20.3. "Практична філософія" управління тнк: адаптивність, підприємницький характер; інноваційність; маркетингова спрямованість; соціальна орієнтованість

Адаптація до вимог середовища – чинник конкурентно-спроможності на світовому ринку

Сучасний міжнародний бізнес зобов'язаний —бути здатним швидко адаптуватись до навколишнього середовища, інтими словами, володіти здатністю до оперативного реагування на зміни вимог середовища, запитів ринка. "Реагувати негайно! Діяти блискавичної Приймати рішення на місці —так визначив суть адаптації засновник і керівник японської корпорації по виробництву електроніки "Омров" К. Татеісі. Без цього неможливий не лише успіх, але й виживання фірми. Сповільнена реакція на кон'юнктуру світового ринку зменшує можливість поліпшити стару або створити нову конкурентоспроможну продукцію неминуче призводить до втрати позицій на ринку (покупця, замовника), що особливо небезпечно для міжнародного бізнесу через виключно гостру конкуренцію. Внаслідок Цього виникає можливість банкрутства.

Адаптація охоплює всі дії стратегічного характеру, котрі поліпшують відносини організації з її оточенням. Це можуть бути зміни мети організації, випуск нової продукції, зміни в технології, організаційній структурі, управлінні і т. ін. Стратегія фірми повинна бути пристосована до будь-яких змін середовища, як сприятливих, так і небезпечних для неї. Таке пристосування називається здібністю і мистецтвом менеджменту відповісти на "виклик" ("challenge") обставин.

Глобальний характер діяльності ТНК ставить перед нами проблему адаптації до умов і вимог світогосподарського середовища: до змін у світових стандартах технології і управління, якості та дизайну продукції і послуг, рівня світових витрат виробництва та ін. Водночас вони повинні пристосовуватись до місцевим умов багатьох країн декількох континентів, котрі часто істотно відрізняються між собою. Це вимагає сполучення універсальних форм і методів управління з такими, котрі діють ефективно в діапазоні конкретних умов різних країн.

Різне сприйняття норм права і поняття чесності (моральності) в практиці пристосування до специфічної ситуації можна проілюструвати таким прикладом. В США хабарі заборонені законом. "Підмащування асоціюється з чимось брудним. Але в багатьох країнах світу хабарі місцевим урядовим чиновникам зарубіжними фірмами з метою "пришвидшити хід справи", широко практикуються. Враховуючи цей життєвий факт, Конгрес США запровадив в закон про оподаткування застереження про вирахування подачок за кордоном із сум, що підлягають оподаткуванню, хоча такі виплати на території США залишаються незаконними, а відтак не підлягають звільненню від податку. Основним аргументом прийняття такого застереження стало те, що в деяких країнах хабар набув норми, що з введенням податкової пільги підприємства отримують єдиний стандарт на платежі іноземним урядовим чиновникам, який вирівнює їх конкурентні можливості. Щоб не порушувати Закон про корупції в справах із закордонними організаціями, (їх визначили як "чайові"), котрі пришвидшують прийняття рішень або спрямовані на досягнення подібних цілей. Отже, бачимо, що міжнародний бізнес пристосовується і до таких особливостей місцевого господарського середовища. Але все має свою межу. Коли корупція проникає в усі шпари суспільства, а побори є частиною економіки країни, економічна реальність стає непривабливою для поважних іноземних фірм, і, адекватно реагуючи на ситуацію, вони залишають цю країну.

Не краще ситуація і в Україні. Президент Л. Кучма, котрий вийшов на вибори під гаслом "Смерть мафії і корупції", нині визнає, що перелом в цій боротьбі не настав.

