Дані Міністерства статистики України за вказаний період.

. Матеріали адміністративної статистики свідчать, що ефективність , діючого законодавства недостатня. Існує необхідність в деад- міністративізації цілого ряду адміністративно-правових норм, ефективність застосування яких невелика або зовсім відсутня. Вивчення матеріалів адміністративної практики свідчить, що по більшості латентних деліктів не виникають і не реалізуються адміністративно-процесуальні відносини, а це призводить до незастосування і бездії адміністративного законодавства.

Деліктологічний аспект проблеми латентності передбачає вивчення сукупності адміністративних деліктів, фактично вчинених, виявлених і зареєстрованих в конкретному регіоні, за певний час. Цьому буде сприяти методика виявлення латентності деліктів, за допомогою якої можна визначити рівень деліктності, її стан, структуру і динаміку, а також наслідки шкоди, заподіяної деліктами державі та громадянам.

Тому на деліктологічному рівні проблема латентності адмі- ністративнизе деліктів вимагає з'ясування дійсних її параметрів у цілому, у визначенні відмінностей між існуючими параметрами і показниками статистичної звітності правоохоронних органів та Міністерства статистики України. Статистична сукупність зареєстрованих адміністративною статистикою даних (одиниць обліку), а також тих, що фактично вчинені, але залишилися прихованими і незареєстрованими деліктами і порушниками, складається з таких перемінних: 1} відомих, тобто виявлених і зареєстрованих адміністративних деліктів; 2) прихованих, тобто латентних адміністративних деліктів.

Характеристика відомих, виявлених і офіційно зареєстрованих адміністративних деліктів базується на первинних документах реєстрації та обліку виявлених деліктів. Ці дані фіксуються органами міліції в журналі обліку матеріалів про адміністративні правопорушення і в картотеці на осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності.⁶⁹ Так, наприклад, черговий по органу міліції при надходженні заяви, повідомлення про вчинений або виявлений делікт визначає ступінь його значущості, обставини вчинення і лише після перевірки заяви чи повідомлення на відповідність до переліку оперативної інформації, здійснює їх реєстрацію.⁷⁰

На підставі цих даних будується уся звітність органу міліції про вчинені або виявлені адміністративні делікти в конкретних часових і територіальних межах обслуговування. Досить часто вказані дані є єдиним джерелом для оцінки стану, структури і динаміки адміністративної деліктності в конкретному регіоні. Навіть введення термінів аналізу інформації (за добу, декаду, місяць, квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік) про вчинені та виявлені правопорушення, органами внутрішніх справ⁷¹ не створює повних можливостей для отримання достовірних даних. Можна навіть стверджувати, що існуючі висновки, пропозиції та рішення щодо латентної злочинності (в тому числі й .по адміністративних деліктах) базуються поки що не на фундаменті точних і безумовних фактів, а на нетривких даних кримінальної та адміністративної статистики.

В юридичній літературі Г.Г.Булатов, Г.І.Забрянський, М.І.Кондрашов, М.Майоров та інші висловили думку, що статистичні дані можна розглядати як вибіркову сукупність, на підставі якої, створюються висновки і приймаються рішення щодо боротьби з правопорушеннями та їх профілактики.

Наведена точка зору не є ідеальною, тому що повинна бути абсолютна впевненість у репрезентативності такої вибірки. В сучасних умовах, при існуючих досягненнях статистики,⁷² навіть відносно окремих показників по видах правопорушень такого категоричного висновку робити не можна, не кажучи вже про оцінку адміністративної деліктності. На думку Г.А.Аванесова, абсолютно повні й точні дані про правопорушення, в принципі, ніколи не можуть бути отримані.⁷³ Про те, що показники адміністративної статистики не можуть бути визнані репрезентативними, свідчить сама структура деліктів, що реєструються, яка в своїй більшості відображає, по-перше, кількість підрозділів і- особового складу органів внутрішніх справ,:Що займаються виявленням і реєстрацією деліктів, і, по-друге, орієнтацію працівників цих підрозділів на боротьбу з адміністративними деліктами.

