Що таке пасивне слухання?

Якщо ви маєте справу з людиною, що знаходиться в стані афекту, сильного емоційного збудження, вам необхідно його просто заспокоїти. Зазвичай людина в такому стані не дуже добре контролює свої емоції і не дуже добре розуміє, що саме він говорить.

Тому відбивати його інформацію або його почуття - справа абсолютно безглузде і навіть шкідливе. Це швидше за все викличе у нього додатковий вибух роздратування. Не допомагають і загальноприйняті в таких випадках слова-штампи: «Заспокойся». «Не плач», «Не треба нервувати».

Тому важливо просто СЛУХАТИ людини, просто давати йому зрозуміти, що він не один, що ви його чуєте, розумієте і готові підтримати. Краще за все при цьому діють так звані «угу-реакції»:

«Так-так, угу-угу, ну, звичайно» і т.п. Справа в тому, що. емоційний стан людини подібно до маятника: дійшовши до вищої точки напруження, людина починає заспокоюватися і приходити до тями. Якщо не намагатися зупинити маятник, то, виговорившись, людина заспокоїться і, відчувши це, ви зможете вже спілкуватися з ним нормально. Не мовчіть, бо глухе мовчання викликає роздратування у будь-якої людини, а у порушеної його посилює.

Техніка ця, таким чином, вимагає від вас одного: щоб розмова не переривався, поки співрозмовник не «охолоне». Тому в ті моменти, коли він замовкає, самим природним тоном задавайте уточнюючі питання: «І що він тобі сказав?» Або «А ви що відповіли?» Або «А де була Маша в цей час?». Головна ваше завдання - не заразитися від співрозмовника його емоціями, що не так-то легко, особливо якщо ці емоції спрямовані на вас, і не впасти в той же емоційний стан, який вже точно призведе до бурхливого конфлікту, «з'ясування стосунків» і в кінцевому рахунку - до дуже неприємним почуттям.

Пасивне слухання, таким чином, тільки за назвою пасивне. Насправді воно вимагає певної душевної роботи. Чи здатні ви без всяких фільтрів «почути» ту емоцію, яка зараз домінує в іншій людині, почути об'єктивно, не відносячи її до себе, не заражаючи нею, не реагуючи на неї особистісно? Якщо так, то ваше слухання буде успішним, якщо немає, то ви всього лише піддастеся того емоційного натиску який виходить від співрозмовника і фактично з'явитеся для нього об'єктом маніпулювання.

Для пацієнта дуже важливо, щоб сестра зрозуміла його й розділила його почуття. Саме це дає йому відчуття полегшення. Тому, коли медсестра проводить бесіди з пацієнтом, характер яких в ідеалі повинен бути терапевтичним (наприклад, при підготовці до операції, до якої-небудь процедурою, прийняття важливого рішення), для неї в першу чергу повинна бути важлива не стільки інформація, яку пацієнт повідомляє , скільки почуття, які він переживає із цього приводу. Ось чому медсестрі так необхідний навик емпатичних слухання, тобто такого, при якому вона здатна в якійсь мірі відчувати ті ж почуття, що і пацієнт, і, подібно до дзеркала, відображати їх, щоб він почав краще розуміти себе. В якості прикладів емпатичних слухання можна навести такі ситуації:

Пацієнт: «Завтра операція, а я ніяк не зберу себе в кулак».

Сестра: «Вас це засмучує?»

Пацієнт: «Взагалі-то так. Я вважав себе сильною людиною. "

Сестра: «І тепер вас засмучує те, що ви опинилися не таким ...»

Пацієнт: «Та ні. Просто дивно, що я ніколи не замислювався над подібними речами ... »

Сестра: «А тепер Ви не знаєте, як до всього цьому ставитися ...»

Пацієнт: «Ось саме. Тим більше, що я завжди вчив своїх синів бути сильними, а тут сам виявився ... »

Пацієнтка: «Після того, як мені ампутували молочну залозу, я відчуваю себе нікому не потрібною ...»