Змінюються умови навколишнього середовища і організація повинна відповідно до них адаптуватись. Але виникає питання, яким чином менеджмент визначає, соли повинен розпочатися процес адаптації. Відповідь проста. Контроль — ось те, що дозволяє зафіксувати зміни, що відбувались, виявити проблеми і внести корективи в діяльність фірми до того, як ці проблеми переростуть в кризу. За допомогою контролю керівництво визначає, чи правильним є рішення його і чи потребують вони певного коригування. Провідний теоретик в галузі управління П. Друкер вважає, що "контроль і визначення напрямку — це синоніми'.

Функцією контролю є єдиний процес отримання інформації про будь-які зміни внутрішньої та зовнішньої ситуації, співставлення досягнутих параметрів діяльності фірми з встановленими стандартами (в тому числі світовими) і доведення отриманої інформації до тих осіб, котрі мають право виробити на її підставі необхідні коригуючи дії.

В центрі уваги контролю повинні бути як внутрішні, так і зовнішні чинники навколишнього середовища. Інформація повинна вміщувати дані про успіхи і невдачі фірми і їх причини, про кон'юнктуру світового ринка, про стан і перспективи ринків різних країн, про тенденції в змінах запитів суспільства, про дії конкурентів і про останні досягнення в галузі науки і техніки тощо. При цьому потрібно виділити відомості про зміни в тих чинниках зовнішнього і внутрішнього середовища, в ареалі яких лежать причини, що перешкоджають реалізації цілей фірми, і про ті, котрі відображають загальну тенденцію (мегатенденцію) змін, що відбуваються в різних сферах світового співтовариства. Без цього фірма не зможе йти в ногу з часом і досягти стабільного розквіту, не зможе уникнути так званого "футуршока"¹.

Співставлення певного кола показників і характеристик діяльності фірми є головною функцією контролю. Виявлені відносини сигналізують про необхідність вдосконалювати діяльність фірми, адаптуючи її до нових вимог тих чи інших чинників середовища. Якщо інформація не -дійде своєчасно до керівництва, то наслідки можуть бути згубними.

Необхідність адаптаційних змін — питання, що стосується всіх організацій, але особливо активно і ефективно реагують на їх необхідність ТНК. Наведемо деякі приклади адаптаційних змін.

Так, у 1974 р. у відповідь на збільшення вартості палива гігант автоіндустрії "Дженерал Моторс" модернізував свої заводи, щоб збільшити виробництво автомобілів, що най економніше витрачають паливо. Збільшення числа дешевих ресторанів швидкого обслуговування, таких як "Макдональдс" і "Бержер Кінг", примусило багато дрібних приватних ресторанів піти на зниження цін, зміну меню і пошук більш економічних технологій приготування страви. З тих пір, як з'явилась постанова Департамента Юстиції США, яка дозволяє виробництво і продаж телефонного устаткування фірмам, що конкурують з "Би Ті енд Ті", ця корпорація продовжувала проводити в себе реорганізацію, щоб стати більш орієнтованою на маркетинг.

А от як процес адаптаційних змін описаний в книзі К. Татеісі "Вечный дух предпринимательства". Аналізуючи інформацію про стан справ, керівництво японської компанії по виробництву електроніки "Омрон" виявило симптоми хвороби, що вразила компанію, і поставило діагноз: Синдром Великого Бізнесу. Синдром Великого Бізнесу виник як наслідок зростання компанії, що призводить до зниження реакції на запити ринку, що обмежило потенціал розвитку фірми. Коротко цю хворобу можна назвати бюрократизацією управління. Ерозія здібностей до оперативного реагування на проблеми, що виникають, призвела до зниження ефективності фірми. Якщо "Омрон" в кінці 70-х років мав 40% на ринку устаткування управління, то менш ніж через 5 років — 37%.

Що ж сталось? А сталося ось що: знизилась адаптивна спроможність фірми. Неухильно зменшувалось число замовників через сповільнену реакцію на їх запити, зростав розрив між запитами замовника і можливостями поліпшити стару або створити нову продукцію. "В цьому з особливою наочністю, — пише К. Татеісі, — виявився Синдром Великого Бізнесу. Просто тремтіння охоплює, коли думаєш, що трапилось би далі. Ми ніколи не встояли б на ногах. І якби втратили час і не вжили необхідних заходів, то виникла б небезпека банкрутства".

Компанія послідовними діями здолала недугу, що вразила її, вдавшись до докорінної корпоративної реорганізації. Кадзума Татеісі поклав в основу менеджменту розвиток адаптивної здібності компанії до змін в навколишньому середовищі за допомогою: а) культивування "вічного духу підприємництва" та змагання; б) інновацій в технології (оволодіння технологіями "трьох К" та управлінні (децентралізація); в) посилення маркетингової спрямованості менеджменту; г) створення внутрішньої соціальної структури "Муцумі-Кай: гармонійна компанія". Але найголовніше, що допомогло корпорації "Омрон" не дише вистояти в конкурентній боротьбі на ринку електроніки, але й добитися успіху і квітнути, полягав в тому, що її керівництву, вдалось своєчасно помітити мегазрушення від суспільства промислового до суспільства інформатики, осідлати цю мегатенденцію і на вершині хвилі впевнено просуватися в майбутнє. До 90-х років міжнародна діяльність "Омрона" набула глобального характеру. За межами Японії (в Європі, Північній Америці та Азії-Океанії) діють 60 філій і субпідрядників корпорації.

В книзі "Американський менеджмент на порозі XXI століття Дж. Грейсон і К. О'Делл, порівнюючи американський і японський менеджмент, відзначають, що одним із джерел більш високої конкурентоспроможності японських фірм є швидке пристосування до умов, що змінюються. Вони вважають, що однією з причин такої здібності швидко пристосовуватись до умов, що змінюються, є прагматичний підхід до життя, відсутність непохитної ідеології і сталих принципів. Тут нема "ізмів". Мораль японців не сприймає примітивної однозначності... Буддистська філософія говорить, що нема нічого постійного, що життя складається із змін... Здібність безперервно пристосовуватись до умов світового ринку, що змінюються, до змін в технології, до різних потрясінь є величезною перевагою японців, перевагою, що поступається за своїм значенням лише освіті.

Підприємницький менеджмент

Менеджмент організацій, що діють у світогосподарському середовищі, котре, як ми вже говорили, відрізняється підвищеною складністю, рухомістю та нестійкістю, не може не бути підприємницьким.

Ви знаєте, що в теорії управління розрізняють поняття "бізнесмен*' і "підприємець". Підприємець — це людина, котра бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства аби розробкою нової ідеї, нової продукції, нового виду послуг, що пропонуються суспільству. Підприємець вишукує зміни в запитах суспільства, реагує на них і використовує як джерело досягнення успіху. П. Друкер стверджує, що підприємництво скоріше є особливістю поведінки, ніж особи. Підприємець не обов'язково є власником, капіталістом, він може бути найманим працівником або самостійним господарем, зайнятим якою-небудь справою. Підприємництво — не обов'язково бізнес, воно відноситься до всіх видів діяльності, якщо вони головним завданням мають отримання чогось нового, нових ідей та їх реалізацію. Відтак говорять як про бізнес підприємницького характера, так і підприємницький менеджмент П. Друкер розглядає підприємницьке управління як соціальну технологію, котра робить економіку підприємницькою.

В сучасній теорії і практиці управління підприємницьке управління протиставляється адміністративно-бюрократичному як по лінії мети і завдань менеджменту, так і по лінії форм і методів їх реалізації. В чому ж відмінність?

Відмінність полягає, насамперед, в зміні ціннісних орієнтацій, сприйняття і думок. В міжнародному менеджменті змінюється підхід до вибору спільної мети, котра формулюється як чітко виражена причина існування фірми і позначається як її місія. Прибуток вже не розглядається в якості спільної мети (місії).

Оскільки ТИК є відкритою системою, що активно взаємодіє з навколишнім середовищем і залежить від неї, вона може вижити і добитися успіху лише в тому випадку, якщо задовольнятиме яку-небудь потребу, яка знаходиться поза нею. Саме тому в навколишньому середовищі керівництво корпорації вишукує спільну мету організації. Прибуток же, незважаючи на його важливість, є внутрішньою проблемою функціонування фірми. Вона може слугувати грунтом для вибору найліпшої альтернативи при прийнятті рішень про стратегічний напрям діяльності фірми, й відводиться роль специфічного обмежника (поряд з витратами) при створенні товарів і послуг, що відповідають потребам суспільства і ефективно їх задовольняють. Місія ж виражає прагнення працювати в певному напрямку. ї формулювання деталізує - статус фірми і забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Цим місія відрізняється від завдань, котрі представляють собою кількісно вимірювані рубежі діяльності підприємництва: прибутковість, продуктивність, обсяг продаж та ін. П. Друкер робить такий висновок: "Існує дише одне обгрунтоване визначення мети підприємництва — створення клієнта", тобто своєчасне визначення актуальних запитів суспільства і створення продукції для їх задоволення. Генрі Форд визначив місію компанії "Форд" як надання людям дешевого транспорту. Він вважав, що якщо це робити, то досягнення цілі забезпечить отримання прибутку.

Особливо великої уваги приділяє цілі-місії японський менеджмент. Японська компанія визначає загальну ціль як прагнення, котре не може бути задоволене, але являє собою щось таке, чого варто добиватися і в якому напрямку працювати.

"Найважливішим аспектом керівництва діловою активністю, — пише К. Татеісі, — є точне визначення ідеалів корпорації. На цьому грунтується весь бізнес. Керуючись філософією "спільної долі" і "служіння суспільству", К. Татеісі сформулював місію корпорації "Омрон" так: "Робота в ім'я процвітання суспільства". Ось як він пояснює суть цього девізу. Насамперед він вважає, що зростання, цю найголовнішу ціль компанії, слід розуміти як збільшення можливостей вносити свій вклад у справу суспільства. Конкретно це виражається в тому, що зростання компанії призводить до збільшення зайнятості, що цілком природно, відповідає інтересам місцевого суспільства. Зрослі доходи від покупця слугуватимуть в якості капіталовкладень в інновації, поліпшення якості і зниження цін. Збільшення прибутку призведе до збільшення податків на користь нації, підвищенню заробітної плати та дивідендів акціонерів. Служіння суспільству виражається також і в забезпеченні товарами, і в створені нових товарів. Така позиція К. Татеісі сформувалась після відвідання США з метою ознайомлення з роботою американських компаній, під час якого він дійшов висновку, що джерело життєстійкості американського бізнесу — дух західних переселенців і християнство. Водночас Дж. Грейсон і К. О'Делл, автори монографії "Американський менеджмент на порозі XXI століття" пов'язують успіхи Японії у повоєнний період з пасіонарністю, тобто духом жертовності, самовідання, готовністю до важкої роботи і життя в ім'я майбутнього.

Сьогодні всі теоретики і практики прогресивного напрямку менеджменту вважають, що впровадження у свідомість менеджерів всіх рівнів розуміння корпоративної місії як слугування суспільству і прищеплювання почуття відповідальності перед суспільством розвиває дух підприємництва. Загальне розуміння цілей і загальна філософія корпорації стимулюють процес нововведень, роблять його систематичним і цілеспрямованим, а участь кожного працівника в розробці підходів до вирішення проблем, що виникають, забезпечує успіх. "Робота перетворюється в служіння мистецтву, а доходи корпорації стрімко зростають" * — стверджує К. Татеісі — бізнесмен і менеджер "вищого рангу".