Отже, дані адміністративної статистики поки що не відображають стану, структури і динаміки фактичної адміністративної деліктності, а лише ту її частину, відносно якої здійснювалась правозостосовна діяльність правоохоронних органів.

Характеризуючи приховані правопорушення, слід відзначити, що їх вивчення має досить давню історію. Проблема латентності правопорушень завжди цікавила вчених і практиків. Розгляд питань, пов'язаних із співвідношенням офіційно зареєстрованих правопорушень і реальною (фактичною) злочинністю, можна зустрінути в роботах кримінологів А.Кетле, Є.Йотингена, Е.Феррі, Франца Ліста, Р.Майо-Сміта, Е.Реснера та інших.⁷⁴

В юридичній літературі, починаючи з 60-х років нашого століття, не існує єдиної думки щодо поняття "приховані правопорушення". При цьому використовується термін "латентний", що пох'одить від латинського Іаіепз, Іаіепііз і означає "захований", "прихований" або "таємний".⁷⁵ Певною мірою терміни "латентний" і "прихований" тотожні за своїм змістом. У кримінологічній літературі останніх років перевага надається термінам "латентна злочинність", "латентні злочини", тому що за їх допомогою безпосередньо позначаються невияалені і незареестровані правопорушення.⁷⁶

Різноманітне тлумачення латентності правопорушень можна зустрінути в роботах Г.А.Аванесова, Г.А.Булатова, С.С.Босхолова, М.М.Бабаєва, С.Е.Віцина, С.П.Голуб'ятнікова, Г.І.Забрянського, О.О.Ковалкіна, В.М.Когана, А.А.Конева, А.М.Ларіна, Н.Майорова, В.В.Панкратова, В.П.Рябцева, А.Н.Роша, І.ЛШраги, О.С.Шляпочнікова та інших.

Більшість кримінологів розуміють під латентністю злочинності сукупність правопорушень, що залишились невиявленими органами міліції, прокуратурою і судами.⁷⁷ Підставою для цього є врахування ознаки "відомість" або "знаність" про вчинення правопорушень. При цьому вони вважають, що відомі, але невраховані правопорушення не є латентними. Думається, що наведена точка зору має певні недоліки. Перш за все відзначимо, що характеристика латентності адміністративних деліктів у своїй сукупності, що залишились невідомими лише органам внутрішніх справ, пркуратури і суду, необгрунтовано звужує перелік органів влади, наділених правозастосовними функціями.⁷⁸ Крім того, певна визначена ^сУкупність адміністративних деліктів, матеріали про які розглядають спеціально уповноважені на це органи або посадові особи⁷⁹ буде невірно розцінена як прихована, лише на тій підставі, що відомості про неї не надійшли у вказані органи і не знайшли свого відображення в матеріалах адміністративно-правової статистики.

На думку Г.І.Забрянського, О.О.Закатова і О.С.Шляпочникова, при визначенні латентності правопорушень необхідно приймати до уваги ознаку "прихованості" правопорушень від одного із органів, яким згідно з законом надано право виявляти і розглядати справи про вчинені правопорушення. До цих органів вони відносять органи внутрішніх справ, прокуратуру, суди, товариські суди і комітети у справах неповнолітніх. Одночасно вони не вважають латентними правопорушення, які розглядаються в товариських судах і комітетах у справах неповнолітніх, а також правопорушення, що стали відомими в результаті заяв, поданих громадянами органам влади, але з невідомих мотивів прихованих працівниками цих органів від обліку.⁸⁰

Крім того, Г.І.Забрянський і О.С.Шляпочников ігнорують ознаку "брати на облік" виявлені правопорушення, що залишає, на нашу думку, певний простір для визнання частини прихованих від обліку .правопорушень не латентними. Виявлення правопорушення або надхрдження в правоохоронні органи повідомлення про його вчинення ще не дають підстав говорити про його нелатентність.

