Зміст лекції

Тема 15. Взуття та матеріали для виготовлення взуття. Лекція

Тема лекції: Сировина для виготовлення взуття

План лекції

1. Основні матеріали для виробництва взуття

2. Натуральні взуттєві матеріали

3. Штучні і синтетичні взуттєві матеріали.

4. Підкладні штучні матеріали

Література

Основна:

1. Теплов В.И. и др. Коммерческое товароведение.: - 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Дашков И.К., 2009.

2. Зрезарцев М.П., Зрезарцев В.М., Параніч В.П. Товарознавство сировини та матеріалів.:Навч. Посібник. – К., Центр навчальної літератури, 2008.

3. Николаева М.А. Товароведение потребительских товаров. – М., «Норма», 2009.

4. Жиряева Е.В. Товароведение.: Учебное пособие. – Санкт-Петербург, «Питер Принт», 2007.

Допоміжна:

5. Беднарчук М.С., Полікарпов І.С. Товарознавство сировини, матеріалів та засобів виробництва.: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

6. Болотников А.А. Товароведение. Часть 1 и 2. – Киев, 2001.

7. Моисеенко Н.С. Товароведение непродовольственных товаров. Ч.2.:Учебное пособие. – «Феникс», Ростов-на-Дону, 2001.

Зміст лекції

Для виробництва взуття застосовують різноманітні матеріали які за призначенням поділяють на основні і допоміжні. До основних матеріалів відносять: шкіри натуральні, штучні і синтетичні, текстильні матеріали, взуттєву фурнітуру (гачки, блочки. пряжки та інші), оздоблювальні матеріали та інші. Одним із найважливіших видів матеріалів є шкіра. Більше 60 % всього взуття, випущеного на Україні має верх і підкладку зі шкіри, біля 50 % -шкіряні устілки, біля 20 % - шкіряні підошви. Все взуття з верхом із синтетичної шкіри (4,5 % в загальному об'ємі) виготовляють зі шкіряною підкладкою.

Використовують сировину шкіри таких тварин: великої рогатої худоби (опойок, виросток, півшкурок, ялівка, бичка), свинейі, кіз (шевро), овець (шеврет), коней, оленів, собак, рептилій та інше. За призначенням натуральні шкіри поділяють на три класи: підошовні (товщина від 2,5 до 7 мм), устілочні (товщина від 1,5 до 2,5 мм), шкіри для верху взуття ( товщина від 0,2 до 2,5 мм). Особливості підошовних шкір залежать від типу сировини, методу дублення і призначення. Вид шкіряної сировини є однією із ознак, яка визначає якість підошовних шкір. Більшість шкір для низу взуття виготовляють із шкір великої рогатої худоби. Підошовні шкіри з великої рогатої худоби характеризуються більшою масою і товщиною, значними розмірами, котрі забезпечують хороше використання їх на деталі взуття.

Шкіри для низу взуття розрізняють в залежності від методу дублення. Більш як 95% шкір для низу взуття виробляються комбінованим способом дублення. Підошовні шкіри для гвинтового і цвяхового методів кріплення відрізняються від шкір для низу взуття ниткового і клейкового методів кріплення підвищеною жорстокістю ( модель пружності при розтяжці (10-12)*10 па), низькою вологістю (25 – 30 % через дві години вимочування), високою міцністю утримання гвинтів і шпильки. Підошовні шкіри для ниткового і клейового методів кріплення відрізняються від шкір гвинтового і цвяхового методів кріплення меншою жорстокістю, більшим намоканням ( 35 - 40% через 2 години намокання), більшим вмістом жируючих речовин. Шкіри для клейового методу в порівнянні із шкірами ниткового методу кріплення мають меншу товщину і рівномірно підстругану бахтарм‘яну сторону.

Асортимент устілочних шкір такий же, як і підошовних. Як правило, одночасно з підошвами із жорстоких шкір виробляють устілки і дрібні деталі низу взуття. У зв'язку з цим нема точної розмежованості між устілковими і жорстокими шкірами інших видів. Устілкові шкіри для взуття гвинтового і цвяхового методів кріплення характеризуються тими ж показниками фізико-механічних властивостей, що і підошовні шкіри, але мають меншу товщину. Для взуття рантового методу кріплення устілкові шкіри повинні бути цільними, гнучкими і мати товщину не менш 2,7 - 3 мм.