Відповідно до зміни підходу до визначення цілі організації змінюється і стиль управління. Підприємницький стиль управління, на відміну від авторитарно-бюрократичного ², який породжує пасивність, небажання брати на себе вирішення проблем, що виникають, є демократичним, орієнтованим на активне залучення працівників середнього рівня управління і безпосередніх виконавців в управлінні, на розвиток їх ініціативи, самостійності. При цьому менеджери, приймаючи рішення і діючи самостійно, свідомо йдуть на ризик, впроваджуючи нову ідею, продукт або послугу.

Самостійність і відповідальність при прийнятті рішень на всіх рівнях управлінської вертикалі для транснаціонального бізнесу особливо значимі завдяки таким чинникам, як відстань і унікальність середовища кожної країни, в котрому ТНК веде свої справи. Філії, дочірні підприємства ТНК часто знаходяться на різних континентах, а рішення необхідно приймати негайно. Незважаючи на досягнення в галузі інформаційної технології, процес комунікації, тобто обміну інформацією між центральним апаратом управління і менеджментом дочірніх підприємств за рубежем уповільнюється і ускладнюється: звужуються можливості зворот нього зв'язку, підвищується рівень шуму ^s в інформаційній системі внаслідок мовних відмінностей у сприйнятті інформації, а також фізичних завад. Окрім того, ведення справ в середовищі істотно відмінному від звичного середовища всередині країни походження фірми, вимагає знання цих особливостей і можливих шляхів адаптації до них. Очевидно, що для транснаціонального бізнесу самостійність і відповідальність, рішучість взяти на себе ризик при коригуванні стратегічного курсу фірми стосовно до унікального середовища є неодмінною умовою конкурентоспроможності. Для ТНК підприємницький стиль управління необхідний на всіх рівнях, відтак менеджмент ТНК в цілому діє як підприємець.

Передумовою реальності підприємницького менеджменту є гнучка організаційна структура управління, застосовувана в ТНК система "децентралізованого управління", що дозволяє розкріпачити менеджмент, усунути тиск зверху і створити широкі можливості для природної творчої активності і новаторства. Готовність да сприйняття нових ідей і здібність здійснювати інноваційні рішення на систематичній основі є обов'язковим компонентом підприємницького менеджменту. Керівництво ТНК розглядає інноваційність як особливий інструмент підприємництва. Проблеми підприємницького та інноваційного управління пов'язані між собою. Нові ідеї, — на думку П. Друкера, — якраз і становлять смислову основу терміну "підприємець".

Наступним питанням теми і буде питання про інноваційну складову системи міжнародного менеджменту.

Інноваційний менеджмент

Один з постулатів практичної філософії міжнародного менеджменту полягає в тому, що:

1. в сучасному світі постійним є лише одне — зміни, а відтак нововведення неминучі;

2. зміни підпорядковуються певним закономірностям і тому прогнозовані і керовані;

3. управління нововведеннями — це ключ до підтримання високого рівня конкурентоспроможності корпорації.

В умовах сегментації світового ринка і проблеми знаходження ніші, в умовах динамічної конкуренції, змістом якої в дедалі більшій степені стає науково-технічне суперництво, фірма не може розраховувати на виживання без постійного новаторства. Якщо менеджмент не готовий до сприйняття і реалізації інноваційних ідей, в тому числі і управлінських, то знижується адаптаційна здатність фірми.

Менеджмент ТНК є інноваційним, оскільки для нього характерна систематизована цілеспрямована новаторська діяльність, постійний пошук і використання можливостей створити новий продукт, послугу або нову технологію саме тоді, коли на ринку виникає потреба в них. Інноваційний менеджмент має маркетингову спрямованість. Його завдання — прогнозувати і "стимулювати" появи нових потреб, а також планувати заходи по їх задоволенню. Саме нововведення зазначається як явище, що знаходиться в сфері попиту, а не пропозиції, воно повинно змінювати цінність і корисність, які добуваються споживачем з ресурсів.

Компанія Макдональдс розглядається в теорії менеджменту як класичний приклад застосування інноваційних і маркетингових принципів у виготовленні і продажу гамбургерів. Вона зробила це одна з перших.

