Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка Організація послуг та управління на а...doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
10 Мб
Скачать
☆

Практичне заняття №8

Тема: Визначення основних техніко-експлуатаційних показників роботи різних типів рухомого складу на маршруті та потрібної їх кількості

Мета роботи: визначити основні техніко-експлуатаційні показники роботи різних марок рухомого складу автотранспортного підприємства при перевезенні вантажів та необхідну їх кількість для роботи на маршруті.

Короткі теоретичні відомості

Для планування, обліку і аналізу роботи рухомого складу застосовується система техніко-експлуатаційних показників (ТЕП), що дозволяють оцінити результати роботи і ефективність використання, як окремого автомобіля, так і їх групи, в конкретних умовах експлуатації. Залежно від способу встановлення значень ТЕП виділяють два їх виду: основні (первинні) і виробничі (розрахункові).

Первинні ТЕП встановлюються безпосередньо за даними обліку роботи автомобілів на лінії (об'єм, відстань, час перевезення вантажу та ін.). Значення розрахункових ТЕП встановлюється за допомогою математичних дій над первинними і іншими розрахунковими ТЕП (коефіцієнти використання пробігу і вантажопідйомності, продуктивність автомобіля та ін.).

Направлене переміщення вантажу між двома пунктами називається вантажопотоком. Приклад схеми переміщення вантажів наведено на рис. 5.1.

Рисунок 5.1 – Схема маршруту автомобіля при перевезенні вантажів

Напрямок, в якому йде найбільша кількість вантажів, називається прямим або завантаженим, а протилежний – зворотним або порожнім.

Кількість перевезених вантажів в рік, місяць, добу складає обсяг перевезень.

Обсяг перевезень на маршруті за зміну визначається по формулі:

, (8.1)

де - вантажопотік за годину по і-ій їздці, т.; - кількість їздок на маршруті; - час роботи автомобілів на маршруті, год.

Вантажепід’ємність залежить від конструктивних особливостей рухомого складу. Вона визначається розмірами вантаженесучої частини та може бути при одній і тій же вантажепід’ємності автомобіля різною. Ступінь використання вантажепід’ємності одиниці рухомого складу характеризується коефіцієнтом використання вантажепід’ємності.

Коефіцієнт статичного використання вантажепід’ємності визначається відношенням фактичної кількості вантажу, що перевозиться автомобілем, до кількості вантажу, що може бути перевезена при повному використанні вантажепід’ємності рухомого складу.

, (8.2)

де - можливий обсяг перевезень на маршруті за зміну при повному використанні вантажепід’ємності рухомого складу.

Шлях, пройдений автомобілем за час знаходження на лінії, називається загальним пробігом, який складається з пробігу з вантажем, без вантажу та нульового пробігу.

Нульові пробіги пов’язані з необхідністю подачі рухомого складу з АТП до пункту першого навантаження та повернення його по закінченню роботи з останнього пункту розвантаження. До нульового пробігу також відносяться поїздки, пов’язані з заправкою паливом, виконанням ТО і т.д.

Використання пробігу рухомого складу характеризується коефіцієнтом використання пробігу, що визначається відношенням навантаженого пробігу до загального:

, (8.3)

де - довжина обороту, км.; - пробіг з вантажем, км.

Час обороту автомобіля на маршруті складається з добутку часу їздок, що входять в маршрут:

, (8.4)

де - відстань доставки вантажу, км.; - час простою під навантаженням-розвантаженням на одну їздку, год.

Кількість оборотів автомобіля на маршруті за день визначається за формулою:

. (8.5)

Кількість вантажу, що перевозиться одним автомобілем за один оборот:

, (8.6)

де - кількість їздок за оборот; - номінальна вантажепід’ємність автомобіля, т.

Кількість вантажу, що перевозить автомобіль за робочий день:

. (8.7)

Необхідна кількість транспортних засобів на маршруті:

. (8.8)