Сестра: «Ви відчуваєте, що оточуючі тепер стануть менше спілкуватися з вами?»

Пацієнтка: «Та ні, мене не хвилює думка оточуючих ... (Пауза). Взагалі-то, звичайно, хвилює, але не всіх ... »

Сестра: «Вас хвилює, як до цього поставляться ваші близькі?»

Пацієнтка: «Та знаю я, як вони поставляться ... (Пауза), Вони навіть не провідали мене жодного разу .. »

Сестра: «І ви на них образились ...»

Пацієнтка: «А ви як думали, звичайно! ... (Пауза).,. Хоча я сама їх ніколи не відвідую ... »

Уявити собі емоційне життя пацієнта може медсестра, що володіє розвиненою здатністю до переживання і співпереживання, тобто що має досить високий рівень емпатії - розуміння емоційного стану іншої людини, співпереживання, проникнення в його суб'єктивний світ. Слід розрізняти жалість («мені шкода вас»), симпатію («я співчуваю вам») і емпатію («я - з вами»),

«Оцінка емпатії виявилася тісно пов'язаної з такими характеристиками хорошого лікаря, як професійне мистецтво, теплота, доброзичливість, надійність, досвідченість, сила, щирість і ін» Таким чином, терапевтичний ефект залежить від того, якою мірою пацієнт відчуває себе об'єктом турботи, чуйності і розуміння, тобто від емпатичних зв'язку з медичним працівником.

Багато авторів вважають емпатію генетично детермінованим властивістю, посиленим або ослабленим життєвим досвідом індивіда. Існують різні тренінгові методи, що підвищують здатність до емпатії і вміння більш ефективно застосовувати її в спілкуванні з пацієнтом. В умовах дефіциту часу необхідно розвивати «професійну емпатію», що дозволяє сестрі на основі «читання» експресивних елементів поведінки пацієнта проникати в його емоційний стан, а потім усім своїм виглядом і висловлюваннями показувати йому, що його почуття зрозумілі.

Функції спілкування

Традиційне спілкування передбачає взаємозв'язок трьох його сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної, які в реальній дійсності, звичайно, не реалізуються ізольовано. Комунікативна функція спілкування полягає в обміні інформацією, у даному випадку між медсестрою і пацієнтом, інтерактивна полягає в організації взаємодії між комунікаторами, перцептивна (лат, perceptio - сприйняття) - у спілкуванні як процесі сприйняття партнерами одне одного та встановлення певного рівня взаєморозуміння.

Комунікативна сторона професійного спілкування медсестри з пацієнтом. Мета медсестри - виробити певну точку зору на тимчасові й потенційні проблеми пацієнта. Комунікативної сторону спілкування властиві наявність:

"Зворотного зв'язку;

* Комунікативних бар'єрів;

"Комунікативного впливу;

* Вербального і невербального рівнів передачі інформації.

У контексті спілкування медсестри і пацієнта зворотний зв'язок - це реакція пацієнта на поведінку медсестри. Зворотній зв'язок покликана допомогти медсестрі зрозуміти, як вона сама, її поведінку та інформація, подана нею інформація сприймаються і оцінюються пацієнтом.

Під час діалогу медсестра і пацієнт постійно змінюються комунікативними ролями «говорить» і «слухача». Тому медсестра також висловлює свою реакцію - прямо або побічно. У першому випадку інформація, що надходить від медсестри («говорить»), у відкритій формі містить реакцію на поведінку пацієнта («слухача»): «Я не зможу відповісти на ваше запитання», « Я не вітаю порушення вами режиму »,« Я з працею розумію, про що зараз йде мова »і т.д.; реакція може також виявлятися жестами та іншими елементами невербальної комунікації. Такий зворотній зв'язок забезпечує адекватне розуміння її пацієнтом і створює умови для ефективного спілкування.

