5 Земельні ресурси

Важнейиее богатство страны - это земельные ресурсы. Они явля­ются средством сельскохозяйственного производства, пространством для размещения населённых пунктов и развития всех отраслей народ­ного хозяйства. Земли страны образуют единый земельный фонд, кот­орый подразделяется на земли сельскохозяйственного значения и специального назначения: промышленных, транспортных и других ор­ганизаций.

Украина (после России и Казахстана) обладает самыми богатыми земельными ресурсами. Общий земельный фонд составляет 60,3 млн. га. Он представлен в основном плодородными почвами - чернозёма­ми, которые в структуре сельско-хозяйственных угодий занимают 51% площади, а в составе пахотных земель - 67,7%. Эти земли являются основой благосостояния населения страны.

Черноземы содержат гумус и имеет мощность гумусового слоя 130-150 см. Они распространена в Лесостепи, а также в Степи и Степном Крыму. Серые и тёмно-серые лесные почвы занимают 11_t4% се­льскохозяйственных угодий и 12,2% пахотных земель.

На крайнем юге Украины от г. Мелитополя на востоке до г.Хер­сона на севере и г.Одессы на западе сформировались тёмно-каштан­овые и каштановые солонцеватые почвы» а также солонцы. Содержан­ие гумуса в них составляет 2,5%.

Запасы влаги в пахотном слое в Полесье и Лесостепи составля­ют 150-175 мм, в Степи - 100-150 мм. Коэффициент увлажнения на западе равен 2,8, в Киеве - 1,8, на востоке и вге - 0,7-0,8.

Вся степная зона Украины площ­адью характеризуется полуаридным климатом. Вероятность засух здесь весьма значительна. В связи с этим большая часть ее нуждаемся в орошении, которое в 60-80-ые годы нынешнего столетия здесь интенсивно раз­вивалось.

В мире орошаемые земли составляют 13% площади всей пашни, а продукция с этих земель превышает 50% объёма всего сельскохозяйс­твенного производства. В Украине орошается 2,6 млн. га земель, а осушается 3,3 млн. га. На крайнем юге урожайность орошаемых земель в 3 - 4 раза превышает урожай на богарных землях. Однако в ряде случаев от неправильного орошения имеет место засоление почв и грунтовых вод, подтопление и заболачивание территории, активизация просадочных явлений.

Весе более ощутимыми становятся негативные последствия химиза­ции сельского хозяйства - ухудшение состояния почв в связи с накоплением в них вредных химических веществ в результате интенсивн­ого внесения минеральных удобрений и пестицидов.

Экстенсивным видом использования земельных рзсуроов является пастбищное скотоводство - животноводство в засушливых районах ум­еренного пояса. Оно приводит к деградации растительности, уничто­жению дернины и разрушению почвы. Почва иссушается в результате её уплотнения животными, разреживается травостой, поверхность ог­оляется. Источниками же Ввода в сельскохозяйственный оборот новых земель может быть осушение болот, вырубка кустарников.

Тема 1.3 Розвиток різних видів природних ресурсів

Існують різні підходи до оцінки природних ресурсів і умов. Так, для оцінки власне природних ресурсів найбільш теоретично обґрунтованим є підхід, орієнтований на рентну оцінку природних ресурсів, оскільки він дозволяє врахувати всі вигоди і витрати від їх використання. Однак рентний підхід у чистому вигляді націлений на розрахунок оцінки природного ресурсу тільки як елемента виробничої діяльності або як фактора виробництва і абсолютно не враховує інших властивостей природних ресурсів, не використаних безпосередньо для виробничих цілей.

Ринкові методи грошової оцінки ресурсів і умов навколишнього середовища основані на використанні даних ринків (ціни продажів, тарифи та платежі, аукціонні ціни і т. д.). У загальному вигляді вартість ресурсу оцінюється за величиною доходу від його експлуатації, наприклад, протягом року. Ринкова оцінка відновлюваних ресурсів заснована на визначення доходу від їх експлуатації, визначеного з використанням даних ринку. Вона може виконуватися як для постійних, так і для змінних показників експлуатації ресурсу.

Рентна оцінка ресурсів навколишнього середовища за замикаючими затратами заснована на визначенні економії витрат на видобуток ресурсів.

Ринкова оцінка невідновних ресурсів заснована на визначенні вартості існуючих запасів газу, вугілля, металів і т. д. з урахуванням їх виснаження.

Метод чистої ціни розроблений Інститутом світових ресурсів як добуток питомої ренти на зміну обсягу достовірних запасів.

Метод поточної вартості розроблений на основі принципів, що використовуються ООН для еколого - економічного обліку вартості природних ресурсів та ресурсів навколишнього середовища. Цей метод можна застосовувати для оцінки відновлюваних та невідновних ресурсів середовища. Він може також використовуватися для часткової оцінки екологічних проблем, близькі аналоги яких зустрічаються в ринкових умовах. Крім того, метод може бути незамінний в умовах, коли нелегальна експлуатація природного ресурсу є наслідком традиційних уявлень населення про ресурс як про безкоштовне загальнодоступному благо.

Неринкові прямі методи оцінки ресурсів та об’єктів навколишнього середовища дозволяють визначити їх цінність в ситуаціях, коли не існує ринків цих ресурсів, або ці ринки погано розвинені, тобто в тих випадках, коли не можуть ефективно використовуватися ринкові методи. Суть цих методів зводиться до визначення вартості ресурсу або об’єкта навколишнього середовища шляхом виявлення його цінності для конкретних споживачів на основі даних про їх, фактичне становище.

Метод суб’єктивної оцінки вартості оснований на визначенні сприйняття людиною оцінюваного зміни вартості ресурсу або об’єкта навколишнього середовища. Він полягає в опитуванні споживачів з метою виявлення їх реакції на певні зміни в оцінюваній ресурсі (об’єкті) навколишнього середовища: зміна якості, обсягів споживання і т. п. Такі оцінки перебувають у прямій залежності від уподобань людей, які будуть визначати, чи отримають вони вигоду від передбачуваної зміни чи вона завдасть їм шкоди. У ході опитувань з’ясовується готовність платити за використання ресурсу або об’єкта навколишнього середовища. Встановлюється ступінь бажання поліпшити існуючий стан навколишнього середовища, готовність відмовитися від певних параметрів його використання.

Метод транспортно-шляхових витрат заснований на принципі, згідно якому споживачі несуть прямі транспортні витрати або витрачають свій час, щоб відвідати природний об’єкт. Ці витрати розцінюються як замінник плати за екологічну послугу - наприклад, вхідної плати. На основі інформації про витрати людей на відвідування природного об’єкта за мінусом коштів на догляд за ним визначається загальна вигода від використання цього об’єкта, наприклад національного парку.

Метод гедоничного ціноутворення заснований на тому, що вартість навколишнього середовища можна визначити за сумами, які платить населення за товари, що містять екологічні характеристики. Наприклад, якщо в одному місці люди платять за будинки та землю більше, ніж в інших місцях, і якщо для пояснення цієї різниці відняти всі інші неекологічні причини, то залишок і визначатиме величину вартості якості середовища.

Метод превентивних витрат заснований на принципі використання витрат на пом’якшення збитку від забруднення (превентивні витрати) як замінник оцінки попиту на оцінюване екологічне благо, наприклад фільтри для води.

Методи неринковою непрямої оцінки засновані на використанні даних про витрати, пов’язані з усуненням наслідків погіршення навколишнього середовища. Наприклад, забруднення ґрунту (вартість екологічної зміни ресурсу) оцінюється через зменшення врожайності сільськогосподарських культур та очищення водойм від мулу.