Компанія, передусім, розробила кінцевий продукт. Потім переглянула весь процес його виготовлення. Після цього були спроектовані і впроваджені такі інструменти і пристосування, котрі дозволили автоматизувати і синхронізувати процес заготовки компонентів: цілком однакових шматочків м'яса, цибулі, смаженої картоплі та булочок. Одноразово було проведено вивчення, ціннісних орієнтацій, тобто запитів клієнтів. Чому віддають перевагу клієнти: впевненості в якості і наявності продукту, оперативності обслуговування, абсолютній чистоті та доброзичливій атмосфері. На підставі отриманих даних в компанії були розроблені відповідні норми і положення, проведена підготовка персоналу і зроблене техніко-економічне обгрунтування. Це цілком можна назвати комплексним (системним) управлінням, що принесло успіх компанії.

Маркетинговий менеджмент— ринкова концепція управління

При вивченні соціальної природи сучасного світового господарства ми вже говорили про те, що епіцентр саморегуляції світової ринкової економіки змістився від цінового

механізму в бік систематичного, деталізованого наукового вивчення купівельного попиту на всіх його рівнях і управління цим попитом збоку ТНК.

Після ІІ світової війни, у зв'язку з підвищенням ефективності виробництва внаслідок НТР, виробнича спроможність стала перевищувати вбираючу спроможність ринку. Різко посилилась і набула нових рис конкуренція. Конкуренція цін і витрат виробництва була відтиснута на другорядні позиції конкуренцією стратегій задоволення запитів споживача маркетинговою конкуренцією..

Ринок продавця почав стрімко перетворюватись в ринок покупця. Де призвело до зміни всієї філософії бізнесу і менеджменту. Транснаціональний бізнес став орієнтуватись на покупця, а не на виробництво. Зусилля менеджменту у виробленні стратегії фірми дещо "змістились" із сфери безпосереднього виробництва в сферу виявлення інтересів, мотивів поведінки покупців, психологічних особливостей різних груп населення. Всі напрями (аспекти) менеджменту набули маркетингової орієнтації в єдиному замкнутому циклі "виробництво —ринок — конкретний покупець — зростання прибутку" і стали функціонувати як органічна система, що має спільний план, який слугує для досягнення спільної мети (місії) фірми, підсистеми якої (функціональні підрозділи менеджменту), хоча і мають специфічні риси і свої ? власні цілі, проте підпорядковані організуючий цілі системи в цілому, її загальній спрямованості, що отримала назву: "розвиток на базі ринкової (маркетингової) концепції управління".

Разом з цим процесом відбувалась еволюція поняття "маркетинг". До 40-х років термін "маркетинг" був синонімом "продажу". На той час лімітуючим чинником була здатність виробляти, а не вміння продавати. Основна увага зверталась на виробництво, на пошуки шляхів зниження витрат виробництва і підвищення продуктивності. Мало уваги приділялось розробці нової продукції. Головним завданням маркетингової діяльності було забезпечення максимуму продажів за допомогою різних методів впливу на покупця, з метою примусити його здійснити купівлю. В 60-х роках поняття "маркетинг" наповнюється новим змістом. Зрослі виробничі можливості, швидке оновлення і розширення асортименту продукції під впливом НТР, загострення конкурентної боротьби на світовому ринку призвели до того, що маркетинг почав поступово відігравати роль глобальної функції управління, що визначає весь зміст науково-виробничої та збутової діяльності компанії. Маркетингова діяльність концентрувалась на завоюванні і підтримці конкурентоспроможності на світових ринках. В цій діяльності великого значення набувають питання стратегічного планування, спрямованого на урахування вимог зарубіжних споживачів при розробці структури асортименту продукції. Більше того, глобальність маркетингу, коли на маркетингове управління покладається відповідальність за генеральне прогнозування, за створення нової продукції, за встановлення цін і вирішення інших важливих завдань, переростає в маркетингову систему управління. Ось як описує зміни змісту поняття маркетинг, що відбувались, П. Друкер: "Маркетинг не лише більш широке поняття, ніж продаж, це взагалі не спеціалізована діяльність. Маркетинг включає весь бізнес. Це бізнес, який розглядається з точки зору кінцевого результату, тобто з точки зору покупця. Відповідальність за маркетинг тому повинна пронизувати всі сфери підприємництва. Маркетинг є визначальною специфічною функцією бізнесу”.