Непряма зворотний зв'язок - це завуальована форма передачі партнеру інформації. Для цього використовуються риторичні запитання на кшталт «Ви дійсно так вважаєте?», «І це допоможе?» Іронічні зауваження на кшталт: «Так ... У нас тепер всі знають, як треба лікувати », вербальні і невербальні реакції і т.д. У даному випадку «слухає» повинен сам здогадуватися, що саме хотів сказати йому «говорить», і які насправді його реакція і його ставлення. Природно, здогадки не завжди виявляються вірними, що значно ускладнює процес спілкування.

Виступаючи в ролі «слухача», медсестра повинна по можливості недвозначно реагувати на слова і поведінка пацієнта. У скрутних випадках краще сказати: «Це не входить в мою компетенцію, треба порадитися з лікарем, старшою медсестрою».

Якщо пацієнт надає медсестрі інформацію, не піддається однозначному тлумаченню, вона зобов'язана поставити уточнюючі питання.

Відомо, що спонтанний прийом сигналів зворотного зв'язку неповний і інтерпретується через власну систему координат. Ми вважаємо, що система координат медсестри детермінується її професійною роллю і грунтується в більшості випадків на безоціночне позитивному ставленні до пацієнта. Говорячи про більшість випадків, ми маємо на увазі що іноді медсестра може поведінково оцінювати некоректне, з її точки зору, поведінка пацієнта, наприклад, кілька фамільярне.

З іншого боку, торкаючись феномену зворотного зв'язку, не можна не помітити, що подібна поведінка пацієнта, можливо, є відповіддю на поведінку медсестри, яке дозволило йому вести себе подібним чином.

У процесі спілкування постає проблема не стільки обміну інформацією, скільки її адекватного розуміння. Від чого воно залежить?

По-перше, форма і зміст повідомлення істотно пов'язані з особистими особливостями «говорить», його уявленнями про «слухача» і ставленням до нього і до ситуації, в якій відбувається спілкування. По-друге, всяке повідомлення трансформується під впливом особливостей особистості «слухача», його ставлення до автора повідомлення, тексту, ситуації. Так, одні й ті ж слова, почуті пацієнтом з вуст лікаря, медсестри, сусіда по палаті, родича, можуть викликати у нього різні реакції. Зауваження лікаря, швидше за все, буде вислухано з належною увагою, а зауваження сусіда - з роздратуванням. Одну й ту ж інформацію різні люди можуть сприймати зовсім по-різному залежно від виховання, особливостей особистості і навіть політичних пристрастей. Одне і те ж висловлювання медсестри один пацієнт сприйме як справедливе зауваження, а інший - як «вічну причіпку».

Адекватне сприйняття інформації залежить також від наявності або відсутності в процесі спілкування комунікативних бар'єрів. У даному випадку можна говорити як про існування у пацієнтів психологічного захисту від інформації про стан здоров'я і про прогнози в цьому відношенні, так і про можливі перешкоди на шляху адекватного сприйняття інформації в медсестри. М. Р. Битянова (1994) виділяє бар'єри фонетичний, семантичний, стилістичний, логічний, соціально-культурний та бар'єри відносин.

Фонетичний бар'єр може виникати, коли медсестра і пацієнт говорять швидко й невиразно або на різних мовах і діалектах, мають дефекти мови та дикції.

Семантичний (смисловий) бар'єр пов'язаний з проблемою жаргонів, властивих людям певних вікових груп, професій або соціального стану (наприклад, мову підлітків, наркоманів, моряків, хакерів, жителів віддалених місцевостей і т.д.). Зняття такого бар'єру - актуальна проблема для представників медичної професії, оскільки від його подолання залежить успішність терапевтичного контакту. Тому у медсестри повинні бути навички засвоєння чужих семантичних систем. Особливо це важливо, на наш погляд, для організації ефективного спілкування з підлітками. З іншого боку, буває, що медпрацівник сам провокує виникнення смислового бар'єру у пацієнта, без потреби використовуючи професійні терміни. Надалі це може привести до розвитку патологічних реакцій внаслідок несприятливого сестринського впливу на психіку пацієнта.