Інша група авторів (Р.М.Акутаєв, С.С.Босхолов, О.О.Ковалкін, А.М.Ларін, В.А.Леваневський та інші) розуміють під латентністю правопорушень - сукупність фактично вчинених правопорушень, яка не відображена (не зареєстрована) в статистиці, звертаючи при цьому увагу на "незареєстрованість" правопорушень у первинних документах статистики ,⁸¹

Поглиблене вивчення латентності адміністративних деліктів не дозволяє повністю погодитись з тим, що латентною є лише та частина деліктів, які залишились невиявленими. Крім них, е адміністративні делікти, що вже виявлені, але в силу певних причин не зареєстровані. Деякі адміністративні делікти можуть бути виявлені, зареєстровані, але не розглядаються з тих або інших мотивів і опиняються поза сферою деліктологічного аналізу.

Думається, що в основу визначення латентності адміністративної деліктності не можна покласти ознаку "відомості", тому що суспільна небезпека і шкідливість дії чи бездії не змінюється залежно від того, відомо чи невідомо правоохоронним органам про адміністративний делікт. Суспільно небезпечні та шкідливі наслідки можуть мати місце як в першому, так і в другому випадках, і їх необхідно враховувати при визначенні покарання порушнику. Якщо цього не робити, то безкарність призводить до продовження протиправної діяльності порушниками, збільшуючи число латентних адміністративних деліктів.

Враховуючи специфіку нашого дослідження й різноманітні думки щодо багатоаспектного змісту поняття прихованої злочинності,⁸² можна вважати вірним визначення латентності адміністративної деліктності, якщо воно буде побудоване з урахуванням того,чи отримала вона відповідну протидію, чи ні; це деліктність, відносно якої або відсутня інформація, або на неї ніхто не вплинув з боку правоохоронних органів; латентна деліктність, що залишилась нерозглянутою і проти неї не були застосовані заходи, передбачені діючим адміністративним законодавством, а це, в свою чергу збільшує її суспільну небезпеку і шкідливість.

Латентна адміністративна деліктність - це сукупність деліктів і осіб, що їх вчинили, але в силу тих або інших причин залишились невиявленими і незареєстрованими правоохоронними органами, а до порушників не застосовувались заходи адміністративного чи громадського впливу.

Із наведеного загального поняття латентності адміністративної деліктності можна, враховуючи результати досліджень, проведених багатьма ученими,⁸³ виділити декілька груп латентних адміні­стративних деліктів з урахуванням ступеня їх розповсюдженості.⁸⁴ Це: 1) природно-латентні; 2) штучно-латентні; 3) прикордонно-суміжні ситуації.

Природна латентність адміністративних деліктів залежить від ряду причин, що тією або іншою мірою впливають на вчинення і виявлення адміністративних деліктів. Сюди входять: адміністративні делікти, про вчинення яких потерпілий не повідомляє правоохоронні органи в силу своєї незацікавленості в їх виявленні, остерігаючись компрометування, пересуду, або надіється на мирне вирішення справи; . адміністративні делікти, в яких відсутній чітко визначений потерпілий і тому немає кому повідомляти про них правоохоронні органи (наприклад, при посяганні на суспільні інтереси чи при порушенні відносин у природоохоронній сфері); адміністративні делікти, про факт вчинення яких відомо лише самому порушнику (наприклад, зберігання наркбтичних засобів, психотропних і прекурсорів речовин або дрібне розкрадання державного та колективного майна).

Штучно-латентні адміністративні делікти включають сукупність Деліктів, про які відомо правоохоронним органам, але вони не взяті на облік, а також урахованих, але частково або повністю не виявлених.

