Тема 6.3 Методика розрахунку збитків від забруднення атмосферного повітря, водних, земельних, мінеральних ресурсів, ресурсів морів та океанів

Еколого-економічні інструменти - це засоби (методи, заходи, важелі) впливу на фінансовий стан економічних суб'єктів з метою орієнтації їх діяльності в екологічно сприятливому напрямку.

Механізм дії еколого-економічних інструментів передбачає вплив на економічні інтереси суб'єктів господарювання за допо­могою зміни витрат і вигід за альтернативних варіантів поведі­нки зазначених суб'єктів. При цьому застосування перерозподі­льних платежів/виплат відіграє роль регулюючого механізму. Саме за допомогою цих інструментів здійснюється вплив на ін­тереси економічних суб'єктів.

Механізми реалізації. Залежно від механізмів реалізації си­стеми еколого-економічних інструментів поділяються на чоти­ри основні групи:

1. Адміністративний перерозподіл коштів. Ця система економічних інструментів має індивідуальний адресний характер вилучення і передачі коштів, застосову­ється у випадках аварійного забруднення навколишнього сере­довища, коли наслідки екодеструктивного впливу є досить не­стандартними і потребують специфічного підходу до їх оцінки.

2. Фінансові трансферти. Це відносно жорстко регульована і контрольована система пере­розподільних механізмів.

3. Вільні ринкові механізми перерозподілу коштів. Наоч­ним прикладом інструментів, що належать до даної групи, є так звана торгівля дозволами на викиди забруднюючих речовин.

4. Сприяння на ринку. До цього виду інструментів звичайно відносять застосування негрошових форм підтримки економіч­них суб'єктів (нагородження спеціальними знаками, безплатна реклама тощо); це створює їм додаткові переваги в конкурент­ній боротьбі на ринку.

Аналізуючи зазначені механізми реалізації еколого-еконо­мічних інструментів, не важко переконатися, що вони розрізня­ються жорсткістю економічного регулювання й адресністю впли­ву. Причому в наведеному переліку механізмів ступінь жорст­кості й адресності зменшується від першого до четвертого виду механізмів.

Природа впливу на економічні інтереси суб'єкта. За цим фактором еколого-економічні інструменти умовно можна поді­лити на дві групи:

1. інструменти, спрямовані на вилучення доходів;

2. інструменти, спрямовані на збільшення доходу.

За природою впливу на інтереси суб'єктів еколого-економічні інструменти поділяються на два види: 1) ті, що вилучають дохід; 2) ті, що збільшують вигоду.

Методичні підходи до встановлення ставок. З урахуванням цього фактора ставки еколого-економічних інструментів поді­ляються на дві групи: емпіричні і розрахункові.

Емпіричний шлях встановлення ставок еколого-економічних інструментів означає, що значення ста­вок не прив'язуються до реальних показників впливу екодеструктивної діяльності на економічну систему. Кри­теріями для встановлення ставок у цьому випадку служать ви­нятково фіскальні показники, що підбираються найчастіше емпіричним шляхом. У ролі таких показників можуть виступа­ти: реальна платоспроможність підприємств, еластичність реакції суб'єктів господарювання на еко­логічно орієнтовану зміну економічних важелів.

Розрахунковий метод встановлення базових ставок еколого-економічних інструментів спирається на реальні еколого-еконо­мічні показники (витрати і вигоди) економічних суб'єктів, що пов'язані безпосередньо з процесами впливу на природне середо­вище. Докладно методичні підходи до розрахунку подібних еко­лого-економічних оцінок розглядаються в наступному розділі.

Критеріальна розрахункова база ставок. Критерії для роз­рахунку ставок еколого-економічних інструментів безпосеред­ньо пов'язані з методичними підходами до встановлення ста­вок. Виходячи з розглянутих вище положень, за основу критеріальної бази еколого-економічних інструментів можна брати дві основні групи показників:

1) суто економічні показники: а) ті, що характеризують еко­номічний стан господарських суб'єктів; б) ті, що характеризують можливу поведі­нку суб'єкта у відповідь на зміну будь-яких параметрів системи.

2) еколого-економічні оцінки, що характеризують ті еконо­мічні показники господарських суб'єктів, які пов'язані з використанням природних факто­рів чи зі зміною стану природного середовища. Окремі види та­ких еколого-економічних оцінок можуть розраховуватися на основі: а) витрат на відтворення природних факторів; б) вигод, що отримуються завдяки використанню природних факторів; в) економічного збитку від погіршення якості природних факторів; г) економічних ефектів від поліпшення якості природних факторів.

Принцип «забруднювач сплачує». В англомовній терміно­логії він відомий під назвою «3 Пі». Суть принципу полягає в тому, що компенсацію екологічних витрат, викликаних впливом на природне середовище, повинен здійснювати економічний суб'єкт, який своєю діяльністю без­посередньо призвів до їх виникнення.

Принцип «споживач сплачує». В англомовній літературі він відомий під назвою «Ю 2 Пі». Суть принципу в тому, що компенсацію екологічних витрат, пов'яза­них із впливом на довкілля, повинні здійснювати споживачі товарів, виробництво яких спричинило цей вплив.

Принцип «усе суспільство сплачує». Суть принципу в тому, щоб оплату витрат реалізації екологічних цілей, що мають гло­бальне, загальнонаціональне або регіональне значення, здійс­нювати з фондів відповідного рівня, які створюються за раху­нок коштів платників податків на солідарній основі.

Розділ 7 Природоохоронні заходи та їх види. Екологічні, соціальні, економічні результати природоохоронних заходів і їх складові