Про закриття кримінального провадження

05 березня 2013 року м. Золочів

Прокурор Золочівського району Львівської області радник юстиції Пиркало С.М., розглянувшми матеріали кримінального провадження за № 12/34 за фактом вбивства з необережності мисливця Кротова:

В С Т А Н О В И В :

06 січня 2013 року, близько 18 год. 30 хвилин, в урочищі «Ріпин», що поблизу села Нова Гута, Золочівського району, Львівської області мисливці Іванов та Зайцев, повертаючись надвечір із полювання після невдалих пошуків дикого кабана, почули у лісі за 20 м. від себе тріск сухих гілок і одночасно вистрілили у цьому напрямі, вважаючи, як вони показали згодом на допиті, що то був кабан.

Але замість кабана вони виявили там людину – ще одного мисливця – Кротова, смертельно пораненого. Доставивши потерпілого до лікарні, де лікарі констатували його смерть, Іванов та Зайцев повідомили про те, що сталося у міліцію. У результаті слідчий органів внутрішніх справ розпочав досудове розслідування щодо них за фактом необережного вбивства.

Проведеним розслідуванням було встановлено: смерть Кротова настала від того, що йому в голову попала куля; ще одну кулю виявлено у дереві біля якого знаходився потерпілий у момент пострілів. Однак ні огляд місця події, ні відтворення слідчий експеримент, ні проведені балістичні і трасологічні експертизи не дозволили відповісти на запитання: від чийого ж пострілу – Іванова чи Зайцева – загинув Кротов.

Беручи до уваги те, що в ході досудового розслідування не були встановлені достатні докази для доведення винуватості Іванова і Зайцева в суді і можливості їх отримати вичерпані, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 110, ч.3 ст. 284 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Кримінальне провадження № 12/34 за фактом вбивства з необережності мисливця Кротова закрити у зв»язку з не встановленям достатніх доказів для доведення винуватості Іванова і Зайцева в суді і вичерпані можливості їх отримати.

2. Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб згідно ч.5 ст. 284 КПК України, роз*яснивши останнім право на оскарження цієї постанови.

Прокурор Золочівського району

радник юстиції (підпис) С.М.Пиркало

3. Неповнолітній Бровченко Василь був повідомлений про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Відповідно до зібраних доказів Бровченко вчинив хуліганські дії з використанням металевого прута, вийшовши у двір будинку після святкування свого дня народження. В цей день йому виповнилось 14 років.

Після оголошення про підозру захисник порушив клопотання про зміну правової кваліфікації своєму підзахисному. Оскільки останній залізний прут знайшов випадково на місці вчинення злочину і ним наніс кілька ударів потерпілим, то його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 296 КК. Сам Бровченко стверджував, що він своєї вини не визнає, а злочин вчинив внаслідок тяжкого збігу життєвих обставин.

Ознайомлюючись з матеріалами провадження, прокурор дійшов висновку, що кримінальне провадження необхідно направити до суду для застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Він сам склав клопотання про застосування до Бровченка примусових заходів виховного характеру (не проводячи досудове розслідування у повному обсязі) і направив його до суду.

1. Який порядок звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру?

2. Оцініть законність дій слідчого і прокурора.

Варіант: Неповнолітньому Бровченку в день вчинення ним описаних дій виповнилось 11 років.

Відповідь:

Порядок звільнення від кримінальної відповідальності регулює ст. 286 КПК України, за якою звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється тільки судом.

Прокурор, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, має отримати згоду підозрюваного на таке звільнення. При цьому він повинен здійснити такі процесуальні дії: а) скласти клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності; б) не проводячи в повному обсязі досудового розслідування, надіслати таке клопотання до суду; в) перед його направленням до суду ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Щодо неповнолітнього Бровченка В., клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру регулює ст. 292 КПК України, за якою таке клопотання складається слідчим та подається прокурору для його затвердження. В клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру вказується захід виховного характеру, який пропонується застосовувати судом.

В описаній ситуації захисник підозрюваного порушив клопотання про зміну правової кваліфікації своєму підзахисному на ч.3 ст. 296 КК України, а сам Бровченко стверджував, що він своєї вини не визнає. При таких обставинах, приймаючи рішення про застосування щодо неповнолітнього Бровченка В. примусових заходів виховного характеру, слідчий і прокурор може лише після всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Варіант: У випадку, коли неповнолітньому Бровченку в день вчинення ним описаних дій виповнилось лише 11 років, то останній не може бути суб*єктом цього злочину.... (Див. КК – відповідальність неповнолітнього і малолітнього)

4. 15 вересня 2012 року біля 19 год. 30 хв. Лимаренко Володимир Васильович, 15 серпня 1984 року народження, уродженець м. Житомира, мешканець м. Львова, вул. Топольна, буд. 18 кв. 124., робітник СП "Іскра", неодружений, освіта загальна середня, раніше не судимий, громадянин України, допризовник, перебуваючи у нетверезому стані, перевернув кіоск, що знаходився на розі вул. Зеленої і Бондарської у м. Львові і належав товариству з обмеженою відповідальністю (ТЗОВ) "Імпекс". Як пояснив на допиті Лимаренко, мотивом, що спонукав його до таких дій, стала нетактовна, на його думку, поведінка продавця кіоска. На його (Лимаренка) пропозицію продати дешевше цигарки продавець відповіла, що хай він іде на ринок і там торгується. Розгнівавшись за таку відповідь, він перевернув кіоск.

Своїми діями Лимаренко умисно пошкодив майно, заподіявши ТЗОВ "Імпекс" збитки в сумі 3000 грн. На другий день після вчиненого Лимаренко вибачився перед керівництвом ТЗОВ за свою поведінку і частково (2000 грн.) відшкодував завдані збитки.