Асортимент шкір хромового дублення для верху взуття досить різноманітний. В даний період асортимент шкір розширений в результаті використання шкір великої рогатої худоби середнього і підвищеного розважування ( бичка, ялівки, вола). Найбільш цінним видом шкір хромового дублення для верху взуття є опойок. Він виробляється із шкур телят, які ще не перешли на рослинний корм, і характеризуються шовковистістю, гладкою лицевою поверхею. високою щільністю і міцністю, якістю і еластичністю. Сітчастий шар дерми опойка відзначається великою товщиною. Товщина опойка рівномірна і залежить від віку, статі і умов життя тварини. Розмір опойка в залежності від віку тварини коливається від 50 до 100 дм кв. Із всіх шкір опойок відзначається найбільшим виміром міцності при розтяжці і найбільшою тягучістю. Якість опойка залежить від умов утримання тварини. Із шкір телят, вигодуваних молоком, виробляють шкуру з ніжною лицевою поверхньою. щільну і рівномірну за площею.

Виросток виробляють із шкір телят віком до одного року у період засвоєння ними рослинного корму. Виросток відрізняється від опойка меншою шовковистістю лицевої поверхні і більшими площиною і товщиною. Мікроструктура дерми виростка такаж, як і опойка, тільки дещо змінюється від товщини соскового і сітчастого шару і збільшується товщина пучків волокон. Площа виростка коливається від 80 до 180 дм кв. Виросток, як і опойок використовують для виготовлення заготовок черевик, туфель, чобіт, чобіток і безпідкладкового взуття.

Півшкірок виробляють із шкір телят віком від 1 року до 1,5 років, які засвоїли рослинний корм. За структурою, зовнішнім виглядом, і властивостями, півшкірок близький до виростка. Площа півшкірка становить 180-200 дм кв і більше. Так як товщина півшкірка перевищує товщину, допустиму для взуттєвих матеріалів, то в процесі виробництва його розпилюють. В результаті він набуває більш рівномірну товщину і меншу міцність. В залежності від товщини півшкірок використовують для чоловічого, жіночого і дитячого взуття. Лицьова поверхня може бути гладкою або з нарізною міреєю. Границя міцності при розтяжці облагородженого спілка дещо менша границі міцності при розтяжці таких же лицьових шкір.

Ялівку хромового дублення виробляють із шкір корів, які ще не телилися і корів старших 1.5 років.

Бичину хромового дублення виробляють із шкір молодих бичків, бичачу хромового дублення - із шкір вола. Ці шкіри істотно відрізняються від опойка, виростка і півшкірка хромового дублення за площею, конфігурацією, товщіною, характером обробки лицьової поверхні та іншими ознаками. Конфігурація шкір хромового дублення із шкір бичка і легкої ялівки має вигляд цілих шкір або півшкір без воротка.Шкіри хромового дублення із шкір ялівки, бичка і вола в основному застосовуються для деталей верху чоловічого взуття.

Свинячі шкіри хромового дублення займають в асортименті шкір для верху взуття велике місце, що пояснюється значними резервами сировини України.Природна мірея свинячих шкір хромового дублення має грубий малюнок, а поверхня - своєрідну зморщуваність і рідко розміщенні отвори від волосків. Остання особливість свинячих шкір зумовлює велику водопроникливість і намокання в порівняні з шкірами інших видів. Площа свинячої шкіри залежить від породи і віку тварини і коливається від 60 до 200 дм кв. Свинячі шкіри облагороджують і одержують цінні шкіри, котрі широко використовуються для виробництва масового, спортивного, безпідкладкового і модельного взуття окремих видів. Шкіри облагороджують шляхом спилювання тонкого лицьового шару з подальшим нанесенням плівкового покриття і тисненням його під шевро або шляхом шліфування лицьової поверхні з послідовним нанесенням плівкового покриття і тисненням великим рельєфним малюнком. Свинячу шкіру, облагороджену першим способом, називають ДОЛ, а облагороджену другим способом - ОЛ,