Виникнення стилістичного бар'єру можливо при невідповідності мови медсестри ситуації спілкування, наприклад при її фамільярно поведінці, коли вона всіх пацієнтів старше певного віку називає «бабуля» і «дідусь», не враховує психологічних особливостей людей і їх психологічного стану (зміна свідомості внаслідок захворювання або прийому лікарських препаратів).

Коли медсестра проводить психопрофілактичні бесіди з пацієнтами перед усілякими втручаннями. навчає їх навичкам прийому лікарських препаратів, використанню апаратури, знайомить з різними методиками здорового способу життя, може виникнути бар'єр логічного нерозуміння, тобто логіка міркувань медсестри може бути або занадто складна для пацієнта, або здаватися йому невірної або непереконливою. Логіка доказів пацієнта також може бути помилковою з точки зору сестри. Шляхи виходу з цих нерівнозначних ситуацій, природно, різні, про що піде мова нижче.

Причиною виникнення соціально-культурних бар'єрів може виступати сприйняття пацієнта як особи певної професії, певної національності, статі, віку, соціального статусу. Медсестра повинна бути готова до виникнення цього бар'єру, до того що для певної частини хворих її авторитет недостатній;

особливо це актуально для молодих медсестер.

У процесі спілкування медсестри і пацієнта можуть виникати і бар'єри відносин. Мова йде про негативні емоції, які викликає людина, причому причину цього часто важко усвідомити, про формування до нього негативного ставлення, яке поширюється і на передану їм інформацію («Навіщо ви слухаєте цю Марію Іванівну? Хіба вона може щось путнє сказати? ").

Розглядаючи сутність психологічного бар'єру, не можна не помітити, що будь-який з них - це перш за все захист, яку вибудовує пацієнт на шляху пропонованої йому інформації. Наприклад, уявімо собі завзятого курця, який відчув себе погано і звернулася за порадою до свого друга, професійному медику Друг, оцінивши стан його здоров'я, заявляє про необхідність кинути палити, наводячи наступний аргумент: «У тебе стає жорстким дихання, і серце не те».

Якщо людина не хоче витрачати зусилля і розлучатися зі стійкою звичкою, як він може захиститися від настільки неприємної і травмує інформації? Є кілька психологічних бар'єрів, які використовуються з цією метою. Перший шлях - спотворення такої інформації, підвищена увага до всіх суперечить їй фактами: «Сьогодні я відчуваю себе значно краще, серце спокійно - це було тимчасове явище» або: «У цій замітці йдеться про те, що куріння допомагає впоратися зі стресом». Другий шлях - зниження авторитетності джерела інформації: «Звичайно, він лікар, але вже багато років як займається гастроентерології. Багато він розуміє в серцевих хворобах! »Нарешті, третя можливість - захист через нерозуміння;« Знав би він, що таке дійсно погане дихання! Ось у мого сусіда, наприклад! І нічого, курить ».

Будь-яка надходить до «слухає» інформація несе в собі той чи інший елемент впливу на його поведінку, думки, установки з метою їх часткового або повного зміни. Прийнято виділяти два типи комунікативного впливу - авторитарний і діалогічний, що розрізняються характером психологічної установки, що виникає у «говорить» по відношенню до «слухає». У більшості випадків установка не усвідомлюється автором повідомлення, проте визначає стиль його комунікативного впливу. У разі авторитарного впливу це - позиція «зверху», у разі діалогічного - «поруч». Як медсестра, так і пацієнт можуть займати в діалозі позиції «зверху», «поруч», «знизу» - це залежить від типу лікувальної установи, взаємовідносин медичного персоналу між собою, індивідуальних особливостей, що спілкуються.

У разі рівноправної установки обидва партнера сприймаються як активні учасники комунікативного процесу, що мають право відстоювати або формувати в процесі спілкування власну думку.