27 вересня (ще до оголошення йому про підозру) Лимаренко був призваний на службу до Збройних Сил України. За повідомленням командування військової частини він добросовісно несе службу, дисциплінований, вже має заохочення.

1. Чи є за описаних обставин підстави для закриття кримінальної справи?

2. Чи є за описаних обставин підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності?

3. Як повинен поступити у цій ситуації слідчий?

4. В якому порядку вирішується питання про звільнення від кримінальної відповідальності?

Відповідь:

1) За описаних обставин підстав для закриття кримінального провадження щодо Лимаренка, які передбачені ст. 284 КПК України, немає.

2) Проте, можуть бути підстави для звільнення Лимаренка від кримінальної відповідальності за правилами ст.ст. 44-49 КК України.

Так, відповідно до ст. 48 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки) вказано, що особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

3) В описаній ситуації слідчий повинен доповісти матеріали кримінального провадження безпосередньо прокурору.

4) Порядок звільнення від кримінальної відповідальності регулює ст. 286 КПК України, за якою звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється тільки судом.

Прокурор, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, має отримати згоду підозрюваного на таке звільнення. При цьому він повинен здійснити такі процесуальні дії: а) скласти клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності; б) не проводячи в повному обсязі досудового розслідування, надіслати таке клопотання до суду; в) перед його направленням до суду ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Ст. 287 КПК України визначає вимоги, яким має відповідати клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності, а статтею 288 КПК визначається процесуальний порядок розгляду питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

5. 26 грудня 2012 року слідчий на підставі п. 3 ст. 284 КПК України виніс постанову про закриття кримінального провадження за підозрою Андрощука у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Андрощуку було направлене повідомлення такого змісту: “Ставлю до відома, що кримінальне провадження за підозрою Вас у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, закрите 26 грудня у зв’язку з відсутністю достатніх доказів для доведення Вашої винуватості. Дане повідомлення Андрощук одержав 28 грудня.

Повідомлення про закриття кримінального провадження було також направлено потерпілій Зварич Т. М., яка його одержала в той же день, що й Андрощук.

11 січня Андрощук оскаржив прокурору постанову слідчого про закриття кримінального провадження. У скарзі він просив постанову скасувати, довести досудове розслідування до кінця, передати справу в суд і хай останній підтвердить його невинуватість, постановивши виправдувальний вирок.

Ще раніше, 9 січня, скаргу на постанову про закриття кримінального провадження подала прокуророві потерпіла Зварич. В ній вона вказувала, що кримінальна справа закрита безпідставно. В справі “є достатні дані, які свідчать про вину Андрощука у вчиненні крадіжки”. Крім того, слідчий відмовився надати їй та її представникові - адвокатові Злобіну матеріали кримінального провадження для ознайомлення. Потерпіла скаржилась також на те, що вона не була визнана цивільним позивачем, не дивлячись на те, що їй злочином була завдана істотна матеріальна шкода. Такі дії слідчого позбавили її можливості домогтися відшкодування шкоди. 8 лютого прокурор повідомив обох скаржників про те, що їх скарги є безпідставними і не підлягають задоволенню. При цьому він зазначив, що його рішення щодо скарг є остаточним.

1. Чи може бути закрите кримінальне провадження за відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості підозрюваного у вчиненні злочину?

2. Який порядок закриття кримінальне провадження?

3. Які обов'язки покладає на слідчого (прокурора) кримінально-процесуальний закон у випадку закриття кримінальної справи?

4. Який порядок та строки оскарження постанови про закриття кримінального провадження?

5. Дайте правову оцінку діям слідчого та відповідям прокурора на скарги.

6. Складіть проект рішення прокурора в описаній ситуації.

Відповідь:

1) Відповідно до п.3 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, коли не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

При цьому прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

2) Порядок закриття кримінального провадження регулює ст. 284 КПК України.

Під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. З закриттям кримінального провадження процесуальна діяльність по ньому повністю закінчується, подальше таке провадження є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде відмінена в установленому цим Кодексом порядку.

Підстави для закриття кримінального провадження прийнято розподіляти на реабілітуючи та нереабілітуючі. До реабілітуючих підстав необхідно віднести ті, що вказані в п.п. 1–4 частини першої коментованої статті. До нереабілітуючих підстав відносяться такі, які вказані в п.п. 5–7 частини першої ст. 284 КПК.

3) Кримінально-процесуальний закон у випадку закриття кримінального провадження покладає на слідчого і прокурора певні обов*язки.

Так, в кожному випадку закриття кримінального провадження слідчий зобов’язаний надіслати копію постанови заявнику, потерпілому, прокурору. У випадку закриття кримінального провадження прокурором, останній надсилає заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику копію цієї постанови.

4) Протягом двадцяти днів з моменту отримання копії такої постанови прокурор має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю.

Прокурор може скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана ними протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

5) В описаній ситуації слідчий не мав права закрити кримінальне провадження щодо Андрощука на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК україни (за недостатністю доказів, які доводять вину), оскільки за даним пунктом цієї статті та згідно ч.3 ст. 284 Кодексу це виключна прерогатива прокурора.

Частина четверта ст. 284 КПК передбачає, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.

При таких обставинах прокурор повинен був скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження щодо Андрущенка як таку, що не відповідає вимогам КПК.

Прокурор також зобов*язаний був задоволити скарги Андрощука та потерпілої Зварич, оскільки вони є обгрунтовані. Прокурор також неправильно відповів на скарги, що його рішення є остаточним, оскільки рішення прокурора оскаржуються у встановленому Законом порядку як вищестоящому прокурору, так і до суду.

6) Проект рішення прокурора в описаній ситуації:

П О С Т А Н О В А