- •Довідник користувача Європейської системи трансферу та Накопичення кредитів (єктс)
- •2Єктс та Європейський простір вищої освіти (Болонський процес)
- •3Ключові особливості єктс
- •4Пояснення ключових особливостей єктс
- •4.1Єктс як орієнтована на студента система кредитів
- •«Єктс – це орієнтована на особу, що навчається, система»
- •4.2Єктс і результати навчання
- •4.3Єктс, рівні і дескриптори рівнів
- •4.4Єктс і навчальне навантаження
- •5Запровадження єктс у вищих навчальних закладах
- •5.1Призначення кредитів єктс
- •4.1.1. Призначення кредитів освітнім компонентам
- •5.1.1 Визначення навантаження в єктс
- •5.1.2 Кредити єктс та виробнича практика
- •5.1.3 Моніторинг призначення кредитів
- •5.2Присвоєння кредитів єктс
- •5.3Накопичення кредитів єктс і прогресія
- •5.4Трансфер кредитів єктс
- •5.4.1 Єктс і періоди навчання за кордоном
- •5.5Єктс і навчання впродовж життя
- •5.5.1Єктс і неперервна освіта
- •5.5.2Єктс та визнання неформального і неофіційного навчання
- •6Забезпечення якості і єктс
- •7Ключові документи єктс
- •7.1 Каталог курсу
- •7.1.1Перелік питань для Каталогу курсу/ Перелік для інформаційного пакету
- •7.2Аплікаційна форма студента
- •7.3 Угода про навчання
- •7.3.1 Угода про навчання для мобільних студентів
- •7.3.2Угода про навчання з виробничої практики – Угода про практичну підготовку
- •7.4Академічна довідка (виписка)
- •8Додаткові джерела
- •8.1Кредитні системи і системи кваліфікацій
- •8.2Розробка навчального плану
- •8.3Результати навчання
- •8.4Національні публікації
- •9Глосарій
- •Додаток 1 – Перспективи користування єктс особами, що навчаються
- •Додаток 2 – Поради навчальним закладам щодо визнання періодів навчання за кордоном в рамках двосторонніх угод
- •Додаток 3 – Таблиця оцінок єктс Вступ
- •Історія питання
- •Спрощена система: Таблиця оцінок єктс
5.1.1 Визначення навантаження в єктс
При визначенні навчального навантаження навчальні заклади мають враховувати загальний час, необхідний студенту для досягнення бажаних результатів навчання. Навчальна діяльність може варіюватися у різних країнах, закладах та предметних галузях, але зазвичай передбачене навантаження складається із:
кількості контактних годин на освітній компонент (кількість контактних годин на тиждень помножена на кількість тижнів);
часу, витраченого на самостійну чи групову роботу, необхідного для успішного завершення освітнього компонента (наприклад, підготовка заздалегідь та остаточне опрацювання матеріалів після відвідання лекції, семінару чи лабораторної роботи; збір та відбір відповідних матеріалів; необхідні огляд, вивчення цих матеріалів; написання доповідей/проектів/дисертацій; практична робота, наприклад, в лабораторії);
часу, необхідного для підготовки до та проходження процедури оцінювання (наприклад, екзаменів);
часу, необхідного для проходження обов’язкових(ої) виробничих(ої) практик(и) (див. розділ 4.1.3.).
Іншими чинниками, що мають бути врахованими при визначенні навантаження студентів у різних видах діяльності є, наприклад: рівень вступу студентів15, для яких розроблена програма (або її компоненти); підхід до викладання і навчання та навчальне середовище (наприклад, семінари у малих групах студентів або лекції з великою кількістю студентів); тип доступного оснащення (наприклад, лінгафонні класи або мультимедійні центри).
Оскільки навантаження є визначенням середнього часу, необхідного студентам для досягнення очікуваних результатів навчання, справжній час, витрачений окремим студентом, може варіюватися та бути відмінним від визначеного. Окремі студенти розрізняються: деякі прогресують швидше, в той час як інші – більш повільно.
5.1.2 Кредити єктс та виробнича практика
Якщо для завершення програми (або компоненту) необхідна виробнича практика або стажування, вони виступають частиною навантаження та результатів навчання студентів і вимагають призначення кредитів. У цьому випадку кількість кредитів, виділених на виробничу практику, має бути включена до загальної кількості кредитів на окремий навчальний рік.
Так само, як і у випадку будь-якого іншого освітнього компоненту, викладацький склад, розробляючи навчальний план, має визначити результати навчання, яких необхідно досягти під час виробничої практики. Ці результати навчання мають супроводжуватися відповідними методами і критеріями оцінювання. Важливо, аби ці методи оцінювання були сумісними з природою виробничої практики (напр., спостереження та оцінювання з боку викладача або підготовка звіту студентом).
Так само, як і у випадку будь-якого іншого освітнього компоненту, кредити за виробничу практику присвоюються тільки тоді, коли результатів навчання було досягнуто та оцінено.
Якщо виробнича практика є частиною організованої мобільності (напр., практика Erasmus), в угоді про навчання щодо практики (див. ключові документи у розділі 6) має бути вказана кількість кредитів, які присвоюються студенту за умови досягнення очікуваних результатів навчання.
У випадку проходження виробничої практики під час формального навчального процесу, але яка не вимагається програмою, все одно бажано визначити результати навчання та навантаження в угоді про навчання. Результати навчання, досягнуті під час необов’язкової виробничої практики, мають також бути задокументовані, наприклад, в академічній виписці, додатку до диплома (див. ключові документи у розділі 6) або документі Europass Mobility. Вони також можуть визнаватися шляхом присвоєння відповідних кредитів ЄКТС, які в цьому випадку є додатковими до стандартної кількості в 60 кредитів ЄКТС на навчальний рік.
Схема 2 – Добра практика результатів навчання і призначення кредитів за виробничу практику16
-
Стосовно використання результатів навчання і кредитів за виробничу практику, наступне вважатиметься доброю практикою:
Угода про навчання з виробничої практики (підписана навчальним закладом, студентом і роботодавцем) має визначати результати навчання, що мають бути досягнуті;
Виробнича практика має мати чіткі процедури оцінювання результатів навчання та присвоєння кредитів;
Роль вищих навчальних закладів, осіб, що навчаються, і роботодавців в процесі визначення і оцінювання цих результатів навчання має бути ясною (зрозумілою);
Викладацький склад вищих навчальних закладів може вимагати підготовки щодо керування і управління виробничою практикою;
Якщо це є вимагається програмою, виробнича практика має бути інтегрована у навчальний план;
Джерело: Навантаження студентів і результати навчання: Ключові компоненти розробки (перегляду) ступеневих програм, ключові питання, дискусії і висновки робочих засідань, 21-22 квітня 2008 р., Брюссель, Бельгія.
