Рекомендації про те як слухати активно

1. Будьте уважні. Створіть своїм невербальним поводженням атмосферу співпереживання. Якщо ви будете уважні, чуйні, зосереджені, якщо будете дивитися на говорить, він відчує свою значимість і стане ставитися до вас більш позитивно

2. Проявляйте інтерес до потреб співрозмовника. Пам'ятайте, що ви повинні слухати з розумінням.

3. Слухайте на основі установки «Я - о'кей, ти - о'кей»:

а) викличте в собі відгук на слова говорить; нехай ваші ідеї і почуття дійдуть до нього, причому виражати їх слід доброзичливо, не критикуючи говорить;

б) не ставте дуже багато запитань. Пам'ятайте, що питання можуть вийти «боком», так що в говорить може виникнути відчуття, що він «потрапив на гарячу сковороду»;

в) станьте свого роду «дзеркалом»: відображайте те, що, на вашу думку, відчуває і / або говорить ваш співрозмовник;

г) не варто використовувати нічого не значущі «заспокійливі» фрази типу «ну, все це не так погано», «завтра тобі буде краще», «все перемелеться, не варто так переживати», «не можна все приймати так близько до серця, це всі дрібниці »,« не треба робити з мухи слона ».

4. Не допускайте, щоб співрозмовник «підчепив вас на гачок». Таке може статися, якщо ви розсердити, образитеся або вийдете з себе, дозволите собі вступити в перестрілку, робити поспішні висновки або завідомо засуджувати співрозмовника.

5. Намагайтеся показати свою увагу такими способами:

а) заохочуючи мовця за допомогою таких вигуків і слів, як «Угу», «М-да», «Зрозуміло», «Так, вірно», «Ото!», «Цікаво!»;

б) заохочуючи мовця за допомогою невербальних сигналів: кивка головою; відповідного виразу обличчя; жестикуляції, невимушених і природних рухів; дотиків;

в) вимовляючи фрази заохочувального змісту, наприклад: «розкажи-но мені ...»,« мені цікаво було б почути, що ти про це думаєш »,« не хотів (ла) би ти про це поговорити? »,« давай- ка це обговоримо »,« звучить так. ніби тобі дещо спало на думку! »,« мене дуже цікавить, що ти скажеш з цього приводу! »

6. Основні правила:

а) не перебивати;

б) не переводити обговорення на іншу тему;

в) не давати собі відволікатися;

г) не задавати зайвих питань («не допитувати»);

д) не сперечатися;

е) не нав'язувати своїх рад;

ж) відображати в поведінці, жестикуляції, виразі обличчя і словах своє ставлення до почуттів мовця.

Сестрам в силу специфіки їх професії часто доводиться вступати у взаємодію з людьми, що знаходяться в стані сильного емоційного збудження. У цьому випадку прийоми активного слухання не спрацьовують. Ваш співрозмовник і не є в повному сенсі цього слова співрозмовником, так як вже не контролює власні емоції, не здатний вловлювати зміст розмови, та він і не намагається це робити. Йому треба тільки одне - заспокоїтися, налагодити самоконтроль; тільки тоді він буде ЧУТИ те, що ви йому говорите. У таких випадках ефективно пасивне слухання. Медсестрі в першу чергу потрібно оволодіти навичками пасивного слухання. В іншому випадку вона до кінця чергування навряд чи зможе контролювати свої власні емоції, а посади психолога-консультанта по роботі з середнім медичним персоналом в наших ЛПУ немає.