Види листів
Листи можна поділяти за багатьма ознаками.
За формою листи поділяють на:
великі форми (публіцистичні листи: послання, відкриті листи);
малі форми листа (епістолярні листи: лист-відгук, лист-запитання, лист-пропозиція, лист-привітання, лист-подяка);
згорнуті форми листа найчастіше представляють листи-відозви (лист-зобов’язання, лист-рапорт).
За адресатом листи поділяють:
конкретній особі (відкриті листи, послання);
групі людей (звернення, заява, лист-відгук, лист-пропозиція);
колективу (лист-привітання, лист-подяка, лист-скарга);
всім, без адреси, ні до кого (листи з дороги, листи зі села, листи з-за кордону).
За авторством листи можна поділяти:
від одного автора, читача або кореспондента;
від колективу;
від групи авторів.
Названі види можуть мати форму заяви чи привітання.
Листи поділяються на групи:
лист до конкретної особи;
лист до групи людей, до колективу;
лист до всіх.
Для листа, який має чітко визначеного адресата, більш властиві звертальні обороти, формою він нагадує особисті послання.
У сучасній пресі лист представлений такими основними видами. Перший найбільше використовується у публіцистиці – це відкритий лист. За призначенням листи поділяються на:
Відкритий лист – використовується тоді, коли розв’язання проблеми значною мірою залежить від конкретної особи чи від групи осіб. Автором відкритого листа може бути окрема особа, яка представляє певну соціальну групу, або колектив. Такого роду публікації характеризуються насамперед яскраво вираженим особистісним характером, емоційністю, безпосередньою апеляцією до тих можливостей, якими володіє адресат стосовно предмета розмови, тих вчинків, рішень, які пов’язані із цим предметом.
У журналістській практиці, крім власне відкритого листа, існують його різновиди – звернення, послання, лист без адреси, а також заява, привітання.
Послання – автор, звертаючись до широкого кола людей, порушує гостру суспільно-політичну проблему. Послання – жанрова форма публіцистичною листа, в якому автор, звертаючись до широкою кола людей, до певної соціальної групи або відомої особи, порушує "вічні" суспільно-політичні, етичні, екологічні та інші питання.
Лист без адреси – використовується, коли виникає необхідність висвітлити проблему, розв’язання якої вимагає копіткої, тривалої праці великої кількості людей (зразок листа без адреси).
Заява – офіційний документ, у якому певний політик чи громадсько-політичний, державний діяч викладають свою точку на певні події або оголошують програму своєї діяльності. Заява – "офіційний документ, у якому політична організація чи громадсько-політичний, державний діяч викладають свою точку зору на певні події або оголошують програму своєї діяльності" чи намірів.
Привітання – це різновид листа, визначення заслуг окремої особи чи колективу з нагоди їх ювілею або іншої видатної події.
Звернення за стилем нагадує "офіційний документ, автором якого є державний апарат, партійний орган, громадська організація, редакція. Звернення – офіційний документ, автором якого є державний орган. Можливий і колективний автор звернення: учасники наради, конференції, з’їзду тощо. Суть звернення – спонукання, заклик до певних дій.
Лист до редакції – це той вид важливої для нинішнього дня аналітики, який ніким не планується, жодною теорією не регламентується і, зазвичай, ніким не замовляється. Більшість редакцій попереджують своїх читачів, глядачів, слухачів, що на жодні листи не відповідають, незамовлених рукописів не оцінюють, не повертають тощо. І все ж люди пишуть про те, що болить, часом без надії будуть почутими. І їх все-таки редакції і редактори читають, відбирають та… друкують. Не можуть не друкувати. Не тільки збагачені досвідом редакційні зубри, але теоретики мас-медіа не можуть не захоплюватися мудрістю, дивовижною спостережливістю і передбачливістю, літературною вправністю ніким не навчених писати людей з глибокої провінції, з якихось там Баламутівки чи Захлюпанки. Бо там стільки життя, здорового глузду, критичного духу, а не критиканства, що з ними не зрівняється багато професіоналів. Читацька публіцистика у багатьох поважних виданнях нагадує золоті злитки і є чи не найчитабельнішою.
Окремі редакції спеціально працюють з такими читачами. Півторамільйонний (найтиражніший) скромний додаток «Порадниця» зацікавлює читача не тільки практичними порадами, темами, але й винятковою увагою до редакційної пошти. Авторитетне радіо «Свобода» щотижнево у кількаразовому повторі дає спеціальну передачу «Листи на «Свободу». Дуже суб’єктивні, часто у радіозаписах, листи є своєрідною кардіограмою настроїв, болю та очікувань суспільства. Незалежно від моди, традицій, лист як певний людський документ і публіцистичні міркування, що набувають форми листа, виконували і виконуватимуть властиві їм функції спілкування і впливу на собі подібних.
Говорячи про лист і роботу над ним журналіста, ми так чи інакше порушуємо ту частину аналітичної журналістики, об’єктом якої є уже відображена кимось реальність.
Можливий і колективний автор звернення, наприклад, учасники наради, конференції, з'їзду. Суть звернення – спонукання, заклик до певних дій”. Такі форми звернення як відозва і заклики мають яскраво виражене агітаційне спрямування. Їх публікують у зв'язку з подіями особливої політичної ваги, зокрема, перед виборами.