше. Предмету в окремих випадках може бути заподіяна шкода (наприклад, умисне псування паспорта). У більшості випадків предмет адміністративного делікту шкоди від протиправних дій не зазнає.

Слід зауважити, що предмет посягання - це більш вузьке поняття у порівнянні з предметом адміністративного делікту. Він є складовою частиною об'єкта посягання і проявляє себе у більшості випадків у матеріальних деліктах. Від предмета посягання слід відрізняти знаряддя вчинення адміністративного делікту, застосування яких прискорює або полегшує скоєння делікту.

Предмет адміністративного делікту має суттєве значення для з'ясування вчинених протиправних дій, при кваліфікації адміністративних деліктів. В окремих випадках законодавець прямо вказує в законі на предмет як обов'язкову ознаку юридичного складу адміністративного делікту. Наприклад, паспорт, обліково-військові документи, посіви, телефон-автомат та інші.

Родовий і безпосередній об'єкти адміністративних деліктів, за умови їх ефективного використання для систематизації деліктів, сприяють упорядкуванню законодавства, що не лише полегшує користування ним, але й є показником якості національної правової системи.⁶⁴

Системний підхід до формування окремих груп адміні­стративних деліктів дозволяє враховувати особливості родового, видового (підгрупового) і безпосереднього об'єктів. Він служить засобом активного впливу на зміцнення правопорядку, на застосування адміністративно-правових норм у відповідності до діючого закону.

Аналіз існуючої системи адміністративних деліктів та їх об'єктів свідчить, що вона має необхідні ознаки, що притаманні всім юридичним системам.⁶⁵ Разом з тим суть та зміст цього поняття тлумачаться неоднаково. Існує різний підхід у поясненні і характеристиці об'єктів, властивостей та організаційних зв'язків системи.⁶⁶ Аналізуючи Особливу частину КПаП України, ми звернули увагу на те, що при її побудові не повною мірою ураховувались особливості родового об'єкта адміністративного делікту. За його допомогою є можливість об'єднати в одній главі Кодексу статті про відповідальність саме за ті делікти, які посягають на фактично однорідні за своєю соціально-політичною і економічною суттю суспільні відносини, що охороняються цілим блоком адміністративно-правових норм. Видовий об'єкт дає можливість виділити у межах однієї досить значної групи суспільних відносин порівняно невеликі, специфічні групи відносин, що регулюють різноманітні напрями державної та суспільної діяльності. Проведена нами наукова систематизація адміністративних деліктів у сфері охорони громадського порядку і громадської безпеки, за допомогою структурних елементів системи, дозволила виявити невідповідність групування адміністративних деліктів у цій сфері суспільних відносин (див.табл. 2).

Юридична конструкція адміністративних деліктів у сфері охорони громадського порядку була побудована таким чином.1. Адміністративні делікти у сфері громадського порядку: дрібне хуліганство (ст.173 КПаП України); поширювання неправдивих чуток (ст.173 1 КПаП України); стрілянина з вогнепальної зброї у населених пунктах і в невідведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку (ст.174 КПаП України); розпивання спиртних напоїв в громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді (ст. 178 КПаП України); азартні ігри, ворожіння в громадських місцях (ст.181 КПаП України); заняття проституцією (ст.181 1 КПаП України); порушення громадського порядку, яке виявилось у приставанні до іноземних громадян з метою придбання речей (ст.181 2 КПаП України); порушення тиші у громадських місцях (ст.182 КПаП України).

2. Адміністративні делікти зі сфери громадської безпеки: порушення або'невиконання встановлених правил пожежної безпеки (ст.175 КПаП України); виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення (ст.176 КПаП України); придбання самогону-чи інших спиртних напоїв домашнього виготовлення (ст.177 КПаП України); розпивання спиртних напоїв на виробництві (ст.179 КПаП України); доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (ст. 180'КПаП України); свідомо неправдивий виклик спеціальних служб (ст.183 КПаП України); невиконання батьками або особами, які їх заміняють, обов'язків щодо виховання і навчання дітей (ст. 184 КПаП України).⁶⁷

Таблиця 26.

Наукова система адміністративних деліктів, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку.