- •1 Вибір і розрахунок приводу
- •1.1. Привід електричної дії
- •Середні значення к.К.Д. Передач з урахуванням витрат в
- •1.1.2. Привід гідравлічної дії
- •1.1.3. Привід пневматичної дії
- •1.2. Проведення розрахунків на міцність найбільш навантажених деталей пристрою
- •1.2.1. Порядок розрахунку валу
- •Механічні характеристики сталей
- •До визначення моментів опору Woc та Wp
- •Значення КσD, KτD для валів с насадженими деталями
- •Значення коефіцієнтів Еσ і Еτ
- •Ефективні коефіцієнти концентрації напруг Кσ, Кτ для валів в місцях шпонкового пазу, шліцьових і різьбових ділянок валів
- •1.2.2 Розрахунок клепкових з’єднань
- •1.2.3 Розрахунок шпонкових і шліцьових з’єднань
- •Бібліографічний список
1.1.2. Привід гідравлічної дії
Для розрахунку і вибору гідроприводу необхідно визначитись спочатку з гідроциліндром, потім з насосом гідросистеми і нарешті за приведеною вище методикою підібрати електродвигун.
Величину підйомної сили (тягового зусилля), яку розвиває поршень гідроциліндра, можна визначити за формулами:
при подачі робочої рідини в поршневу порожнину
(1.1)
при подачі робочої рідини в штокову порожнину
(1.2)
де F – величина підйомної сили поршня, кН.;
р – різниця тиску в порожнинах гідроциліндра (перепад тиску на поршні), МПа
D – діаметр поршня, см;
d – діаметр штока, см.
Швидкість переміщення поршня в гідроциліндрі в обох напрямках різна, так як вона залежить від кількості рідини, що надходить в робочу порожнину гідроциліндру за одиницю часу, і визначається за формулою:
при подачі робочої рідини в поршневу порожнину
(1.3)
при подачі робочої рідини в штокову порожнину
(1.4)
де Q – кількість рідини, що надходить в порожнину гідроциліндра (номінальна подача насоса), л/хв.;
D – діаметр поршня, см;
d – діаметр штока, см;
V – швидкість поршня, м/хв.
Час повного ходу визначають:
при подачі робочої рідини в поршневу порожнину ( в безштокову порожнину)
(1.5)
при подачі робочої рідини в штокову порожнину
(1.6)
де t – час повного ходу поршня, хв.;
V – швидкість переміщення поршня, м/хв.;
Q – номінальна подача насоса, л/хв.;
D і d – діаметри поршня і штока, см;
S – хід поршня, см.
Потужність, підведену до гідроциліндра визначають за формулою:
(1.7)
де N – потужність, кВт;
(р1 – р2) – різниця тиску в порожнинах гідроциліндра, МПа;
Q – номінальна подача насоса, л/хв.;
η – загальний К.К.Д.
Знаючи зусилля на штоці можна підібрати потрібний гідроциліндр за його технічними характеристиками (табл. 13)
Розрахункову (теоретичну) об’ємну подачу насоса визначають за формулою:
(1.8)
де Q – об’ємна подача насоса, л/хв.;
D0 – діаметр початкового кола шестерні насоса, см;
Dн – діаметр кола по головках зубів шестерень, см;
в – ширина шестерні або довжина зуба, см;
n – частота обертання вала насоса, об/хв.
Потужність, яку споживає насос визначають за формулою:
(1.9)
де N – номінальна потужність, яку споживає насос, кВт;
Q – об’ємна подача насоса, л/хв.;
р - робочий (номінальний) тиск, МПа;
ηn - загальний або повний К.К.Д. насоса; (ηn =0,83 ...0,85).
1.1.3. Привід пневматичної дії
Для розрахунків, необхідних для вибору пневматичних приводів пристрою, що розробляється в дипломному проекті (роботі) спочатку слід ознайомитись з принципіальною схемою пневматичного приводу (рис. 12).
Зусилля, яке розвивається пневмоциліндром визначається за формулою:
Рис. 12. Принципіальна схема пневматичного приводу:
1 – поршень пневмоциліндра; 2 – шток; 3 – наставка; 4 – підшипник; 5 - деталь; 6 – акумулятор пневматичний; 7 – фільтр-вологовідбирач; 8 – клапан обернений; 9 – клапан запобіжний; 10 – компресор; 11 – забірник повітря; 12 – електродвигун; 13 – редуктор; 14 – розподільник.
(1.10)
де D – діаметр поршня циліндра, мм;
р – робочий тиск в порожнині циліндра, Н/мм2;
