4. Напрямки психологічної підготовки.

У системі психологічної підготовки спортсмена слід виділити на­ступні напрямки:

• формування мотивації занять спортом;

• вольову підготовку;

• ідеомоторне тренування;

• удосконалювання реагування;

• удосконалювання спеціалізованих умінь;

• регулювання психічної напруженості;

• удосконалювання толерантності до емоційного стресу;

• керуван­ня стартовими станами. 22

Формування мотивації занять спортом

Одна із проблем психологічної підготовки — збереження бажан­ня спортсменів до постійного вдосконалювання протягом тривалого часу. З особливою гостротою ця проблема проявляється у зв’язку з великими навантажен­нями, фізичними й психічними напруженнями, витратами часу. У зв’язку з цим багато спортсменів припиняють трену­вання.Ключовим елеме­нтом тут є мотиваційна орієнтація.

Суть мотиваційної орієнтації спортсмена залежить від вибору внутрішніх або зовнішніх цілей. 23

Орієнтація спортсмена на внутрішні цілі пов’язана з акцентом на процес спортивної підготовки. Результатом такої орієнтації є підвищена увага до якості процесу підготовки, прагнення до випра­влення помилок і пошуку оптимальних шляхів подальшого вдоскона­лювання. 24

Спортсмени, що орієнтуються на зовнішні цілі, у першу чер­гу зосереджуються на спортивному результаті, перемозі або поразці як засобі оцінки особистих здібностей. Результатом зовнішньої орієнтації нерідко є ослаблення уваги до якості підготов­ки і, як наслідок, зниження мотивації до активних напружених занять. 25

Вольова підготовка

Воля – частіше за все визначається як здатність людини діяти у напрямі свідомо поставленої мети, долаючи при цьому зовнішні й внутрішні перешкоди.

Найбільш змістовим і сучасним є визначення волі як функції людської психіки, яка полягає у владі над собою, керуванні своїми діями й усвідомленому регулюванні своєю поведінкою; прагненні досягти мети. 26

Воля розглядається як сукупність вольових якостей, які дозволяють людині керувати власною поведінкою.

Вольова якість – це відносно стійке особистісне утворення, яке не обмежується конкретною ситуацією і проявляється під час долання труднощів. До основних вольових якостей належать: терплячість, організованість,ініціативність,сміливість,рішучисть,наполегливість,

витримка,цілеспрямованість. 27

Вольове зусилля – це свідома активність, яка спрямована на мобілізацію психічних та фізичних можливостей людини для подолання об’єктивних і суб’єктивних труднощів.

 Вольові зусилля обумовлюються значущістю прийнятого рішення для особистості та проявляються у вольових діях. Рівень вольового зусилля залежить від ступеня складності даної дії і значимості її для особистості.

Існуе взаємозалежність рівня прояву вольових зусиль і фізичних здібностей. Учні, які мають більш високий рівень прояву сили, витривалості, швидкості, прудкості, гнучкості в процесі виконання будь-яких фізичних вправ проявляють вищий рівень вольових зусиль, адже вони відчувають себе більш упевнено, їхні дії більш цілеспрямовані, рішучі, ініціативні, наполегливі тощо. 27

Вольові якості не тільки проявляються, але й формуються через вольові зусилля. Прояв вольових зусиль, відповідно до особливостей подоланих труднощів, сприяє формуванню відповідних вольових якостей.

Вольові якості характеризують потенційний бік вольових напружень і проявляються через них у процесі вольових дій.

При вихованні вольових якостей у спортсменів вирішальним фа­ктором є спрямованість до вищих досягнень, постій­не підвищення тренувальних вимог. 28

Практичною основою методики вольової підготовки є насту­пні фактори (Матвєєв, 1977):

Регулярна обов’язкова реалізація тренувальної програми й змагальних установок.

Вимога обов’язкового виконання тренувальної програми й змага­льних установок пов’язана з вихованням у спортсмена звички до сис­тематичних зусиль і наполегливості в подоланні труднощів, уміння доводити почату справу до кінця. Дуже важливо, щоб завдання, які ставляться перед спортсменом, відповідали його можливостям. 29

Системне введення додаткових труднощів. При цьому засто­совуються різні прийоми: введення додаткового завдання, проведен­ня тренувальних занять в ускладнених умовах, збільшення ступеня ризику, введення сенсорно-емоційних факторів, що збивають, ускла­днення змагальних впливів й ін.

Використання змагань і змагального методу.

Підвищенню ефективності використання змагального методу сприяють методичні прийоми:

• змагання з установкою на кількісну сторону виконання зав­дання;

• змагання з установкою на якісну сторону виконання завдання;

• змагання в ускладнених або незвичних умовах.