Шевро і козлину хромового дублення виробляють із шкір кіз і козлів. Шкіри розміром 60 дм кв. і менше називають шевро, інші -козлиною. Ці шкіри за структурою, міреєю, конфігурацією, розмірами, товщиною і фізико-механічних властивостях відрізняються від шкір хромового дублення, вироблених із шкір великої рогатої худоби- Структура дерми шкір складається із різко виражених соскового і сіткового шарів. Лицьова поверхня шевро і козлини характеризуються красивою міреєю, яка утворюється лускоподібною формою сосків і отворів, що з'являються від видалення шерсті. Козлина, як правило, має значно більшу мірею. Шевро і козлина мають відносно невелику товщину, яка розподіляється по площі більш рівномірно ніж у опойка. Границя міцності при розтяжці і міцність лицьового шару шевро і козлини менша, а видовження більше в порівнянні з тими ж показниками опойка. Гарний зовнішній вигляд, м'якість, еластичність, невелика товщіна і велика міцність роблять цю шкіру одним із цінних матеріалів, які використовуються для виготовлення жіночого модельного взуття.

Шеврет виробляють із шкір овець і баранів. Шеврет застосовують в основному для верху літнього жіночого і дівчачого взуття.

Кінські шкури хромового дублення за мікроструктурою, площою, конфігурацією і товщиною відрізняються від шкір хромового дублення інших видів. Розмір кінських шкір становить 70 - 120 дм кв. і більше. Показники фізико-механічних властивостей кінських шкір хромового дублення нижче ніж шкіри великої рогатої худоби і свіней. Найчастіше ці шкури застосовують для верху черевиків, полуботиків, туфель, чобіток, чобіт, домашнього і безпідкладкового взуття.

Велюр виробляють шляхом шліфування бахторм'яної сторони виростка, півшкурки, козлини і шеврету хромового дублення або шліфування лицьової поверхні шкір. Велюр характеризується бархатистістю лицьової поверхні, рівномірною і густою ворсою, повнотою, м'якістю, глибоким рівномірним забарвленням. Показники фізико-механічних властивостей його нижчі, ніж ті ж показники відповідних лицьових шкір. Основними недоліками велюру є велике намокання і забрудненість під час носіння взуття і менша зносостійкість взуття.

Окрім велюру виробляють ще велюр-спілок, який виготовляють як звичайний утворенням бархатистої поверхні шліфуванням. Інші види спілок виробляють гладкими або нарізними. Спілок може мати натуральний або чорний колір або бути кольоровим. Взуттєвий спілок має розмір не менше 25 дм. кв. В залежності від призначення його виробляють товщиною від 0.7 до 2.0 мм та більше. Найбільшу товщину має спілок для верху важкого взуття. Рівномірність товщини по поверхні для спілка має велике значення. Цей показник визначає не тільки розкрійні його влвстивості, але і міцність матеріалу. По якості спілок поступає іншим видам шкір. Обмежене виробництво спілка обумовлене технічною недосконалістю процесу двоїння.

Нубук виготовляють хромовим дубленням із опойка, виростка, пів-шкірка, з невеликими пошкодженнями лицьового шару. але досить щільних і повних. Нубук має підшліфовану лицьову поверхню, яка нагадує замш, але відрізняється від останнього кольором, меншим блиском, бархатистістю.

Велюр і нубук використовують головним чином для виробництва жіночого і дівчачого літнього взуття.

Шкіри натуральні одержують з різної шкіряної сировини. На шкіряні підприємства України сировина надходить в консервованому вигляді. Більшу частину шкіряної сировини законсервовують мокросолінням -введенням в шкуру 13-15 % кухонної солі; цей спосіб забезпечує найкраще зберігання сировини.

В результаті багаточисленних і різноманітних обробок шкіри перетворюються в шкіру - матеріал придатний для виготовлення взуття та інших виробів.

Всі процеси шкіряного виробництва за значенням у формуванні властивостей шкіри поділяють на підготовчі, дубильні, післядубильні і обробні.

Підготовчі операції. Метою підготовчих операцій є виділення із шкури дерми і підготовки мікроструктури її білкової тканини до дублення. Кількість і послідовність підготовчих операцій залежить від виду сировини, методу його консервування і призначення шкіри. Одні підготовчі операції (вимочування, луження, виділення шерсті, міздріння, обезлуження) застосовують при вичинці всіх видів шкіри, інші (двоїння, чи пракування, м'якшення, пікелювання) застосовують при виробництві окремих видів шкіри.

Вимочування - промивка шкіри водою з додаванням антисептиків -електролитів для приведення її в стан близький до парного. Зразу ж після вимочування проводять міздріння. Сутність цієї операції полягає у відокремленні від дерми підшкіряної клітчатки - міздри.

