47. Оперативний контроль проводиться після здійснення гро­шових угод, фінансових операцій.

Об’єктом фінансово-правового регулювання є державний фінансовий контроль. Загальна мета фінансового контролю — створення ефективного фінансового механізму, а безпосередня мета — забезпечення ефективності фінансової діяльності держави. Об’єктом фінансового контролю є грошові процеси, що відбуваються під час формування, розподілу та використання державних фондів грошових коштів. Предметом фінансового контролю є бухгалтерські звіти, баланси, кошториси тощо.

Зміст державного фінансового контролю становлять такі операції: —перевірки виконання фінансових зобов’язань перед державою та органами місцевого самоврядування з боку фізичних та юридичних осіб; —перевірки й ревізії цільового використання коштів, виділених з бюджетів; —перевірки дотримання правил ведення фінансових операцій і розрахунків, а також зберігання грошових коштів; —виявлення внутрішніх резервів виробництва — можливостей підвищення продуктивності праці, рентабельності, економії грошових і матеріальних ресурсів; —попередження та усунення виявлених порушень фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна виражає обов’язковий для всіх юридичних і фізичних осіб порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов’язань. Таким чином, державний фінансовий контроль — це діяльність органів державної влади, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни й раціональності в ході мобілізації, розподілу та використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою створення ефективного фінансового механізму.

Залежно від часу проведення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний, наступний. Попередній фінансовий контроль проводиться до виконання фінансових операцій з формування, розподілу і використання державних фондів коштів (у процесі розробки фінансових планів і кошторисів). Його метою є попередження порушення фінансової дисципліни. Поточний (оперативний) фінансовий контроль проводиться щоденно фінансовими службами в мить здійснення фінансових операцій, наприклад, у процесі витрачання бюджетних коштів. Він здійснюється у формі розпоряджень, наказів про припинення фінансових операцій, які виконуються з порушенням порядку.

Складанням актів або довідок проведення такого виду контролю не оформлюється. Наступний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових операцій. Він спрямований на виявлення порушень, які не були встановлені під час попереднього та поточного контролю (наприклад, перевірки правильності сплати податків і зборів). Результати таких перевірок можуть бути підставою для застосування заходів фінансово-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності. Проведення такого виду контролю оформлюється протоколами, актами, довідками, доповідними записками.

За формами проведення державний фінансовий контроль поділяється на обов’язковий та ініціативний. Обов’язковий фінансовий контроль проводиться компетентними органами відповідно до вимог законодавства. Ініціативний фінансовий контроль здійснюється за рішенням керівників державних підприємств та інших організацій, усе майно яких є державною власністю. Державний фінансовий контроль поділяється на окремі види залежно від тієї сфери фінансової діяльності держави, в якій він має місце. У зв’язку з цим виділяють: бюджетний, податковий, валютний, страховий контроль та контроль за грошовою масою. Залежно від органів, які його здійснюють, виділяють фінансовий контроль: —представницьких органів влади та місцевого управління (Верховна Рада України, місцеві ради, Рахункова палата); —президента України; —виконавчих органів влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, місцеві адміністрації); —виконавчих органів влади спеціальної компетенції (Міністерство фінансів, Державне казначейство, контрольно-ревізійні органи, органи державної податкової служби, митні органи); —внутрішньогосподарський. — Методи фінансового контролю — це засоби, прийоми, способи його здійснення. — Методи фінансового контролю необхідно відрізняти від методик, тобто технології проведення контролю різними суб’єктами. — Державний фінансовий контроль в Україні здійснюється двома основними методами — перевірки й ревізії.

Крім них розрізняють інспекції, обстеження, спостереження. — Ревізія — це всеохоплюючий метод фінансового контролю, який є детальним дослідженням фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта на предмет її законності, доцільності та ефективності. — Ревізії бувають планові й позапланові (найчастіше призначаються правоохоронними органами).

За змістом вони поділяються на фактичні (інвентаризація матеріальних цінностей, перевірка стану речових складів, наявності грошей, цінних паперів) і документальні (перевірка фінансових документів). — За періодом діяльності, що обстежується, ревізії поділяються на вибіркові (перевірка фінансової діяльності за заздалегідь визначений проміжок часу — місяць, рік — та фронтальні (фінансова діяльність підконтрольного об’єкта за проміжок часу, пов’язаний із здійсненням певної діяльності (наприклад, за період використання бюджетних коштів)). — За критерієм об’єкта діяльності розрізняють комплексні ревізії (перевіряється фінансова діяльність обраного об’єкта в різних сферах, у них беруть участь ревізори одночасно кількох перевіряючих органів) і тематичні ревізії (обстеження будь-якої однієї сфери фінансової діяльності (наприклад, сплати податків)). — Ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних установ здійснюються не рідше одного разу на два роки, а на підприємствах сфери матеріального виробництва — не рідше разу на рік. Результати ревізії оформлюються актом ревізії. — Перевірка — це метод фінансового контролю, який передбачає дослідження окремих питань фінансової діяльності певних суб’єктів на основі документів, отримання пояснень від зобов’язаних осіб, а також огляду приміщень та інших об’єктів. За результатами перевірок складається довідка або доповідна записка. — Перевірки поділяються на тематичні та документальні. — Тематичні перевірки — це дослідження окремих сторін фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта. — Документальні — це дослідження фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта тільки на підставі документів: балансів, кошторисів, звітів.