Дуже важлива регулярна участь у різних змаганнях. 30

Послідовне посилення функції самовиховання

Сюди входять наступні компоненти:

• невідступне дотримання загального режиму життя;

• самопереконання, самоспонукання й самопримус до виконання тренувальної програми й змагального результату;

• саморегуляція емоцій, психічного й загального стану за допомо­гою аутогенних й інших методів і прийомів;

• постійний самоконтроль.

У процесі вольової підготовки особливу увагу необхідно звертати на морально-етичне виховання спортсменів. 31

Ідеомоторне тренування

Одним з найважливіших розділів психологічної підготовки є вдо­сконалювання кінестетичних і зорових сприйняттів рухо­вих дій .Спортсмени високої кваліфікації мають виняткові здібності до точної оцінки кінематичних і динамічних характеристик рухів, їхньої ритмічної структури. 32

Успішний розвиток спеціалізованих умінь і якостей вимагає роз­витку наступних здібностей:

• диференціювати й антиципувати просторово-часові компонен­ти змагальних ситуацій;

• обирати момент початку рухів з метою успішної протидії супро­тивнику чи взаємодії з партнером по команді;

• адекватно визначати напрямки, амплітуду, швидкісні характе­ристики, глибину і ритм дій своїх, супротивника і партнерів. 33

У кожного спортсмена є свої сильні і слабкі сторони підготовленості, причому перші можуть компенсувати наявність других.

Відзначимо найбільш типові варіанти компенсацій:

• недоліки тактичного мислення компенсуються швидкістю рухо­вих реакцій, стійкістю і розподілом уваги, відчуттям часу, дистанції, моменту та ін.;

• недоліки розподілу уваги компенсуються швидкістю сприйняття і розумових операцій, точністю м'язово-рухових диференціацій та ін.;

• недоліки переключення уваги компенсуються швидкістю рухо­вих реакцій, здатністю точно прогнозувати зміну ситуації, відчуттям часу й ін.;

• недостатня швидкість рухових реакцій компенсується здатніс­тю до прогнозування, відчуттям дистанції, відчуттям часу, розподілом уваги і її стійкістю, тактичним мисленням та ін.;

• недостатня точність рухових диференціацій компенсується ува­гою, швидкістю рухових реакцій, відчуттям часу та ін. 34

Регулювання психічної напруженості

Для досягнення високих спортивних результатів велике значення має комплекс психічних якостей, що у сукупності забезпечує здатність спортсменів до регулювання психічної напруженості в процесі трену­вальної і змагальної діяльності.

Помірний стрес позитивно впливає на ефективність тренувальної і змагальної діяльності, а надмірний — при­зводить до негативних наслідків.

Психічну напруженість у процесі тренування можна регулювати шляхом визначення об'єму та інтенсивності вправ. При цьому важливо стежити за аде­кватністю психічних навантажень можливостям спортсменів. 35

Важливою частиною регулювання психічної напруженості є виро­блення раціональної стратегії ставлення спортсмена до помилок і не­вдалих виступів, що відбивається на активну позицію. Зокрема, про­понується:

• помилки і невдалі виступи розглядати як прикрі винятки, а ус­пішні виступи — як нормальний, природний стан;

• максимально швидко повернутися до успішного виступу, не до­зволяючи невдачам знизити почуття впевненості у власних силах;

• після невдалого виступу відразу зробити аналіз сформованої ситуації, виявити причини помилок, сформувати образ успішного ви­ступу і подумки відтворити його;

• помилки і невдачі розглядати як фактор подальшого удоскона­лювання;

• несприятливий психологічний вплив помилок і невдач приду­шувати спогадами про успішні виступи, вдало виконані дії і т.д. 36

Удосконалювання толерантності до емоційного стресу

У психологічній підготовці спортсменів у тренувальних умовах можуть застосовуватися наступні впливи стресового характеру:

-фак­тори, що збивають,

-фактори ускладнення діяльності аналізаторів,

- лі­міту і дефіциту простору і часу дій,

-обмеження чи перекручування інформації,

-виконання дій на фоні втоми. 37

Фактори, що збивають. Вирішення рухових завдань на фоні ра­птових різних світлових і звукових ефектів, музичного супроводу, не­адекватного за ритмом виконуваним рухам, відвернених питань та ін.

Ускладнення діяльності основних аналізаторів. Виконання прийомів і дій з обмеженням зорової і кінестетичної інформації про параметри виконуваних рухів: використання рукавичок (мета­ння, баскетбол, гандбол і т.д.), окулярів з обмеженням централь­ного чи периферійного зору (фехтування, спортивні ігри), поясів з обтяженнями (фігурне катання, легка атлетика), дії на незвичному покритті й ін.