Інформація про цю групу деліктів стає відомою правоохоронним органам завдяки тому, що потерпілий, його рідні, знайомі зацікавлені у повідомленні про вчинений адміністративний делікт з метою виявлення і затримання порушника та притягнення його до відповідальності. Крім того, для цієї групи характерними є: недоліки в реєстрації та обліку деліктів; неповнота і односторонність виявлення адміністративних деліктів; необґрунтованість відмов від притягнення порушників до адміністративної відповідальності або заміна її неадекватними заходами дисциплінарного чи громадського впливу; недоліки в діяльності відомчих і надвідомчих контрольних органів.

Прикордонно-суміжні ситуації латентності виникають у випадках, коли порушник добросовісно помиляється відносно вчиненого ним адміністративного делікту, або коли особа, що виявила вчинений делікт, не усвідомлює його небезпечного і шкідливого значення.

Слід відзначити, що ступінь латентності адміністративних деліктів у вказаних групах неодинакова. Найменша її питома вага у прикордонно-суміжній ситуації.

Для перших двох груп латентності адміністративних деліктів характерним є замовчування про їх вчинення з боку громадян і посадових осіб. Так, замовчування з боку громадян має місце: коли потерпілий своєю поведінкою об'єктивно сприяв вчиненню адміністративного делікту (наприклад, потерпілий разом з порушником розпивав спиртні напої чи залишив речі без догляду); коли поведінка потерпілого до і під час вчинення адміністративного делікту може отримати негативну моральну оцінку з боку оточуючих його громадян або навіть мати певні правові наслідки (наприклад, дрібна спекуляція); коли вчинені порушником протиправні дії можуть заподіяти потерпілому або його близьким та рідним моральну травму.

Замовчування з боку службових осіб має місце при виявленні факту вчинення адміністративного делікту, який може спричинити шкоду престижу правоохоронного органу та його керівника. Коли існує пряма зацікавленість у приховуванні адміністративного делікту тому, що в діях посадової особи є ознаки протиправних дій, за які вона може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Питання про розміри (об'єм) латентної адміністративної деліктності на сьогодні є маловивченим, а визначення і оцінка її розмірів створює можливості для об'єктивної оцінки злочинності в цілому. Для визначення об'єму латентної адміністративної деліктності можна використовувати досить значну кількість різноманітних методів. Слід погодитись з думкою М.П.Косоплечева про те, що можна віддавати перевагу якому-небудь одному методу, оскільки немає добрих або поганих методів, а є адекватне чи неадекватне їх застосовування.⁸⁵

Умовно їх можна поділити на загальні, побічні, спеціальні та локальні. З їх допомогою збирається інформація про приблизний стан латентності адміністративного делікту, яку можна зафіксувати за допомогою таких показників: Нд - невиявлені делікти; Нз - незареєстровані або виявлені делікти; Дп - делікти, по яких не винесено постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, але вони зареєстровані і виявлені; Л - латентна адміністративна деліктність. Отже, А = Нд + Нз + Дп.⁸⁶

До загальних методів визначення латентності адміністративної деліктності відносяться: вивчення громадської думки про стан латентності адміністративних деліктів; експертна оцінка при опитуванні спеціалістів; вивчення документів адміністративної статистики правоохоронних органів, громадських організацій і формувань.

Побічні методи⁸⁷ визначення латентності адміністративної деліктності застосовуються у вигляді опитування можливих потерпілих про адміністративні делікти, жертвами яких вони були, але порушники винні у вчиненні цих деліктів залишились не покараними. Застосовуючи цей метод можна визначити співвідношення між виявленою і латентною адміністративною деліктністю в регіоні, що досліджується, встановити мотиви приховування від правоохоронних органів фактів, вчинених деліктів, вивчити причини і умови, які сприяють невиявленню порушників.

До спеціальних методів визначення латентності адміністративної деліктності відносяться: аналіз динамічних рядів деліктів, дослідження їх, починаючи від вчинення до виявлення і застссування адміністративно-правових санкцій чи заходів'громадського впливу, екстрополяція, індексування, системно-структурний аналіз та інші. Основною умовою застосування цих методів є обов'язкове урахування видів адміністративних деліктів, які будуть аналізуватись. Так, наприклад, у більшості адміністративних деліктів, що посягають на громадський порядок і безпеку, латентність є досить обмеженою. Корисливі адміністративні делікти мають більшу латентну поширеність. Вказані особливості створюють неоднакові можливості для визначення більш достовірних розмірів латентності адміністративної деліктності.

