5.7. Додатки

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті випускної роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _____” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. ін. Один додаток позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) – перша формула додатка А.

5.8. Переліки

Переліки при необхідності можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліками ставлять дві крапки. Перед кожною літерою переліку необхідно ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою (крапка після дужки не ставиться), або не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). При подальшій деталізації переліку слід користуватися арабськими цифрами з дужкою (крапка після дужки не ставиться), (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації пишуть малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно розміщення переліків першого рівня.

5.9. Виноски, які застосовуються з метою пояснення окремих положень роботи

Пояснення до окремих даних, наведених в тексті або таблицях, оформлюються виносками. Виноски позначають підрядовими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) в дужках (1). Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки.

Знаки виносок ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дається пояснення. Текст виноски розміщують під таблицею або в кінці сторінки і відділяють від таблиці чи тексту лінією довжиною 30 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують за допомогою ПЕОМ – через один інтервал.

5.10. Посилання

Посилання – це витяг із тексту із зазначенням джерела, на яке посилаються. Бібліографічне посилання – це стандартний бібліографічний опис в якому-небудь документі іншого, цитованого (згадуваного) в цьому документі (Додаток 4).

При посиланні в тексті на джерело документальної інформації треба наводити його порядковий номер за списком використаних джерел, номер тому, (якщо він є), і в необхідних випадках сторінку (все береться в квадратні дужки). Наприклад: [18, т. 1, С. 75 ]; [21, С. 97-103 ]; [14].

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення виноски повинно відповідати його бібліографічному опису в переліку посилань із зазначенням номера. Наприклад, в тексті випускної роботи є цитата: «... в загальному обсязі робочого часу доля інформаційної роботи перевищує 70 % [7]¹⁾, [7, С. 67-68].

Відповідний опис в списку літератури має вигляд:

7. Автоматизація управлінських робіт //Бізнес. – 2000. – № 4. – К.: С. 66-76.

Відповідна виноска матиме вигляд:

___________________________________

¹⁾”[7] Бізнес. – 2000 – № 4. – К.: С. 66-76.

При посланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рішення, додатки вказують їх номера. При посиланнях треба писати: « ... в розділі 4 [7] ...», « ... дивись 2. [7] ....», « ... по 3. [7] ...», «... на рисунку 3 [7]...», « ... в таблиці 3. [7] ...», « ... по формулі (3) [7] ...», « ... в додатку [7] ...».