Ліміт і дефіцит простору і часу. Виконання тренувальних завдань на зменшених спортивних площадках (волейбол, хокей, теніс та ін.), об­меження поля бою (фехтування), килима і рингу (бокс, боротьба); обме­ження чи укорочення часу на виконання тих чи інших дій та ін.

Обмеження чи перекручування інформації. Для успішної ді­яльності в умовах спортивного двобою спортсмен повинен постій­но сприймати і переробляти інформацію про техніко-тактичні за­думи і дії суперника, ефективність своїх дій і дій партнерів по команді, адекватність часових і просторових взаємодій і т.д. Обме­ження чи перекручування такої інформації шляхом застосування спеціальних методичних прийомів (зустрічі з незнайомими супер­никами, їх часта зміна, неадекватність дії партнерів і ін.) викли­кають дефіцит чи надлишок інформації, що і забезпечує створен­ня стресової ситуації.

Втома. Удосконалювання техніки і тактики дій на фоні прихова­ної чи явної втоми (фізичної чи емоційної).

Керування стартовими станами

Розріз­няють чотири стани змагальної готовності спортсмена:

1) недостатнє збудження;

2) оптимальне збудження;

3) перезбудження;

4) гальму­вання внаслідок перезбудження. 38

Стан недостатнього збудження виявляється в деякій млявості, недостатній зосередженості, неможливості спортсмена сконцентрува­ти увагу на майбутньому двобої. Зовні спортсмен спокійний, навіть байдужний. Доброзичливий до оточуючих, навіть до суперників. Од­нак він нездатен максимально реалізувати в змаганнях свої функціо­нальні можливості, його дії часто характеризуються несвоєчасністю і неадекватністю.

Такий стан буває у молодих спортсменів, що не ставлять перед со­бою цілей досягнення найвищого результату. 39

Стан оптимального збудження. У цьому стані спортсмен відчу­ває готовність і бажання змагатися, здатен об'єктивно оцінювати свої дії, партнерів по команді, супротивника, одержувати задоволення від своїх рухів і дій, впевненість у своїй підготовленості домогтися запла­нованого результату Звичайно, такий стан — найкращий для досяг­нення високих спортивних результатів, повної реалізації функціона­льних можливостей. 40

Стан перезбудження. Спортсмен надто збуджений, надмірно акти­вний, дратівливий, часто втрачає самовладання, запальний, нетерпимий до оточуючих. Спокійний у тренувальних умовах спортсмен у такому передстартовому стані стає впертим, злим, грубим, надмірно прискіпли­вим і нерозумно вимогливим до інших.

З надмірним збудженням варто систематично боротися тому, що це створює передумови до поганого виступу в змаганнях. 41

Стан гальмування внаслідок перезбудження. У цьому випадку має місце механізм, протилежний формуванню стану недостатнього збудження. Однак зовні стан гальмування найчастіше виявляється в тих же реакціях, за винятком доброзичливості до оточуючих. Пасив­ність, яка виявляється зовні, є результатом переживань, що травму­ють, неприємних асоціацій, небажання змагатися та ін. Настає апатія, психічна і фізична млявість, іноді виникають невротичні реакції. Спортсмен розуміє непотрібність нав'язливих думок, страху не пока­зати планований результат, але не може від них позбутися. 42

Можливі випадки, коли всі чо­тири види психічного напруження (у тому чи іншому ступені) виявляються у того самого спортсмена протягом тривалого турніру чи декількох різних змагань. Тому дуже важливою є передстартова ро­бота тренерів і психологів з профілактики можливих негативних ста­ртових станів спортсменів.

Засоби та методи психологічної підготовки спортсменів

Загальними засобами психологічної підготовки спортсменів є:

фізичні вправи, засоби техніки і тактики даного виду спорту.

Спеціальними засобами психологічної підготовки е :

• Організація психологічного клімату в спортивному колективі, групових командних дій.

• Психологічну освіту тренерів і спортсменів.

• Психологічні засоби регуляції та саморегуляції психічного стану. 43

Психологічна підготовка розглядається як додатковий резерв спортсмена.

Основне завдання спеціальної психологічної підготовки спортсмена до конкретного змагання – створення стану його психічної готовності до виступу в змаганнях. Головною складовою цієї готовності є установка на повну реалізацію всіх своїх можливостей для досягнення мети - перемоги або наміченого результату.

Намічена змагальна мета повинна бути реальною, такою, яку спортсмен на даному конкретному етапі своєї підготовленості може добитися. 44

Психологічна підготовка до конкретного змагання повинна включати:

-визначення мети участі у змаганні;

-створення установки на досягнення цієї мети ;

-формування впевненості у високій ймовірності такого досягнення. 45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