Достатньо результативним методом визначення латентності

адміністративної деліктності є аналіз динамічних статистичних рядів окремих видів деліктів у порівнянні. з даними про активізацію боротьби правоохоронних органів з деліктами на час спостереження. Активізація боротьби у цьому напрямку приводить до зростання кількості виявлених і зареєстрованих адміністративних деліктів. При цьому слід пам'ятати, що коефіцієнт прихованості є неоднаковим для окремих видів деліктів.

Отже, адміністративна статистика і оперативна звітність правоохоронних органів не відображають повністю розмірів, структури деліктності як за окремими видами деліктів, так і в цілому.⁸⁸

Локальні методи визначення латентності адміністративної деліктності застосовуються при необхідності отримання даних про рівень прихованих і невиявлених деліктів. Це досягається шляхом вивчення матеріалів бюро судово-медичних експертиз, поліклінік, лікарень і зіставлення їх з даними правоохоронних органів. Так, наприклад, дані про приховане розкрадання державшого і колективного майна можна отримати під час аналізу кількісних і якісних показників, що характеризують викрадені матеріальні цінності.

Недоліком вказаних методів є те, що вони при визначенні об'єму вкраденого майна (цінностей) .не вказують на число осіб, які вчинили ці крадіжки, і не визначають кількість вчинених деліктів.

Отже, вибір методу дослідження латентності адміністративної деліктності залежить від особливостей об'єкта дослідження, аналізу факторів її існування, які діють одночасно з загальними причинами і умовами деліктності, оцінки і подолання невідповідності між фактичною (латентною і зареєстрованою) деліктністю та організацією боротьби з нею, вивчення шкідливих соціальних наслідків латентної деліктності з метою їх недопущення і нейтралізації.

Недостатня обізнаність щодо реального стану, дійсної динаміки і фактичної структури адміністративної деліктності тягне за собою цілий ряд негативних обставин. Так, перекручується уявлення цро дійсні розміри і структуру адміністративної деліктності, про величину і характер шкоди, заподіяної громадянам, організаціям, установам і суспільству в цілому. Утруднюється виявлення обставин, що сприяли вчиненню адміністративного делікту. Не дотримується і не виконується принцип невідворотності покарання, що створює у певної частини нестійких громадян і порушників, які не притягались до адміністративної відповідальності. ду-мки про безкарність. Обмежується можливість прогнозування адміністративної деліктності.

і розробки ефективних щодо її попередження і боротьби з нею..

Наведені обставини впливають на те, що в суспільстві не формується чітке уявлення про дійсну поширеність адміністративних деліктів, про кількість осіб, причетних до цих деліктів, а також про реальну оцінку адміністративної деліктності. Достовірність статистичних даних про адміністративні делікти має свої межі. Наявність таких меж залежить від стану інформаційного прогнозу про приховану частину адміністративної деліктності. Існуючий в нинішніх умовах, інформаційний базис прогнозу, в основі якого є адміністративно-правова статистика, не охополює всієї сукупності деліктів, що свідчить про його неповноту і невисоку якість при прогнозуванні деліктів, що мають значну латентність.

Проведені нами опитування працівників органів міліції, суду і органів статистики свідчать, що достовірність даних про існування і розміри латентності адміністративних деліктів не може бути абсолютно повною і точною. Про повне відображення вчинених і виявлених адміністративних деліктів у статистичних даних відповіли 1.3% працівників міліції, 1.2% працівників суду і 1.2% працівників органів статистики. Не повне відображення даних про вчинені та виявлені адміністративні делікти відзначили - 81.2% працівників міліції, - 81.4% працівників суду і 81.6% працівників органів статистики. Загальна частка опитуваних, які дали відповідь про мале відображення в статистичній звітності даних про делікти, складає 6.6%.

