2. Конкурентне середовище й конкурентоспроможність підприємств на вітчизняному та світовому ринках

Успішне конкурування на внутрішньому й світовому ринках об’єктивно вимагає наявності детальної та достовірної інформації про стан існуючого конкурентного середовища, яке динамічно змінюється.

Особливості конкрентного середовища підприємства визначаються типом конкуренції на даному ринку, у зв’язку з чим виділяють:

• середовище досконалої (чистої) конкуренції;

• середовище монополістичної конкуренції;

• середовище олігополістичної конкуренції.

Також, конкурентне середовище проявляється через конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність – це обумовлена конкретними економічними, соціальними та політичними факторами відповідна позиція держави в цілому, конкретного товаровиробника зокрема, як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

Виділяють наступні рівні конкурентоспроможності:

• конкурентоспроможність продукції,

• конкурентоспроможність підприємства,

• конкурентоспроможність галузі,

• конкурентоспроможність економіки держави.

Перший рівень конкрентсопроможності – конкурентоспроможність продукції (товарів, послуг) – реальна і потенційна здатність галузі проектував, виготовляти й реалізувати свою продукцію у певному середовищі, враховуючи цінові та інші характеристики товарів конкурентів.

Другий рівень – конкурентоспроможність підприємства ­– комплексна порівняльна характеристика, яка відображає певний ступінь переваги сукупності оціночних показників діяльності підприємства, які визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу щодо сукупних показників конкурентів.

Третій рівень – конкурентоспроможність галузі – відносна характеристика що відображає переваги галузі щодо експорту її продукції, щодо частки імпорту в загальній кількості спожитої продукції галузі, щодо частки окремого виду продукції у світовому виробництві даного виду продукції і ресурсного потенціалу; щодо чистого доходу на одного працівника галузі тощо.

Четвертий рівень - конкурентоспроможність економіки держави – це її здатність, в умовах конкуренції, виготовляти товари й надавати послуги, задовольняючи таким чином потреби й запити як внутрішнього, так і зовнішнього ринку та впливаючи на зростання благополуччя громадян і держави в цілому. Це синтезуючий показник, який поєднує конкурентоспроможність товару, товаровиробника, а також галузі.

Конкурентне середовище на рівні держави має свою сегментацію. Це, насамперед: наука і наукоємні технології; капітал; наявна робоча сила; інфраструктура; інформація.

Головною детермінантою, відносно якої повинен розглядатися вплив цих складових на конкурентоспроможність, виступає, перш за все, ефективність виробництва, тобто продуктивність використання наявних ресурсів, постійне їх збільшення і максимально можливе підвищення якості продукції.

Конкурентоспроможність підприємства можна виявити тільки серед групи підприємств, які належать до однієї галузі або виготовляють товари-замінники, тобто конкурентоспроможність є поняттям відносним.

Оцінюють конкурентоспроможність підприємства за умови єдиної стратегічної зони господарювання.