Зоління - обробка шкіри після вимочування водною суспензією вапна або сумішшю вапна з сірчастим натрієм. Структура білкової тканини розпушується за рахунок розчинення лугом міжволоконих білків (альбумінів, глобулінів та інші), і

розщеплення колагенових пучків на більш тонкі структурні елементи. Після зоління проводиться згінка шерсті. Під час цієї операції

на спеціальних машинах із шкір видаляють волосяний покрив і епідерміс. В результаті одержують голину.

Обеззолювання - обробка голини сульфатом амонію, в результаті чого утворюється легко вимиваючий водою нейтральний сирчано-кислий кальцій. Після обеззолювання, якщо голина має надмірну товщину її розпилюють за товщиною на два шари (процес двоїння), верхній лицевий і нижній, так звані, відповідно,, верхнім і бахторм'яним спилками.

Пікелювання. Для успішного проведення деяких видів дублення голина повинна мати кіслу реакцію. Для цього її обробляють сумішшю розчину - сірчаної кислоти і кухонної солі. Ця обробка збільшує проникнення дубильних розчинів всередину голини і сприяє рівномірному продубленню.

При виробництві хромових шкір з овчини - шеврета замість пікелювання застосовують солювання - обробку голини розчином сульфату амонію з домішкою кухонної солі.

Дублення - це процес обробки голини дубильними речовинами, які змінюють властивості голини і перетворюють її в шкіру. Дубильні речовини взаємодіють з функціональними групами білка колагену, в результаті чого утворюються поперечні зв'язки між суміжними ланцюгами структури колагену, які призводять до необоротних змін фізичних і хімічних властивостей дерми. Шкіра, одержана після дублення, на відміну від голини меньш, поглинає вологу, стійка до впливу температури, мікроорганизмів, хімічним сполукам. В обводненому стані вона меньш деформується під впливом розтяжки, стиснення, вичину.

Дубильні речовини підрозділяють на неорганічні і органічні. Серед неорганічних речовин в шкіряному виробництві найбільше місце займають сполучення хрому, алюмінію, цирконію, титану, заліза, кремнію та інші.

В ролі органічних дубильних речовин використовують альдегіди, деякі види високоорганічних жирів морських тварин, рослинні (таніди). синтетичні (синтани) дубильні речовини, синтетичні полімери (аміносмоли). В практиці шкіряного виробництва для вичинка шкіри з необхідними властивостями часто використовують декілька різних дубителів.

Основними методами дублення шкір є: хромове, комбінаційне, жирове, цирконійне, титанове, алюмінійове та інші.

Після дублення шкіра непригодна для виготовлення взуття та інших виробів, так як вона відзначається високою вологістю, не має необхідних пружно-пластичних властивостей, водостійкості і зовнішнього вигляду. Поскільки різні за призначенням шкіри повинні мати неодинакові властивості, і ця різниця в значній мірі створюється в процесі після дубильних і обробних операцій, шкіру піддають обробці для завершення формування властивостей.

Шкіри після дублення промивають для видалення надлишку несполучуваних дубильних речовин, відправляють на пролежку для більш рівномірного розподілу дубильних речовин і їх подальшого сполучення з колагеном, піддають жируванню для підвищення водостійкості, вводять у шкіру наповнюючи речовини, що дещо збільшує товщину і площу шкіри, підвищує її жорстокість і робить більш стабільними її розміри при зміні вологості і підвищенні температури. Для збільшення площі і зниження тягучості шкіру піддають механічній операції - розведенню. З метою видалення надмірної вологі шкіри сушать, а для ущільнення її прокатують. В результаті чого шкіра стає стійкою, знижується її вологість, поліпшується її зовнішній вигляд.