Термія "маркетинг" вже застосовується не тільки для визначення однієї з функцій управління, але й для визначення суті сучасного менеджменту в цілому, котра полягає в адаптуванні управлінських функцій до ринку, в постійному контролі проблем попиту, виробництва нових товарів і планування збуту.

Змістовна сторона понять "маркетинговий менеджмент, "маркетингова спрямованість менеджменту" полягає в злитті управління виробництвом НДЦКР і збутом в єдиний процес, орієнтований на збалансованість між споживчим попитом і виробничими можливостями з позицій ринкової ситуації і тенденції її зміни.

В якості висновку наведемо ще одне висловлювання К. Татеісі: "На наших очах завершується перехід від ділової активності, пов'язаної з виробництвом товарів, до такого маркетингу, котрий передбачає не просто виробництво, а максимальне задоволення всіх побажань споживача, включаючи якість товару, його вартість і спосіб доставки. Успіх компанії залежить від того, наскільки орієнтовані на ці завдання службовці компанії .

Розглядаючи проблеми маркетингу, завжди потрібно пам'ятати, що в сучасній теорії менеджменту розрізняють "маркетинг, як ринкову концепцію управління фірмою та "маркетинг", як одну з функцій менеджменту, що мова може йти про маркетингове управління фірмою (або маркетингову спрямованість управління) і про управління маркетингом збутової діяльності фірми.

Соціальна орієнтованість міжнародного менеджменту

Одна з центральних ідей філософії міжнародного менеджменту полягає у тому, що ефективність управління залежить від раціональної взаємодії між менеджментом і соціальною структурою організації суспільства. Ця ідея розвивається в площині соціальної відповідальності та етики міжнародного бізнесу.

Найбільш ефективною системою управління вважається модель, в основі якої лежить філософія спільної долі працівників фірми, акціонерів і споживачів. Суть її в тому, що інтереси працівників і споживачів так само важливі, як і інтереси акціонерів. Транснаціональні корпорації прагнуть змінити ряд традиційних стереотипів взаємовідносин праці і капіталу, зламати стіну конфронтації та антагонізму між робітниками та адміністрацією. Вони культивують відносини доброї волі і "партнерства" між менеджментом і працею шляхом раціонального управління, суть якого полягає в тому щоб надати, працівникові можливість достатньо заробляти, відчувати задоволення від своєї праці і брати участь в управлінні підприємством. Завдяки цьому досягається активізація "людського чинника", що є одним із центральних завдань діяльності керівництва.

Досвід показує, що фірми, котрі сповідують таку філософію, мають переваги (за інших рівних умов) в ефективності, якості та конкурентоспроможності. Працівники в таких фірмах:

а) розуміють проблеми фірми;

б)готові прийняти більш широку відповідальність, допомагаю чи долати перешкоди;

в) відчувають себе приналежними до організації;

г) швидко відгукуються на надані можливості;

д) впевнені, що їх особисті інтереси нерозривно пов'язані з успіхом фірми та інших осіб.

Наприклад, в корпорації "Омрон" була введена система матеріальної заінтересованості за принципом: хто сприяв зниженню будь-яких видів витрат виробництва, отримує, у відповідності зі своєю участю, премію з Доданої вартості. Окрім того, менеджмент змінив традиційні пріоритети, виражені в словах: "Більша ефективність — більша зарплата" на "Більша зарплата — більша ефективність. Іншими словами, спочатку збільшення зарплати, а потім зростання ефективності. Підвищення заробітної плати не як нагорода за добру роботу, а як стимул до її поліпшення. В результаті компанія добилась підвищення ефективності праці, зниження витрат виробництва.

