- •Тема 3: фінансово-бюджетна та грошово-кредитна політика
- •1. Фінансово-бюджетне регулювання
- •Фінансова та бюджетна системи
- •Доходи Державного бюджету
- •Видатки Державного бюджету
- •2. Податкове регулювання
- •Функції податків
- •Принципи побудови податкової системи
- •Класифікація податків
- •Податкові пільги
- •3. Регулювання суспільного сектору економіки
- •Сектор загального державного управління
- •Джерела фінансування діяльності установ сзду
- •Фінансування установ сзду
- •4. Державне замовлення як засіб задоволення державних потреб
- •Сутність державного замовлення
- •Державні потреби
- •Замовники та виконавці державних замовлень
- •Державні контракти
- •5. Грошово-кредитне регулювання
- •Цілі грошово-кредитного регулювання
- •Банківська система
- •Національний банк України
- •Регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків
- •Валютне регулювання
Джерела фінансування діяльності установ сзду
Потреба сфери загального
державного управління у фінансових
коштах, що необхідні для нормального
її функціонування, породжує
проблему пошуку джерел фінансування.
Специфіка господарської діяльності
установ і організацій, що обслуговують
населення, полягає в тому, що одна частка
суспільних послуг надається за рахунок
платників податку, а інша частка
оплачується населенням зі своїх доходів.
За умов, коли гостро бракує фінансових ресурсів, слід обґрунтовано визначати забезпечення витратних статей наявними ресурсами, скорочувати державні витрати і забезпечувати ефективне використання коштів. Для цього необхідним є впровадження таких заходів.
1. Здійснення державних закупівель товарів (робіт, послуг) на конкурсній основі.
2. Розробка державної інвестиційної програми, що пов’язує державні джерела фінансування з недержавними.
3. Розробка й реалізація програми адресного надання пільг, субсидій, дотацій та інших соціальних допомог окремим категоріям громадян з урахуванням рівня їхніх доходів.
4. Поетапна комерціалізація соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів.
5. Заборона нецільового використання державних коштів.
Фінансування установ сзду
Фінансування органів влади та управління здійснюється виключно за рахунок Державного і місцевих бюджетів. За рахунок бюджету також утримуються органи прокуратури й суду.
Фінансування оборони — це забезпечення фінансовими ресурсами Збройних Сил України згідно з кошторисом витрат Міністерства оборони на рік. Кошториси витрат на утримання Збройних Сил відрізняються від кошторисів інших бюджетних установ і включають витрати на: придбання зброї, військової техніки, паливно-мастильних матеріалів, продуктів харчування, твердого й м’якого інвентарю та інших матеріальних цінностей і послуг; капітальне будівництво, ремонт зброї та військової техніки; господарсько-побутові й інші витрати. Аналогічну бюджетну класифікацію кошторисів витрат розробляють установи Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державного комітету у справах охорони державного кордону і т. п., а також пацієнтів у лікувальних закладах цих установ.
Фінансування освіти здійснюється як з Державного і місцевих бюджетів, так і за рахунок недержавних джерел. Це пов’язано з тим, що освіта є змішаним суспільним товаром. Завдяки фінансуванню освіти створюється цілий спектр позитивних екстерналій.
Фінансування охорони здоров’я також здійснюється з різних джерел, оскільки продуктом діяльності галузі є змішаний суспільний товар.
Фінансування соціально-культурних закладів спрямоване на забезпечення підвищення культурного рівня населення. Для цього діє широка мережа різноманітних культурно-освітніх установ. За рахунок Державного бюджету України утримуються ті соціально-культурні заклади, які мають загальнодержавне значення і належать до системи Міністерства культури та мистецтва; за рахунок місцевих бюджетів — широка ланка культурно-освітніх закладів, театрів, клубів, бібліотек, музеїв, стадіонів та інших.
4. Державне замовлення як засіб задоволення державних потреб
Сутність державного замовлення
Державне замовлення — це
засіб державного регулювання економіки,
який передбачає, по-перше,
формування на контрактній (договірній)
основі складу та обсягів продукції
(робіт, послуг), необхідної для задоволення
державних потреб, та, по-друге,
розміщення державних контрактів на
поставку (закупівлю) продукції серед
підприємств (організацій, установ).