Основними обробними операціями для шкір верху взуття є: пролежка-віджимання, розпилювання, стругання, барабанне красіння, жирування, додублення, наповнення, покривне фарбування, пресування, нарізка міреї та інші. В обробці верхніх хромових шкір значне місце займають операції, які покращують зовнішній вигляд шкіри. Після названих операцій іде покривне фарбування шкір або опретування. Покривне фарбування полягає в нанесенні на лицеву сторону шкіри плівки покривної фарби. Особливо важливе значення має ця операція для шкір з грубою міреєю або багато чисельними лицевими дефектами. В залежності від використовуваних сполучень застосовуються такі види покриття:

казеїнове (білкове) - покриття зберігає лицевий малюнок і натуральний вигляд шкіри, її паро- і повітряпроникливість;

нітроцелюлозне - покриття з застосуванням в ролі плівкоутворюючої основи нітроцелюлози. Використовують в основному для обробки галантерейних і одержаних шкір світлих і яскравих тонів;

емульсійне - покриття з використанням емульсійних плівкоутворювачів з закріпленням нітролаками або розчинами поліуретанових смол;

емульсійно-казеінове - покриття з застосуванням емульсійних плівкоутворювачів в пігментованих грунтах і казеїнових ампретур в верхніх покриттях;

поліуретанове - лакування шкір з використанням поліуретанового лаку.

Обробка юхти має істотну відмінність від обробки хромових шкір при жируванні в юхту вводять 26-30 % жиру, що надає їй підвищену водостійкість, і необхідну м'якість. Високий вміст жиру дозволяє застосовувати лише козеінове покриття. Заключною оздоблювальною операцією є нарізка міреї - пресування лицьової поверхні шкіри гарячою плитою з нанесеним на неї малюнком, який імітує мірею шкір різних тварин.

Штучні і синтетичні взуттєві матеріали.

Штучними м'якими шкірами називають матеріали, які заміняють натуральну шкіру для верху і підкладки взуття, котрі одержують шляхом просочування волокнистих основ і нанесення лицьового покриття із полімерних матеріалів.

В даний період біля 15% взуття виготовляють з верхом, близько 30% з підкладкою і майже 100% з підносками зі штучних щкір, 75-80% з підошвою зі штучних матеріалів.

Асортимент і область застосування цих матеріалів розширюється з кожним роком в зв'язку з великою увагою, що приділяється розвитку хімії високомолекулярних сполучень. В Україні штучні шкіри виробляються на підприємствах міст Києва, Запоріжжя, Луцька та інш.

М'які штучні шкіри для верху взуття підрозділяють за призначенням на шкіри для верху хромового взуття, шкіри для верху юхтового взуття і шкури для взуттєвої підкладки. За матеріалами основи: тканина- (Т), трикотажна- (ТР), нетканина- (НТ). За видом покриття розрізняють: полівінілхлорідне, каучукове, нітроцелюлозне, поліамідне, поліуретанове та ін. У відповідності з нормативною документацією назви штучних шкір складаються із термінів, що характеризують вид застосованого покриття і букв- символів типу основи. Наприклад, вінілісшкіра-Т взуттєва пористо-монолітна. Вініл- вид покриття, буква Т- тип основи- тканина, взуттєва- вид призначення, пористо-монолітна- особливі властивості.

Найбільш поширеними є вінілісшкіри. Вінілісшкіра-Т- являє собою цілу групу штучних матеріалів, схожих за зовнішнім виглядом з натуральною шкірою (м'які і гнучкі, добре утримують строчку, але відрізняються від еластошкіри більшим блиском, більшею твердістю монолітного полімерного покриття, проте можуть мати і більш м'яке пористо-монолітне покриття).

При виробництві вінілісшкіри на тканинній основі покриття переважно має пористу будову з гідрофільними або звичайними властивостями.

Взуттєва сумісна вінілісшкіра -Т- має основу переважно із бавовняної тканини АСТ-28 і покриття із сумісних полімерів (лицьова плівка монолітна, проміжна пориста) з полівінілхлориду і нітрильного каучуку. Цей матеріал застосовують для верху зимового утепленого взуття- чобіток.

Взуттєва лакова вінілісшкіра -Т- має тканинну основу, на яку наносять полівінілхлоридне покриття збільшеної товщини.

Замшева вінілісшкіра -Т виробляється на основі ворсової тканини з нанесенням полімерного покриття. За зовнішнім виглядом нагадує натуральний замш.

На нетканій основі виготовляють вінілісшкіру-НТ двох типів - на непрошитій і прошитій основі. За міцністю на розрив вона в півтора рази, а за видовженням удвоє поступається перед хромовою шкурою.

Застосування штучних шкір викликано як недостатньою кількістю сировини для виробництва натуральної шкіри, так і їх кращими технологічними і споживчими властивостями.

Еластошкіра- це м'які штучні шкіри з каучуковим покриттям. У взуттєвому виробництві застосовуються обмежено. Каучукове покриття надає цим матеріалам вологонепроникливість, морозостійкість, добрі механічні властивості. Однак велика жорсткість обмежує область їх застосування.