Такий підхід, природно, може принести успіх і вигоди бізнесу лише за певних умов: висока насиченість ринку товарною масою і достатній рівень ефективності виробництва. За таких умов висока зарплата підвищує купівельну спроможність населення, величезна товарна маса успішно поглинається ринком, компанії отримують великі прибутки, що знову ж таки дає можливість проводити нове підвищення заробітної плати. В цьому був секрет процвітання американської промисловості після першої світової війни і цей досвід взятий нині на озброєння лідерами світового бізнесу.

Партнерство всередині корпорації досягається не лише розмірами заробітку, але й спільною власністю (частка в капіталі підприємства) і підтримкою корпоративного духу — можливістю кожного працівника особисто брати участь в розробці політики компанії. І те й інше породжує спільну заінтересованість, почуття причетності до справ фірми.

В японському бізнесі широко розповсюджені і такі принципи соціального управління як гарантування зайнятості, дружні взаємовідносини з клієнтами та співробітниками, управління на основі консенсусу. Турбота про добробут своїх працівників — це компонент внутрікорпоративної соціальної відповідальності менеджменту (бізнесу). Іншим компонентом є відповідальність перед суспільством. В сукупності вони становлять зміст соціальних програм корпорації. Матеріальною основою соціальних програм є прибутковість підприємства. Якщо підприємство не здатне вести справу прибутково, питання про соціальну відповідальність перед суспільством стає переважно академічним. Це — з одного боку. З іншого — соціальні програми повинні слугувати виживанню та успіху фірми. ТЕМА фірми "Проктер енд Гембл" так сформулював цей принцип: "Керівництво компанії зобов'язане використати весь свій талант, щоб віддавати найвищі пріоритети прибутку і розвитку. Водночас йому потрібно мати досить широкий кругозір, щоб в інтересах своєї компанії усвідомити виконання компанією будь-якого розумного очікування, яке сформувалось по відношенню до неї всередині місцевої громадськості та різних зацікавлених верств суспільства. Відкрите визнання пріоритетів і соціально відповідальна поведінка забезпечують компанії досягнення вторинних цілей. Прибутковість і розвиток ідуть пліч-о-пліч з чесним відношенням до працівників, споживачів усіх рівнів і місцевих співтовариств". Соціальна відповідальність перед суспільством з менеджерських позицій полягає, передусім, у тому, щоб відповідати на соціальні запити суспільства, побажання споживачів, в тому, щоб випускати продукцію для всякого споживача. Турбуючись про задоволення запитів споживачів, компанія надає збуту продукції — за висловленням К. Татеісі — характеру "розпродажу — всмоктування", товар сам знаходить дорогу до споживача, оскільки народився з його потреб. Торгівля йде гладко, рівно, голки не підточиш. Соціальна відповідальність менеджменту корпорацій перед суспільством реалізується і в співробітництві з місцевим населенням в таких формах як:

а) участь місцевого капіталу в розвитку дочірніх підприємств та в їх прибутках;

б) створення робочих місць;

в) передача новітньої технології;

г) вирішення екологічних проблем;

д) різноманітна благодійна діяльність та ін.

Уявлення про конкретний зміст програм корпорації, що розробляються в рамках соціальної відповідальності, ми зможемо отри-мати з прикладу фірми "Ай Бі Ем".

Програми цієї фірми включають різні форми субсидій учбовим закладам в галузі вищої та середньої спеціальної освіти, лікарням та установам культури. Фірма створила фонд послуг для місцевих співтовариств, в яких підприємства фірми знаходяться і працюють. З цього фонду надається матеріальна підтримка конкретним проектам та діям в рамках всього розмаїття соціального забезпечення, медичного обслуговування, охорони здоров'я, наукової та громадської діяльності.