Тема 7. Інноваційно-інвестиційна діяльність регіональних

соціально-економічних систем.

Зміна соціально-економічних умов господарювання визначає нові підходи до оцінки інвестиційного потенціалу регіонів. Це потребує аналізу, моніторингу та розроблення шляхів вирішення проблем, пов'язаних з інвестиційною діяльністю на всіх регіональних рівнях. Формування ринкового інфраструктурного середовища передбачає створення диверсифікованої системи інвесторів. Вона складається з агентів різних функціональних і соціально-економічних структур — виробничих, посередницьких, біржових, суто інвестиційних та інших підприємств.

У регіонах України ще не склалася мережа приватних інституційних інвесторів. Найбільшими потенційними приватними інституційними інвесторами є комерційні банки, які здійснюють переважно короткострокове кредитування найприбутковіших торговельно-посередницьких операцій, а не інвестування.

Інноваційно-інвестиційна політика регіонального розвитку передбачає визначення державних і регіональних пріоритетів, а також організаційну та структурну переорієнтацію системи наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок, створення нових вітчизняних структур науково-технічного змісту, їхніх регіональних ланок.

Інвестиційна діяльність має бути спрямована на вирішення таких завдань:

• забезпечення економічного та соціального розвитку регіонів з урахуванням раціонального використання їхнього потенціалу, відтворення місцевих ресурсів та охорони навколишнього середовища;

• комплексне розв'язання міжгалузевих науково-технічних та організаційно-управлінських проблем, що зумовлені необхідністю подолання кризи, економічного пожвавлення, розвитку в інтересах регіону і країни в цілому;

• підвищення технологічного та інформаційного рівня всіх сфер господарської діяльності для досягнення конкурентоспроможності продукції та послуг підприємницьких структур регіону;

• реалізація стратегії розвитку регіонів, сприяння формуванню високоефективної структури їх економіки.

Складовими інноваційно-інвестиційної політики регіонального розвитку є інвестиційна стратегія; інвестиційні програми; заходи щодо створення сприятливого інвестиційного клімату, залучення інвесторів.

Питання для самоконтролю

1.Регіональна інвестиційна й інноваційна політика.

2.Формування конкурентоздатного господарства регіону.

3. Інвестиційна забезпеченість регіонального розвитку соціально-економічних систем.

4. Інноваційна модель перспективного розвитку регіональних соціально-економічних систем.

Тема 8.Проблеми формування та функціонування регіональних ринків.

Ринкові відносини є антиподом лімітно-розподільчої систе­ми зв'язків і залежностей. Вони передбачають різноманітність форм власності, свободу вибору партнерів, використання цін, що грунтуються на співвідношенні попиту і пропозиції, конку­ренцію і оптимальні норми взаємовідносин партнерів, наявність розвиненої фінансово-кредитної системи, яка обслуговує сферу обігу, еквівалентні відносини між суб'єктами регіональної системи і т. д. Форми вияву цих відносин у кожній області різні залежно від соціально-економічної структури, природних умов, стартового рівня економічного і соціального розвитку.

За економічною суттю регіональний ринок є сукупністю висо-колокалізованих соціально-економічних процесів і відносин у сфері обігу, яка формується під впливом попиту і пропозиції кожного адміністративно-територіального утворення.

Ринкова економіка створює нові можливості для розвитку продуктивних сил і виробничих відносин за рахунок таких чинників:

підвищення ролі споживача, який стає провідним чинником формування кон'юнктури ринку, визначення вимог до асорти­менту і якості товарів та послуг;

стимулювання розвитку виробництва продукції, яка визнана ринком суспільно необхідною, економічно вигідною і соціально виправданою;

створення умов для вільного вибору партнерів і формування дайбільш раціональних схем торгово-економічних і виробничих зв'язків та залежностей;

перевага пропозицій над попитом, що пов'язано з насиченням ринку товарами та послугами широкого асортименту і високої якості;

стимулювання інновацій, які забезпечують перехід до нових технологічних систем і високопродуктивної техніки;

поєднання вільного вибору соціально-економічних і техніко-технологічних напрямів розвитку виробництва з високою відповідальністю за очікувані результати функціонування та можливі наслідки;

формування саморегулятивного механізму економічних відно­син і стимулювання ділової ініціативи.

Разом з тим ринкові відносини породжують негативні наслідки (різке підвищення цін на більшість видів продукції і товари широко вжитку; спад виробництва; зниження рівня життя; посилення розмежування населення за доходами і матеріальною забезпеченістю; зростання інфляційних процесів) та ускладню­ють умови розв'язання економічних і соціальних проблем ре­гіонального розвитку.

Становлення ринкової економіки неминуче призводить до ліквідації збиткових підприємств і скорочення малоефективних робочих місць, загострює проблеми збалансування трудових ресурсів і робочих місць, а також працевлаштування, ускладнює процес забезпечення населення товарами у зв'язку з вільним ціноутворенням, посиленням даференціації в рівнях економічного і соціального розвитку регіонів. Ці неординарні ситуації потре­бують і неординарних методів їх регулювання.

Механізм ринкового регулювання не в змозі розв'язувати довгострокові стратегічні завдання, забезпечити соціальний захист населення, а також гарантувати справедливість у розподілі та споживанні національного доходу, здійсненні регіональної ресур­созберігаючої політики, забезпеченні інженерно-технічного об­лаштування території, формуванні єдиних соціально-економічних принципів містобудування. Не слід очікувати від механізму ринкових відносин і вирішення екологічних проблем. Регіональні ринкові відносини зумовлюють протистояння між населенням як сукупності споживачів і низкою суб'єктів ринкових зв'язків.

До нових учасників ринкових відносин можна віднести:

населення з грошовими ресурсами, за які в будь-якому місці і в будь-який час можна було б придбати товари і отримати послуги відповідного асортименту і якості;

підприємства різних форм власності, що виробляють товари широкого вжитку і надають послуги, незалежно від їх відомчої підпорядкованості;

сільськогосподарські підприємства;

кооперативи, що виробляють товари і послуги;

особи, що.займаються індивідуальною трудовою діяльністю;

житлові і гаражні кооперативи;

індивідуальні підсобні господарства і садово-городні коопе­ративи.

Становище учасників ринкових відносин залежить від рівня розвитку виробництва і темпів зростання доходів насе­лення.

Питання для самоконтролю

1.Регіональне управління трудовим потенціалом.

2. Управління фінансовими ресурсами регіону.

3.Управління становленням регіональних ринків цінних паперів.

4. Особливості управління регіональним ринком товарів і послуг.