Основні види еласташкір: взуттєва кирзошкіра на основі трьохшарової бавовняної тканини- кирзи, яка насичена сумішшю латексів (водних дисперсій синтетичних каучуків) і додадково покритої лицьовою плівкою з розчину каучуку з спеціальними проміжками і провулканізованої; взуттєва пориста еластошкіра- Т випускається на тканинній основі з гідрофільною пористою плівкою, пориста, еластична застосовується для верху закритого взуття; взуттєва морозостійка еластоісшкіра-Т виготовляється на бавовняній тканинній основі (вельветон або кирза) з покриттям на основі стереорегулярних каучуків. Цей матеріал гідний для верху зимових утеплених чобіток.

Амідоісшкіри виробляють в обмеженому асортименті. На нетканій основі виготовляють взуттєво-підкладкову амідоісшкіру НТ, яка має поліамідне насичення. Призначена для підкладки і устілок.

Нітроісщкіра - Т взуттєва - тканинна основа (бортовка, бумазея-корд) з двостороннім нітроцелюлозним покриттям. Використовують для виготовлення підносків і закаблуків взуття.

В середині 60 -х років в нашій країні було організовано виробництво штучних шкур підвищеної якості- синтетичних.

Синтетичні шкіри характеризуються тим, що їх виготовлять на нетканій волокнистій основі або без основи, шкіроподібні за зовнішнім виглядом, мають пористу структуру, забезпечують певного рівня гігієнічні властивості, які порівнюються з властивостями натуральної шкіри.

Використання синтетичних шкір замість натуральних дозволяє знизити собівартість і розширити асортимент взуття, підвищити продуктивність праці при його виготовленні.

Серед синтетичних шкір виділяють в окрему групу шкіри, просочування яких і покриття здійснюється в процесі синтезу пористої структури поліуретанів. Вітчизняні матеріали такого типу мають загальне призначення (СШ -2,СШ -4, СШ -6, СШ -8, та ін.). СШ -6 і СШ -8 випускають на нетканній голкопробивній основі із лавсанових і поліпропіленових волокон, насичених поліефіруретаном, СШ- 8 відрізняється від СК -2 більшою м'якістю і тягучістю.

Синтетичні підкладкові шкіри СШ-4, СШ-6 мають неткану основу, насичену, іх застосовують для підкладки відкритого літнього жіночого взуття.

Аналогічні матеріали далекого зарубіжжя мають фірмові назви: кларіно, корфам, барекс та інш.

Кларіно (Японія) відзначається виключною м'якістю, добре формується, скріпляється нитковою строчкою, клеєм і зваркою струмами високої частоти.

Корфам (США) водостійкий, добре пропускає пари води і повітря, не тріскається на морозі, зберігає гарний зовнішній вигляд. Однак гігроскопічність і вологовіддача корфами приблизно в три раза вища, ніж у інших синтетичних шкур.

Берекс (Чехословаччина) - матеріал морозостійкий, міцний на розрив і характеризується високим опором багаторазового згинання.

Для низу взуття застосовують три групи синтетичних матеріалів: гума, поліуретан і пластичні маси. Гума є найбільш поширений матеріал, який застосовується для виготовлення деталей низу взуття (підметок, каблуків, набойок, фліків, рантів та ін.). Близько 70% всього виготовленого промислового взуття має гумову підошву. За структурою гуми поділяють на непористі і пористі, шкіроподібні непористі й пористі, транспоретні, а за призначенням- на підошовні й каблучні. В залежності, від кольору гума 6уває чорна, брунатна, сіра, бежева та ін.

Непористу монолітну гуму використовують переважно при клейових і цвяхових методах кріплення підошви і для формування деталей низу взуття. Ці гуми застосовують обмежено внаслідок високої шільності, недостатньої морозостійкості, низького опору розриву та інше.

Непориста шкіроподібна гума на основі бутадеін-стирольних каучуків (СКС) із високим вмістом стиролу за зовнішнім виглядам і пружнопластичних властивостях найбільш близька до натуральної шкури.

Пористі шкіроподібні резини виготовляють з викаристянням волокнистих наповнювачів. Асортимент цих резин представлений такими, як: шкіроволон, дарніт, волокніт, вулканіт та ін. Ці види гуми мають високі показникі механічних властивостей і гарну здатність до формування.