При авторитарному впливі «говорить» передбачає підлегле становище «слухача», сприймає його як пасивний об'єкт впливу, без урахування його особливостей. Наприклад, медсестра в даному випадку вважає, що пацієнт повинен дослухатися й некритично вбирати інформацію, що у пацієнта немає стійкого думки з певного питання, а якщо і є, він може змінити його в потрібному медсестрі напрямку.

Маніпулювання пацієнтом у процесі передачі інформації, з одного боку, суперечить принципам і етичним нормам. Етичному кодексу медичної сестри Росії, «Основ законодавства РФ про здоров'я громадян», але, з іншого боку, є основною формою впливу на пацієнта в наших лікувально-профілактичних установах.

Це пов'язано з традиційною моделлю взаємовідносин медичних працівників з пацієнтами в нашій країні, незнанням законодавчих актів і небажанням основної маси працюючих медсестер впроваджувати їх у практику Проведений у 1998-2000 рр.. опитування 146 мед сестер, які навчалися на курсах підвищення кваліфікації, показав, що жодна з них не чула про існування Етичного кодексу медичної сестри Росії.

Так яким же чином медсестра може прагнути до досягнення взаєморозуміння в бесіді з пацієнтом? Зокрема, дослідження Susan E. Brennan показують, що лексичний консенсус, або lexical entrainment (поняття запропоновано S. Brennan) досягається, якщо мовець використовує в бесіді ті патерни, застосування яких під час попередніх зустрічей допомагало знайти спільну мову, навіть якщо в даному випадку можна було висловити свою думку набагато простіше і ясніше.

У даному контексті особливого значення набуває перша зустріч медсестри з пацієнтом, результат якої залежить від її установки на досягнення взаєморозуміння. Саме прийнятий медсестрою при першій зустрічі стиль спілкування надалі визначить конструктивність спілкування в цілому.

Інвазивні методи в практиці медсестри

Інвазивні методи все ширше впроваджуються в медичну практику. Їх ефективність і безпека залежать від професіоналізму та дотримання медичною сестрою деонтологічних норм. Під інвазією (від лат. Invasio - вторгнення, напад) прийнято розуміти проникнення паразитів тваринного походження (найпростіших, гельмінтів, членистоногих) в організм людини з подальшим розвитком різноманітних форм їх взаємодії. Однак далі мова піде не про паразитарної інвазії та її наслідки.

Останнім часом у медичній практиці отримали широке поширення так звані інвазивні методи діагностики та лікування. Мова йде про діагностичних і лікувальних методах, застосування яких потребує проникнення в організм людини з допомогою медичних інструментів та інших технічних засобів. До цих методів відносяться всі види ендоскопічних маніпуляцій (гастродуоденоскопія, ректороманоколоноскопія, бронхоскопія, цистоскопія, лапароскопія та ін), ін'єкцій (внутрішньошкірних, підшкірних, внутрішньом'язових, внутрішньовенно, внутрішньоартеріально та ін), а також контрастні методи дослідження (ангіографія, ангіокардіографія, пієлографія та ін.) Цей перелік далеко не вичерпний і буде поповнюватися за міру впровадження в практику нових технічних засобів лікування.

Інвазивні методи дають велику діагностичну інформацію про стан порожнинних та інших органів, дозволяють оком фіксувати початкові стадії захворювання, в тому числі онкологічних, брати біопсійний матеріал для мікроскопічного дослідження, фотографувати виявлені освіти і т.д. Вони мають і велику лікувальну цінність, бо дозволяють за певними показаннями видаляти дрібні освіти (поліпи), припікати їх, підводити ліки до ураженої ділянки порожнинного органу та ін А парентеральне введення ліків, як і контрастні методи досліджень, давно виправдали себе і мають найширше застосування.

Необхідність фіксації уваги медичних сестер на інвазивних методах діагностики та лікування диктується тим, що кожен з них несе в собі частку ризику: можна пошкодити слизову оболонку досліджуваного органу, зробити його перфорацію, а також заподіяти пацієнту біль або завдати психічну травму. І тим не менш важливість одержуваної діагностичної інформації та лікувальна цінність інвазивних методів виправдовують їх широке використання, природно, за наявності певних умов для роботи та високого професіоналізму лікаря і його помічників - медичних сестер, лаборантів, техніків. Це як раз той випадок у медицині, коли мета виправдовує засоби. Виконуючи будь-яку інвазивну процедуру, слід пам'ятати заповідь Гіппократа «Не нашкодь» і зробити все, щоб її виконати.

В умовах технічного прогресу в медицині і все більшого оснащення лікарень та поліклінік новими виробами медичної техніки роль інвазивних методів діагностики і лікування буде зростати. Це зобов'язує медичних сестер скрупульозно вивчати наявні і знову надходять технічні засоби, освоювати методики їх застосування, а також удосконалювати деонтологічні принципи роботи з хворими на різних етапах лікувально-діагностичного процесу.

Переважну частину інвазивних процедур через їхню складність виконує лікар. Медична сестра активно бере участь в їх проведенні та забезпечує грамотну допомогу. Менш складні, але не менш з відповідальні інвазивні процедури (ін'єкції, з внутрішньовенні вливання, взяття крові з вени т та ін) сестра виконує самостійно. В обох варіантах роботи деонтологическая роль медичної сестри виключно велика.

Медична деонтологія - наука про моральному борг медичного працівника перед хворим і здоровою людиною. Точкою її вимог є психічна сфера хворого, його внутрішній душевний світ. А добре відомо, і що психіка хворого, чим би вони не хворів, не залишається байдужою. Змінюються відчуття, н загострюється сприйняття своїх хворобливих симптомів, виникає тривога за можливі наслідки, страждають настрій, сон та ін деонтологическая завдання медичної сестри - встановити психологічний контакт з хворим, заспокоїти його, вирівняти настрій, вселити впевненість у сприятливий результат не тільки діагностичної процедури, але й захворювання в цілому.

Роботу медичної сестри при спільному з лікарем виконанні складних діагностичних інвазивних маніпуляцій (ендоскопії, контрастних досліджень та ін) можна розділити на три етапи: підготовка хворого до маніпуляції; проведення маніпуляції; послеманіпуляціонний.

Після призначення лікарем тієї або інший інвазивної маніпуляції у завдання сестри входить професійно грамотна психологічна підготовка до неї хворого. У першу чергу потрібно допомогти хворому прийняти правильне рішення, переконати його, що призначена лікарем маніпуляція допоможе поставити остаточний діагноз захворювання і визначити лікувальну тактику. Слід переконати пацієнта в повній нешкідливості, безпеки маніпуляції для його здоров'я, в її необхідності, в тому, що він повинен під час маніпуляції точно виконувати всі розпорядження і прохання лікаря. Хворому потрібно пояснити, як поводитися під час маніпуляції, щоб вона пройшла швидше і легше, бажано попередити його про можливі (хоча і необов'язкових) неприємних відчуттях і підказати, як вести себе при цьому.

Добре проведена психологічна підготовка до інвазивної маніпуляції забезпечує свідоме, активну участь в ній хворого, полегшує роботу лікаря і запобігає можливу стресову ситуацію, явно небажану як для лікаря, так і для хворого. Важливо хоча б пару хвилин приділити хворому перед маніпуляцією, - добрими словами напутствовать його, підбадьорити, нагадати про необхідність спокійного поведінки під час маніпуляції. Хворий повинен знати, що успіх дослідження, його безболісність і безпека значною мірою залежать від нього самого, від його поведінки, дисциплінованості, чіткості виконання вимог лікаря.

Співучасть медичної сестри у виконанні будь-інвазивної маніпуляції обов'язково. Це може бути сестра, що працює у відділенні ендоскопії, або палатна сестра. Для лікаря медична сестра є першим помічником. Деонтологічні важливими є чіткість і злагодженість роботи бригади ендоскопістів, їх високий професіоналізм, вміння розуміти один одного з півслова. Під час маніпуляції хворий уважно прислухається до розмови лікаря з медичною сестрою, фіксує свою увагу на вимовних словах, особливо незрозумілих йому. Він стежить за мімікою, жестами, настроєм і іншими формами поведінки персоналу. Це вимагає від всіх учасників процедури узгодженості дій, високої організованості і дисциплінованості, граничного самоконтролю, особливого такту в професійному спілкуванні.

Природно, що чіткість і злагодженість у роботі персоналу купуються в процесі роботи. Вони повинні відображати професійну культуру і забезпечувати максимальну діагностичну та лікувальну ефективність маніпуляції. Медична сестра під час маніпуляції має можливість не лише спостерігати за поведінкою хворого, але і передбачити його вчинки і вчасно коригувати його поведінку, тримати під контролем всю психологічну ситуацію. Для хворого медична сестра є турботливим, найближчою людиною, готовим не тільки співпереживати його стражданням, а й надати конкретну психологічну і медичну допомогу.

Після закінчення діагностичної або лікувальної маніпуляції, незалежно від її результатів, слід похвалити хворого за адекватну поведінку, яка значною мірою полегшило лікаря роботу, дозволило отримати потрібну інформацію. У переважної більшості хворих, незалежно від їхнього самопочуття, виникають питання про конкретні результати дослідження. Ось тут і лікарю, і медичній сестрі слід виявити професійну мудрість. Природно, що право формулювання відповіді належить тільки лікарю. Деонтологическая завдання медичної сестри зводиться до того, щоб у розмовах з хворим підтримувати версію, висловлену лікарем. Неприпустима вільна інтерпретація медичною сестрою результатів дослідження з метою помилкового самоствердження. Вона може виявитися неправильною та стати причиною тяжкої ятрогенії. Незалежно від характеру отриманої діагностичної інформації хворого слід заспокоїти, обнадіяти в успішному результаті основного захворювання, націлити на спільну боротьбу з хворобою.

Після дослідження у хворого можуть виникнути негативні явища - різь і кров при сечовипусканні після цистоскопії, відчуття присутності стороннього предмета в ротоглотці після гастро-або бронхоскопії, розпирання кишечнику після колоноскопії та ін У всіх таких випадках хворого слід заспокоїти, сказати про тимчасовий характер і безпеки цих відчуттів. Ні в якому разі не можна залишатися байдужою до скарг хворого, треба постаратися допомогти, вжити заходів, призначені лікарем.

Слід підкреслити, що інвазивні методи діагностики і лікування, особливо що виконуються з використанням предметів медичної техніки, відносяться не тільки до дуже складним, але і до відповідальних маніпуляціям. Тому медична сестра, допомагаючи лікаря, повинна проявляти високий професіоналізм та деонтологічну грамотність. Завжди треба пам'ятати, що перед тобою жива людина з усією гамою хворобливих відчуттів, переживань, страхів і турбот про своє здоров'я, і ​​направляти свою психопрофилактическую і психотерапевтичну діяльність на пом'якшення його страждань, мобілізацію фізичних і психічних зусиль у боротьбі з хворобою.

При самостійному виконанні інвазивних маніпуляцій - а їх на робочий день доводиться дуже багато (ін'єкції, внутрішньовенні введення ліків, взяття крові з вени та ін) - медична сестра несе всю повноту відповідальності за їх якість, своєчасність і за реакцію хворого. Як і при більш складних маніпуляціях, хворий і в цих випадках відчуває якщо не почуття страху, то внутрішню тривогу в очікуванні хворобливості, специфічних відчуттів від вводимо ліки (хлорид кальцію, сірчанокисла магнезія, нікотинова кислота, новокаїн та ін), а іноді і невпевненість в професіоналізмі медичної сестри. А тривалі і багаторазово повторювані інвазивні маніпуляції (ін'єкції, взяття крові і т. д.) певною мірою невротизирующего пацієнта, загострюють чутливість до них, формують негативне ставлення. Вимоги деонтології не допускають механічного, а тим більш грубого виконання інвазивних маніпуляцій. Медична сестра повинна співчутливо ставитися до психологічних слабкостям хворого, бути з ним у партнерському професійному контакті, вміти заспокоїти його, зняти відчуття страху, вселити впевненість у необхідності і безпечності призначеної процедури. Професійна майстерність медичної сестри, яка знайде добрі слова, зуміє заспокоїти хворого, відвернути його увагу, позитивно позначаються на її діловому авторитеті. А це важливий деонтологический фактор.

Велике місце в роботі медичної сестри займає виконання так званих інтимних маніпуляцій на «закритих зонах» людського організму. Це очисні і лікувальні клізми, обробка зовнішніх статевих органів, спринцювання у жінок, маніпуляції на молочних залозах, подача підкладкового судна, мочеприемника та ін Виконання цих «рядових» для медичної сестри маніпуляцій, у хворих викликає природне почуття сором'язливості, незручності, як перед медичним працівником, так і особливо перед сусідами по палаті. Про це треба пам'ятати, враховувати легку вразливість психіки хворого, щадити його самолюбство, сором'язливість, яка формується у людини з раннього дитинства. Особливо чутлива і вразлива психіка жінок, які страждають захворюваннями тазових і статевих органів, сечовивідних шляхів, молочних залоз та ін

Виконуючи інтимні маніпуляції, медична сестра не має права демонструвати їх оточуючим, особливо сусідам по палаті, підкреслювати немічність хворого, неохайність, нездатність обслужити себе і т. д. Деонтологічні боргом медичної сестри є щажение ранимою психіки хворого, дотримання професійного такту. Кожен хворий чекає від медичної сестри не тільки полегшення своїх страждань, а й збереження таємниці про своє здоров'я перед оточуючими. І про це завжди треба пам'ятати. При виконанні інтимної маніпуляції медична сестра повинна стежити за своєю мовою, мімікою, жестами, силою голосу, не проявляти гидливості до хворого і неприязного ставлення до своєї роботи. Потрібно вміло використовувати слово як важливий психотерапевтичний фактор. Під час маніпуляції слід підтримувати контакт з хворим, довідуватися про його самопочуття, неприємних відчуттях.

Бажано будь-яку інтимну маніпуляцію виконувати не в палаті, на очах у сусідів, а в спеціально пристосованому приміщенні (клізмова, процедурна та ін.) Адже і для оточуючих хворих вид оголеного сусіда, та ще й у незвичній позі, додаткові запахи, техніка самої маніпуляції служать джерелом негативних емоцій. Виконуючи маніпуляцію, не слід без особливої ​​необхідності оголювати тіло хворого, особливо його «закриті зони». Для прикриття рекомендується користуватися спеціальними простирадлами з розрізом, пелюшками та ін Якщо маніпуляція досі робиться в палаті (подача судна, мочеприемника, клізма), хворого краще відгородити ширмою. Слід враховувати особливості paботи з жінками і чоловіками, підлітками та хворими похилого віку, проявляючи індивідуальний підхід.

Таким чином, інвазивні методи діагностики і лікування, володіючи високою інформативністю і лікувальною ефективністю, займають важливе місце в практичному лікуванні, причому діапазон їх застосування буде постійно розширюватися. Медична сестра є обов'язковим учасником або безпосереднім виконавцем цих маніпуляцій. Поряд з високим професіоналізмом вона повинна мати глибокі деонтологічними знаннями. Підтримуючи психологічний контакт з хворим на всіх етапах лікувально-діагностичного процесу, медична сестра зможе зняти почуття неспокою і страху перед маніпуляцією, забезпечить спокійну поведінку хворого в процедурній, полегшить неприємні відчуття після маніпуляції. У цьому й полягає її моральний обов'язок перед хворим.