Методичні вказівки з організації самостійної роботи учнів до теми № 3

«Електронні керуючі пристрої»

План с/р до теми

№ сам. роботи	Кількість годин на роботу	Теми самостійних робіт
21	1	Т. 3 Схема керуючого пристрою з записаною програмою
22	1	Т. 3 Схема керуючого пристрою з замонтованою програмою
23	1	Т. 3 Структурна схема КП для різних режимів
24	1	Т. 3 Структурна схема Програмного Пристрою
25-26-27	3	Т. 3 Схема роботи перемикаючого пристрою для Програмного Пристрою
28-29	2	Т. 3 Структурна схема керуючого пристрою з застосуванням ЕКМ

Т. 3 Тема с/р № 21-22: «Схема керуючого пристрою з записаною програмою», «Схема керуючого пристрою з замонтованою програмою»

При побудові комутаційних вузлів з централізованим програмним керуванням застосовуються два способи зберігання інформації про стан об’єктів комутаційної системи: за допомогою службових контактів комутаційної системи та засобами оперативного запам’ятовуючого пристрою (ОЗП), який входить до складу ЦПК. При використанні першого способу вільний з’єднувальний шлях обирають визначники проміжних ліній і входів, в таких системах пристрій керування ПК для виконання своїх функцій повинен містити основні функціональні блоки, які зображені на схемі (Рис. 12) а). При використання другого способу зберігання інформації про стан об’єктів, з допомогою запам’ятовуючого пристрою ЗП в керуючий пристрій, замість визначника проміжних ліній та визначника виходів (ВВ), встановлюється ОЗП. В програмний пристрій додається програма пошуку вільного з’єднувального шляху. Основні функціональні блоки зображені на схемі (Рис. 12) б).

Зміст самостійної роботи: За схемами (Рис. 12) визначте призначення функціональних блоків керуючих пристроїв, допоміжна інформація: § 12.2 ст.505 підручник «Автоматичні системи комутації» О.Н. Іванова. Оформити в зошиті.

Рис. 12 а) пристрій керування з замонтованою програмою

Рис. 12 б) пристрій керування з записаною програмою

Т. 3 Тема с/р № 23: «Структурна схема КП для різних режимів»

В залежності від способу переведення програмного пристрою (ПП) з одного стану в інший розрізняють три режими роботи програмного пристрою: синхронний, асинхронний та змішаний. В синхронному режимі роботи ПП (Рис.13) а) програмний датчик (ПД) переходить з одного стану в інший під дією тактових імпульсів від генератора (Г). Тактові імпульси забезпечують перехід ПП в суміжний стан, який відповідає видачі сусідньої команди програми. Перевага синхронного режиму – зведення до мінімуму числа ланцюгів зворотного зв’язку між ПП та ФБ, а недоліком – деяка втрата часу за рахунок виконання тих операцій, тривалість яких менше тривалості такту генератора (Г). Схема (Рис. 13) б) з пристроями витримки часу (ВЧ) дозволяє при синхронному режимі знизити вплив повільно діючих блоків на загальну швидкість встановлення з’єднання. В асинхронному режимі роботи (Рис. 13) в) моменти переходу ПП з одного стану в інший не визначені і можуть відбуватися через нерівні проміжки часу.

а) структурна схема ПК для синхронного режиму

б) структурна схема ПК для синхронного режиму з пристроєм витримки часу ВЧ

в) структурна схема ПК для асинхронного режиму

г) структурна схема ПК для змішаного режиму

Ці переходи забезпечуються за рахунок подачі на вхід ПП сигналів зворотного зв’язку від кожного ФБ після закінчення його роботи. При такому режимі роботи ПП зменшується час на встановлення з’єднання, так як перехід до виконання наступної операції відбувається одразу після закінчення попередньої. Цей режим не потребує генератора. Недолік – наявність великої кількості ланцюгів зворотного зв’язку, а як наслідок, збільшення об’єму обладнання.

При змішаному режимі (Рис. 13) г) частота тактового генератора обирається на основі тривалості операцій, які реалізуються електронними ФБ. На час виконання операцій, які потребують часу, що перевищує один такт, вихід генератора закривається електронним пристроєм витримки часу ВЧ.