Загальні особливості екосистем

Нестача вологи, властива для аридних екосистем усіх типів, зумовлює загальну спрямованість в адаптаціях на рівні організмів, видів та угруповань. Незважаючи на різну силу історико-географічних зв’язків між осередками пустинних угруповань різних континентів, часто можна виявити велику функціональну схожість за багатьма параметрами, зумовлену аналогічними умовами середовища. Адаптації на рівні угруповань проявляються в таких аспектах: характер трофічної структури угруповання, склад і співвідношення трофічних груп, потік енергії та структура ланцюгів живлення, розподіл чисельності і біомаси. При цьому найбільша схожість в угрупованнях віддалених регіонів виявляється в межах одного типу або фізіономічне схожих (наприклад, третій і сьомий) типів аридних екосистем. Навпаки, при порівнянні різних типів аридних екосистем (наприклад, другого і шостого або першого і сьомого), навіть тих, які межують один з одним, виявляються істотні структурно-функціональні відмінності. Тут слід зазначити, що виділені нами сім типів аридних екосистем являють собою найбільш генералізовану схему. При детальніших дослідженнях корисно виявляти деякі додаткові перехідні типи (особливо в шостому типі) і встановлювати ієрархічне підпорядкування виділених екосистемних таксонів.

1 Ланди – дюнні простори приморської низовини вздовж Біскайської затоки у Франції, що поросли невисокими ксерофільними чагарниками. У ширшому розумінні – вторинні пустки в областях Зх. Європи з вологим атлантичним кліматом (зазвичай на кислих ґрунтах) з вічнозеленими чагарниками і травами.