Серед причин, які впливають на недостовірність інформації про вчинені адміністративні, делікти, можна назвати: недостатню кількісну та якісну розробленість показників статистичної звітності про делікти (наприклад, дані про загальну кількість вчинених адміністративних правопорушень, число виявлених осіб, які вчинили адміністративний делікт, і кількість осіб, щодо яких винесено постанову про накладення адміністративного стягнення); наявність фактора прихованості, що чинить перепони для виявлення вчинених деліктів; відсутність даних про "віктимологічний рецидив" серед тих, що потерпіли від адміністративного делікту.

Латентна адміністративна деліктність є частиною відомої деліктності і несе в собі однакові її риси, Детермінована однаковими соціальними причинами й умовами. Вона завдає навіть більшої матеріальної і моральної шкоди суспільству, незважаючи на те, що не знайшла свого відображення в адміністративній статистиці.

Існують об'єктивні та суб'єктивні фактори латентності.⁸⁹ Об'єктивні мають відношення до середовища, обстановки, в якій чиняться протиправні дії. Так, наприклад, існують специфічні недоліки у звітності й контролі, що чинять перепони виявленню адміністративних деліктів у галузі промисловості, будівництва, використанні електричної та теплової енергії, житлово- комунальному господарстві, торгівлі. Наявність темряви і зниження видимості, осліплення далеким світлом від зустрічного транспорту та інше впливає на вчинення дорожньо-транспортних пригод і сприяє зникненню порушників з місця події.

Суб'єктивні фактори латентності адміністративних деліктів залежать від "професійної" досвідченості особи, яка вчинила делікт, настійливості та бажання приховати свою протиправну діяльність, а також від страху чи небажання потерпілого повідомити правоохоронні та інші органи про вчинений делікт.

Точне встановлення об'єктивних і суб'єктивних факторів приховування окремого адміністративного делікту сприяє застосуванню найбільш ефективних пошукових чи запобіжних заходів щодо виявлення, реєстрації деліктів і притягнення порушників до відповідальності. Наслідки латентної адміні­стративної деліктності охоплюють досить широку сферу соціальних відносин в галузі управління, економіки та інших. їм властиві кількісні та якісні показники. Адміністративно-правове значення наслідків латентності проявляється в тому, що враховуються лише пряма, безпосередня шкода, матеріальні втрати від протиправної поведінки порушника, яка залишилась прихованою від правоохоронних органів. У той же час наслідки латентності адміністративних деліктів у галузі економіки проявляються у негативному впливі на розвиток і зміцнення ринкових відносин у суспільстві. Це призводить до диспропорцій у виробництві, збоїв у постачанні, виготовленні та збуті неякісної, нестандартної сировини,'продукції та товарів. Латентні адміністративні делікти дезорганізують виробництво, знижують продуктивність праці, створюють умови для поширення зловживань, вчинення крадіжок, негативно впливають на рівень трудової, службової та договірної дисципліни. Латентність адміністративних деліктів призводить до створення штучного дефіциту на товари першої необхідності й підвищеного попиту. Негативним наслідком можна вважати труднощі у точному визначенні матеріальної ,цікоди, заподіяної латентними деліктами державі та суспільству. .

Латентна адміністративна деліктність негативно впливає на систему управління державними органами і галузями виробництва. Це значною мірою збільшує стихійність в економіці, породжує безкарність посадових осіб різних ступенів (рівнів) управління і штовхає їх на вчинення нових адміністративних деліктів.

Отже, без сумніву, можна стверджувати, що проблема латентності адміністративної деліктності вимагає подальшого теоретичного вивчення і поєднання досягнутих результатів з практичними питаннями організації боротьби з латентними адміністративними деліктами.

Розділ 3. ОСОБИСТІСТЬ ПОРУШНИКА І ЙОГО ПРОТИПРАВНА ПОВЕДІНКА