- •1. Антенні пристрої вступ
- •Лінія радіозв’язку та її особливості
- •1.2. Характеристики та параметри антен
- •1.3. Елементарні електромагнітні вібратори
- •1.4. Дротові антени
- •1.4.1. Симетричні вібраторні антени
- •1.4.2. Багатовібраторні антенні системи
- •1.4.3. Несиметричні вібраторні антени
- •1.4.5. Спіральні антени
- •1.4.4. Рамкова антена
- •1.5. Апертурні антени
- •1.6. Антенні решітки
- •2. Поширення радіохвиль
- •2.1. Радіохвилі та їх розподіл за піддіапазонами
- •2.2. Поширення радіохвиль у вільному просторі
- •2.2.1. Формула ідеального радіопередавання
- •2.3. Вплив поверхні Землі на поширення радіохвиль
- •2.3.2. Область простору, яка є суттєвою при відбитті радіохвиль
- •2.4. Вплив тропосфери Землі на поширення радіохвиль
- •2.4.1. Стисла характеристика тропосфери як середовища поширення радіохвиль
- •2.4.2 Рефракція радіохвиль у тропосфері
- •2.4.3. Відбиття й розсіювання хвиль на неоднорідностях тропосфери
- •2.5. Поширення радіохвиль в іоносфері
- •2.5.2. Поширення радіохвиль в однорідному іонізованому газі
- •2.5.3. Заломлення та відбиття радіохвиль в іоносфері
- •2.6. Особливості поширення радіохвиль різних
- •2.6.1. Особливості поширення міріаметрових та кілометрових радіохвиль
- •2.6.2. Особливості поширення гектометрових хвиль
- •2.6.3. Особливості поширення декаметрових радіохвиль
- •2.6.4. Особливості поширення метрових радіохвиль
- •2.6.5. Особливості поширення мікрохвиль
- •Список літератури
2.5.3. Заломлення та відбиття радіохвиль в іоносфері
Реальна іоносфера являє собою неоднорідний по висоті іонізований газ. Відносний коефіцієнт заломлення з урахуванням (2.24):
.
З висотою змінюється N, а також й n так, що промінь переходить з оптично більш густого середовища в менш густе (див. рис. 2.8).
Рис.
2.8
,
або
Оскільки
=
1 і
=
90о,
одержуємо співвідношення:
.
Промінь повернеться до Землі, якщо
,
тобто
.
Частота, при якій починається відбивання
радіохвилі від іоносфери, називається
граничною частотою.
На підставі викладеного вище, для визначення граничної частоти можна записати:
.
(2.25)
Отримане співвідношення дозволяє ввести поняття максимальної та критичної частот радіохвиль в іоносфері.
Максимальною
частотою fmax
називається таке значення частоти
радіохвилі, що падає на нижню поверхню
іоносфери під кутом
,
при якому промінь ще відбивається від
її глибинних шарів у бік Землі:
З цього виразу випливає, що кожному куту відповідає своє значення fmax. При f >fmax промінь піде у простір і не повернеться до Землі. При f < fmax промінь повертається до Землі.
Критичною частотою називається максимальна частота радіохвилі, що відповідає куту падіння = 00 (при вертикальному зондуванні):
. (2.26)
Кругова критична частота, що відповідає (2.26), збігається з частотою Ленгмюра (2.25). Очевидно, що
.
(2.27)
Кут обмежується значеннями = 0 – при вертикальному падінні променя на іоносферу і г – при випромінюванні вбік горизонту (рис. 2.8). На підставі цього рисунка легко показати, що
,
і максимальна частота (2.27) визначаться співвідношенням:
,
(2.28)
де h – відстань до іоносфери.
Оскільки об’ємна густина електронів
N
в іоносфері змінюється з висотою, то
радіохвилі будь-яких частот f
відбиваються й поглинаються на різних
висотах h.
Для кожного іоносферного шару існує
своя критична частота (2.26), при якій у
випадку нормального падіння хвилі (
= 0о)
на висоті h
виникає ефект повного внутрішнього
відбиття (
= 90о).
Для N
=
шару F2
на підставі (2.26)
= 14 МГц. При куті падіння ,
яким визначається випромінювання вбік
горизонту Землі, для того ж значення N
на висоті 300 км на підставі (2.27) отримаємо
значення максимальної частоти
= 46 МГц. Таким чином, збільшення кута
падіння радіохвилі на іоносферу
супроводжується зростанням максимальних
частот, при яких існує ефект повного
внутрішнього відбиття. Тому для
встановлення радіозв‘язку із земними
об‘єктами в залежності від кута
необхідно використовувати частоти
нижче 14
-
46
МГц, а для встановлення зв‘язку з
космічними об‘єктами – частоти, що їх
перевершують.