Транспорентні гуми відзначаються малим вмістом наповнювачів і високим вмістом каучуків . Якщо в суміш додають натуральний каучук, одержують гуму - транспорент, а при заміні його синтетичним- гуму стироніп. Ці резини мають характерний зовнішній вигляд (прозорі), мають гарні механічні властивості. Підошви з цих гум досить гнучкі з серебристою ходовою поверхнею.

Термопласти (ТЕП)- підошовні матеріали, які поєднують в собі еластичність каучуку з термопластичністю пластмас. Термопласти досить технологічні, іх переробляють у вироби безвихідними методами: мяттям, видуванням. Вони мають високу стійкість до зношення, стійкі до багаторазових вичинів, фарбуються в різні кольори, можуть мати непористу і пористу структуру.

З них виготовляють підошви, набійки, підметки, каблуки, а також цільноформоване взуття.

Взуттєві картони використовують для виготовлення устілок, простілок, галенок та інших деталей. Сировиною для їх одержання є шкіряні і рослинні волокна, проклеєні латексами або бітумноканіфольним клеєм. В залежності від складу і призначення, взуттєві картони випускають двох марок- С-1, С-2.

Картони марки С-1 виготовляють одношаровим поливом повністю зі шкіряних волокон із проклейкою з синтетичних латексів; картони С-2- багатошаровим поливом з рослинних і шкіряних волокон з латексною проклейкою: картони для голенків (ГЛ) і платформ (ПЛ) виготовляють з рослинних волокон з органічними проклеювальними речовинами; картони для задників випускають двох марок: 3-1, 3-2. Перший виготовляють одношаровим поливом з шкіряних волокон, другий - багатошаровим поливом з шкіряних волокон і сульфатної целюлози з проклейкою латексами та ін.

Пластмаси у взуттєвому виробництві використовують для формування підошв з каблуками, каблуків и набійок. Використовують такі види пластмас, як пористий поліефіуретан, поліетилен, поліамід та ін.

Текстильні матеріали, застосовані для верху шкіряного взуття, включають тканини: неткані матеріали (ниткопрошивні, полотнянопрошивні, голкопрошивні і клеєні, трикотажні, вертельні полотна, штучне хутро на тканинній і трикотажній основах).

За волокнистим складом вони можуть бути бавовняними, льняними, вовняними, шовковими, змішаними (на півшерстяні, напіваляні, напівшовкові); за призначенням - для зовнішніх деталей взуття (кирза двошарова, драп, вельвет, сукно, замш та ін.), для проміжних деталей (бязь, бумазея, корд, міткалі, сирова тканина та ін.), для внутрішніх (підкладкових) деталей взуття (діагональ, байка, тік-саржа, штучне хутро

Підкладні штучні матеріали

Ці матеріали повинні бути паропроникливими, гігроскопічними, потостійкими, а також мати високий опір до витирання. Асортимент ціх матеріалів різновидний, як за типом основи, так і за видом покриття.

Підкладні вінілсшкіри- (Т), виготовляють на основі із бязі або байки. Вони мають низьке розтягнення та паропроникливість, але задовільні гігроскопічність та вологовіддачу.

Підкладна еластоісшкіра - (Т), складається із ворсової байки, просоченої латексом на основі СКС-30. Шкіра має низькі гігієнічні властивості та опір до витирання.

Амідоеластоісшкіра- матеріал на тканинній або нетканній основі з пропиткою спиртоводним розчином поліаміду і латексу бутадієн- стирольного каучуку СКН-40-1-ГП. Вона має добрі гігієнічні та механічні властивості, але коли старіє буває жорсткою.

Синтетичні підкладні шкіри (СШ-4, СШ-6) складаються із голкопробивної основи просоченої композицією із бутадіан-стирольного каучуку СКН-26 і полівінілхлоріду без лицьового покриття (СШ-4), або з лицевим покриттям із суміші полімерів (СШ-6). Ці шкіри мають задовільні механічні і гігієнічні властивості і добрий зовнішній вигляд.

Із закордонних синтетичних шкір для підкладки взуття використовують цееф (ФРГ), за властивостями подібний з вінілісшкірою-Т, "Молдова", а також опомат (Чехія), грабопор (Венгрія), екралед (Німеччина) та ін.

Лекція

Тема лекції: Шкіряне взуття