4. Сучасні тенденції у сфері державної підтримки суб’єктів господарювання в Україні

Досвід переходу від планово-адміністративної до ринкової системи в Україні засвідчив послідовну еволюцію підходів до політики державної підтримки. Можна виділити чотири етапи цієї трансформації.

На першому (1991-2000 рр.) в цілому домінували принципи радянської системи господарювання, що полягали у наданні прямої бюджетної підтримки підприємствам.

На другому етапі (2001-2005 рр.), після початку бюджетної реформи, впровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі, відбулася певна модернізація державної підтримки. Законодавчі акти про її надання визначають формальні ознаки одержувачів, види підтримки, у деяких випадках визначають її часові рамки. Законом України «Про державні цільові програми» запроваджено механізм підготовки та попереднього розгляду і погодження актів, що передбачають надання підтримки за участю профільних міністерств, що призвело до структуризації, можливості інвентаризації, аналізу та перегляду значної кількості заходів державної підтримки. У зазначений період вдалося не тільки закласти підвалини модернізації системи державних фінансів, але й забезпечити високі темпи відновлення і економічного зростання.

Третій етап (2005-2010 рр.), пов’язаний із активізацією зусиль у напряму міжнародної економічної інтеграції, позначився масштабним скороченням форм державної підтримки без продовження модернізації системи її надання, яка могла бути проведена на основі відповідного міжнародного досвіду та правових стандартів. Саме незавершеність модернізації негативно позначилася як на потенціалі структурної перебудови економіки, так і на формуванні відповідного політичного та управлінського досвіду усіх зацікавлених сторін у справі державної підтримки: органів влади, галузевих асоціацій, лобістів, підприємств. «Мозаїка» з одного боку, ліберальних, а з іншого – не реформованих планово-адміністративних підходів утворила анклави правових норм, практик проектування та аналізу, які не одержали логічного завершення. Наприклад, при тому, що Господарський кодекс та Закон України «Про захист економічної конкуренції» містять норми щодо обмеження впливу державного втручання (підтримки) з метою недопущення спотворення конкуренції, у згаданому базовому Законі України «Про державні цільові програми» поряд із компонентами фінансів, економічного і регіонального розвитку, соціальної політики відсутній компонент розгляду і погодження цих програм на предмет впливу на економічну конкуренцію. Також, незважаючи на досить розгалужену і детальну структуру інвентаризації бюджетних видатків, податкових пільг, державних гарантій як таких, ця структура не містить уніфікованих критеріїв класифікації цих даних на предмет наявності вигоди для суб’єкта господарювання, який скористався пільгами чи одержав бюджетні кошти, тобто наявності державної підтримки.

Відбулося певне розбалансування підходів стосовно політичного порядку денного державної підтримки економічної діяльності. Об’єктивна потреба низки галузей ринку з високою доданою вартістю в одержанні адекватної і обґрунтованої підтримки не могла бути задоволена у повній мірі через необхідність дотримання міжнародних зобов’язань, а також відносно менші можливості лобіювання відповідних рішень. Відтак державні ресурси здебільшого спрямовуються в галузі, які більш схильні до тенденцій економіки ренти. Конкуренція між галузями за обмежені ресурси бюджету, відсутність єдиних правил гри, переліку базових принципів надання допомоги негативно позначилися на стратегічних перспективах цілих секторів вітчизняної економіки.

Четвертий етап перетворень у системі державної підтримки, який розпочався у 2011 році з прийняттям Податкового кодексу України, характеризується, по-перше, кроками у напряму систематизації практики надання підтримки, по-друге, апробуванням критеріального підходу у наданні підтримки (Закон України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць»), по-третє, перенесенням акцентів на підтримку без прямого залучення (або з обмеженим залученням) державних ресурсів, насамперед завдяки широкому використанню механізму державних гарантій (Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки).

Таким чином, незважаючи на багаторічну практику панування звуженого формально-галузевого принципу у наданні державних ресурсів для підтримки економічної діяльності, фрагментарну і незавершену модернізацію цієї системи, можна вважати, що для трансформації системи державної підтримки існує значний потенціал, який складається з:

-впровадження альтернативних підходів у вигляді горизонтальних (спільних для багатьох секторів економіки) форм підтримки;

-поширення критеріального підходу (наявності кількісних та якісних умов для надання підтримки);

-подальшого удосконалення механізмів інвентаризації, аналізу практики державної підтримки.

На сучасному етапі основу державної підтримки суб’єктів господарювання в Україні складають десятки відповідних бюджетних програм, державних цільових програм, понад 150 норм законодавства, що передбачають пільги зі сплати податків (зборів, обов’язкових платежів). Серед механізмів надання підтримки - видатки державного бюджету, податкові пільги, надання державних гарантій для забезпечення виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання. При цьому законодавством України не передбачено (за винятком механізму надання державних гарантій) систематизованих підходів та критеріїв прийняття рішень про надання державної підтримки.

Статтею 16 Господарського кодексу України визначено перелік цілей, на які можуть надаватися дотації суб’єктам господарювання: на підтримку виробництва життєво важливих продуктів харчування, виробництво життєво важливих лікарських препаратів та засобів реабілітації інвалідів, імпортні закупівлі окремих товарів, послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення, а також суб'єктам господарювання, що опинилися у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, з метою фінансування капітальних вкладень на рівні, необхідному для підтримання їхньої діяльності, на цілі технічного розвитку, що дають значний економічний ефект, а також в інших випадках, передбачених законом. Цей перелік не охоплює всі цілі і завдання підтримки, які фактично встановлені законодавством. Між тим, у Бюджетному кодексі України поняття дотацій суб’єктам господарювання не визначене зовсім, а термін «дотація» вживається виключно в контексті міжбюджетних відносин.

Питання для обговорення: