72. Органи управління фінансами, їх повноваження і функції.

Загальне управління фінансами в Україні відповідно до її Конституції покладено на вищі органи державної влади - Верховна Рада, апарат президента. Оперативне управління фінансами здійснює фінансовий апарат. З його допомогою держава керує фінансовою діяльністю в усіх структурних підрозділах народного господарства. Саме фінансовий апарат виконує роботу з оперативного фінансового планування, обліку і аналізу, контролю і регулювання, складання та виконання фінансових планів. Управління фінансами на підприємствах та в галузях народного господарства здійснюють фінансові відділи та служби підприємств, організацій та установ, а також фінансові відділи та управління збережених міністерств і відомств. Сферою страхових відносин управляють спеціальні страхові структури. Всю роботу з управління державними фінансами здійснюють Міністерство фінансів, його нижчестоящі органи, а також Державна податкова адміністрація.

Правильна організація управління фінансами має першорядне значення для їх використання. Значною мірою ефект оперативного управління фінансами залежить від того, як організована робота суб'єктів управління - фінансових органів, податкових адміністрацій, страхових структур та численного апарату фінансових підрозділів в галузях народного господарства. Ступінь організації фінансового апарату повинна бути високою.Це висуває підвищені вимоги до кваліфікації та компетентності всіх працівників фінансових структур. Центральне місце в Мінфіні займають Бюджетне управління та Управління виконання бюджету (казначейство). У складі Міністерства організовані структурні підрозділи, властиві ринковій економіці: управління податкових реформ; управління державних цінних паперів та фінансового ринку; управління фінансування програм розвитку сільського господарства; управління фінансових програм розвитку виробничої інфраструктури та споживчого ринку; управління фінансування програм розвитку сфери матеріального виробництва та конверсії.

Важливе місце в структурі апарату Міністерства займають: управління фінансування соціальної сфери та науки; управління фінансування оборони, правопорядку і безпеки; контрольно-ревізійне управління; управління валютно-фінансового регулювання; управління методології бухгалтерського обліку і звітності та ін.

У порівнянні з попередніми структурами республіканського апарату, нинішня характеризується значними змінами, спрямованими на підвищення дієвості державного управління фінансами. Ці зміни базуються, з одного боку, на посиленні регулюючих засад в управлінні, з іншого - на широкому впровадженні економічних методів управління в умовах розширення самостійності місцевих Рад народних депутатів, підприємств, об'єднань і організацій. Найважливішими функціями Державної податкової адміністрації України є:

- Контроль за дотриманням податкового законодавства;

- Контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю внесків у бюджет всіх державних податків та інших платежів;

- Підготовка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

Державна податкова адміністрація має вертикальну структуру: їй підпорядковані податкові адміністрації в областях, а їм - податкові адміністрації виконкомів Рад народних депутатів, які функціонують самостійно, бо не входять до складу місцевих фінансових органів, а підпорядковуються вищестоящим ланкам системи.

Працівники фінансових органів в умовах економіки, що трансформується країни повинні виступати не в традиційному вигляді контролера-ревізора, а в якості партнера працівників фінансових служб галузей народного господарства. Виключається дріб'язкова фінансова регламентація, зайва опіка підприємства, виробничого об'єднання. З цією метою у фінансових органах відмовилися від вузькогалузевий спрямованості структурних підрозділів апарату.

Важливою областю управлінської діяльності є управління фінансами; здійснює його спеціальний апарат з допомогою особливих прийомів і методів, в тому числі різноманітних стимулів і санкцій. Мистецтво управління полягає у виборі найбільш ефективного методу з числа наявних або створення умов для раціонального використання застосовуваних методів з метою якнайшвидшого вирішення поставленого завдання.

В управлінні фінансами, як і в будь-який інший керованій системі, виділяються об'єкти і суб'єкти управління. В якості об'єктів виступають різноманітні види фінансових відносин; суб'єктами є ті організаційні структури, які здійснюють управління. Відповідно до класифікації фінансових відносин по їхніх сфер виділяють 3 групи об'єктів:

- Фінанси підприємств (установ, організацій);

- Страхові відносини;

- Державні фінанси. Їм відповідають такі суб'єкти управління: фінансові служби (відділи) підприємств (організацій, установ), страхові органи та податкові адміністрації.

Сукупність всіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, називається фінансовим апаратом. Суб'єкти управління використовують в кожній сфері і кожній ланці фінансових відносин специфічні методи цілеспрямованого впливу на фінанси. Разом з тим, їм притаманні і єдині прийоми і способи управління. Так, в управлінні фінансами виділяють декілька функціональних елементів: планування; оперативне управління; контроль.

У ході планування будь-який суб'єкт господарювання всебічно оцінює стан своїх фінансів, виявляє можливості збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх найбільш ефективного використання. Управлінські рішення в процесі планування приймаються на основі аналізу фінансової інформації, яка у зв'язку з цим повинна бути достатньо повною і достовірною. Достовірність та своєчасність отримання інформації забезпечують прийняття обгрунтованих рішень. Фінансова інформація базується на бухгалтерській, статистичній та оперативної звітності.

Оперативне управління подає собою комплекс заходів, що розробляються на основі оперативного аналізу складається фінансової і мета одержання максимального ефекту при мінімумі витрат з допомогою перерозподілу фінансових ресурсів. Основний зміст оперативного управління зводиться до маневрування фінансовими ресурсами з метою ліквідації «вузьких» місць, вирішення знову виникаючих задач і т. п.

Контроль, як елемент управління, здійснюється і в процесі планування, і на стадії оперативного управління. Він дозволяє зіставити фактичні результати від використання фінансових ресурсів з плановими, виявити резерви зростання фінансових ресурсів, намітити шляхи більш ефективного господарювання. Розрізняють стратегічне, або загальне управління фінансами, і оперативне. Стратегічне управління фінансами виражається у визначенні фінансових ресурсів через прогнозування на перспективу, встановленні обсягу фінансових ресурсів на реалізацію цільових програм та ін Воно здійснюється органами державного і економічного (господарського) управління: Верховною Радою України, апаратом Президента, Міністерством фінансів та ін Оперативне управління фінансами - головна функція апарату фінансової системи: Мінфіну, фінансових управлінь (відділів) місцевих Рад, дирекцій позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансових служб підприємств та організацій.

Науковий підхід до управління фінансами як при їх стратегічному, так і при оперативному управлінні визначає багатоплановий характер і системний підхід до управління ними в кожній сфері фінансових відносин, в кожній ланці. При виробленні управлінських рішень фінансового характеру, що оформлюються в юридичних законах, фінансових прогнозах і планах, постановах і ін враховуються:

- Вимоги економічних юридичних законів;

- Результати економічного аналізу не тільки підсумків минулого господарсь-

кого періоду, але й перспективи;

- Економіко-математичні методи і автоматизовані системи управління фінансами; раціональне поєднання економічних та адміністративних методів управління.

Тести:

31. Реалізація принципу матеріальної зацікавленості може бути забезпечена:

а) гідною оплатою праці.

47. Методи мобілізації бюджетних доходів:

г) емісія.

Дати правильну відповідь