- •Тема 6: державне регулювання підприємництва
- •1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання
- •6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні
- •Класифікація перешкод для розвитку підприємництва в україні
- •3. Механізм державного регулювання підприємництва
- •Нормативно-правове (адміністративне) забезпечення розвитку підприємництва
- •Державна реєстрація підприємства
- •Ліцензування підприємницької діяльності
- •Дерегулювання підприємництва
- •Інституціональні засади державної підтримки підприємництва
- •Сертифікація та стандартизація
- •Матеріально-технічна підтримка підприємництва
- •Науково-технічна (інноваційна) підтримка підприємництва
- •4. Фінансові важелі державної підприємницької політики
- •Податкове регулювання та сприяння розвитку бізнесу
- •Фінансово-інвестиційні важелі державного впливу на розвиток підприємництва
Сертифікація та стандартизація
Сертифікація та стандартизація
є стратегічними напрямками адміністративного
регулювання в рамках підприємницької
політики і, на жаль, створюють найбільше
перешкод для підприємців.
В Україні створено Державний комітет стандартизації та сертифікації, основним завданням якого є формування ефективно діючої національної системи сертифікації та стандартизації, яка була б спрямована на захист національного споживача й товаровиробника від неякісної продукції та пристосована до сучасних ринкових вимог світового співтовариства, зокрема ЄС. Нинішня система поки що є малоефективною та недосконалою.
Дерегулювання підприємництва
На сучасному етапі розвитку
України суттєвим елементом державної
підтримки бізнесу, особливо його
нормативно-правового забезпечення, має
стати дерегулювання (адміністративна
реформа).
Дерегулювання підприємництва — це сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод для її розвитку, а саме: спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб’єктів підприємництва; скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню та патентуванню, потребують одержання сертифікатів та будь-яких інших дозволів на здійснення підприємництва; обмеження кількості перевірок та права контролю за діяльністю суб’єктів підприємництва для зменшення тиску контролюючих органів; спрощення процедури митного оформлення вантажів у процесі здійснення експортно-імпортних операцій; забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правового регулювання підприємництва.
Інституціональні засади державної підтримки підприємництва
Інституціональні засади
державної підтримки підприємництва
включають: наявність організаційної
структури; наявність ринкової
інфраструктури; інформаційно-консультаційне
забезпечення підприємництва; кадрове
забезпечення; науково-методичне
забезпечення; моніторинг державної
підтримки.
Організаційна структура державної підтримки підприємництва перебуває поки що в стадії формування. Зокрема, ще й досі не створено місцевого рівня державної підтримки малого підприємства (на рівні міст, районів).
Центральним органом, який нині забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку й підтримки підприємництва є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головне завдання цього органу — формування підприємницької політики, а передовсім — узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності та її ліцензування, опрацювання пропозицій, спрямованих на його вдосконалення.
До складу інфраструктури ринку входять:
1. Фінансово-кредитна інфраструктура — установи, які займаються акумуляцією тимчасово позичених грошових ресурсів і перетворюють їх на кредити, а саме: банки, фондові та валютні біржі, інвестиційні фонди та компанії, кредитні, страхові й гарантійні установи, кредитні спілки, фонди громадських об’єднань.
2. Організаційно-технічна інфраструктура — товарні біржі, торгові доми, лізингові компанії, асоціації підприємств, транспортні комунікації, засоби зв’язку.
3. Інформаційно-аналітична інфраструктура — інформаційні, консультативні, юридичні фірми, бізнес-центри і бізнес-інкубатори, аудиторські організації.
Актуальну проблему створення ефективно діючої ринкової інфраструктури держава може вирішити через: підвищення якості вже наявних інститутів посередництва; сприяння збільшенню кількості суб’єктів інфраструктури та урізноманітненню їхньої діяльності; сприяння формуванню інфраструктури, зорієнтованої спеціально на сектор малого та середнього бізнесу.
