3. Основні компоненти психологічної підготовки в залежності від

специфіки різних видів спорту.

До компонентів психологічної підготовленості відносяться:

1) властивості особистості, мотивація, риси характеру, темперамент;

2) психологічні процеси і функції;

3) стабільні (позитивні) психічні стани. 12

В спортивних іграх найважливішим компонентом психологічної підготовленості є рівень єдності команди, її згуртованість для дося­гнення загальнокомандного результату. Тут повинні бути враховані такі аспекти, як лідерство провідних гравців, відносини окремих гравців, індивідуальні амбіції спортсменів й ін. 13

Спортсменів, що спеціалізуються на довгих дистанціях у цикліч­них видах спорту, пов’язаних в основному з аеробним енергозабезпе­ченням роботи, відрізняють активність, здатність до перенесення ви­соких навантажень, уміння підпорядкувати особисті інтереси суспільним, відсутність підозріливості. Разом з тим вони нерідко не­достатньо впевнені у власних силах, мають потребу в лідері, схильні до своєрідних учинків і суджень. 14

Для спринтерів, що спеціалізуються в бігу на дистанціях 100 й 200 м, спринтерському бігу на ковзанах, перегонах на треку, спортивних іграх і єдиноборствах, складнокоординаційних видах спорту, ха­рактерні стійка увага, ефективне зорове сприйняття, швидкість сенсомоторного реагування й оперативного мислення. 15

Для багатьох видів спорту важливим аспектом психічної підгото­вленості є толерантність до болю. Встановлено, що спортсмени, кот­рі спеціалізуються в циклічних видах спорту, які вимагають прояву витривалості, а також у контактних видах єдиноборств (різні види боротьби, бокс) відрізняються значно більш високою здатністю до пе­ренесення болю, у порівнянні зі спортсменами, що спеціалізуються в інших видах спорту. Виявлено також, що толерантність до болю зале­жить від кваліфікації й підготовленості спортсменів. 16

Багато причин, які можуть відволікати увагу спортсмена від голо­вного завдання. Одним з факторів, що відволікають увагу, є невпев­неність і занепокоєння, почуття страху. Ці емоційні реакції, відволі­каючи увагу спортсмена на сторонні думки, знижують якість рухових дій. 17

Ще одним джерелом відволікання уваги є загострена реакція спортсмена на враження, яке він справляє, чому сприяє присутність глядачів, кореспондентів. У результаті може істотно знизитися ефективність техніко-тактичних дій, оці­нка змагальної ситуації. 18

До зниження ефективності рухових дій може призвести і загост­рена увага до добре автоматизованих рухових навичок, виконуваних в умовах відповідальних змагань. Пояснюється це тим, що у відпові­дальних змагальних ситуаціях, коли спортсмени гостро усвідомлюють важливість виконання рухових дій з високою ефективністю, вони не­рідко прагнуть автоматизовані навички підпорядкувати механізму керуючої (свідомої) обробки. Спроба активно й свідомо контролюва­ти процес, залучений у навичку, як правило, призводить до погіршення ефективності рухових дій.

Рівень психологічної підготовленості спортсмена значною мірою залежить від можливостей аналізаторів (зорового, кінестетичного, ве­стибулярного й ін.), що обумовлюють регуляцію рухів у просторі й часі.

19

Важливим аспектом психологічної підготовленості спортсмена є його здатність керувати рівнем збудження безпосередньо перед зма­ганнями й під час змагань.

Розрізняють:

Підвищене емоційне збудження, яке в передстартовій обстановці є по­зитивним чинником.

Оптимальне збудження проявляється у впевненості спортсмена у своїх силах, позитивній установці на змагальну боротьбу, підвищеній увазі, високому ступені регуляції рухів й ін.

Як тільки рівень емоцій­ного збудження перевищує ці межі, настає перезбудження, що приво­дить до невпевненості, тривожності, зниження уваги, дискоординації рухової й вегетативної функцій і, як наслідок, до зниження ефективності змагальної діяльності. 20

У структурі психологічної підготовленості спортсменів варто ви­діляти їх ставлення до помилок і поразок. Якщо недостатньо кваліфі­ковані спортсмени сприймають невдачі як природний стан, що приводить до розвитку непевності, то спортсмени високого класу сприймають помилки й поразки як прикрі випадки, що вимагають коре­кції. 21