1.1. Призначення й структура абонентських станцій

Найбільш важливим елементом будь-якої системи РСЗ є абонентські станції, оскільки саме ці станції встановлюються на рухомих засобах і саме до них пред'являються найбільш тверді вимоги, що випливають із особливостей їхнього використання. Ці станції повинні володіти:

• максимальною завадостійкістю;

• мінімальними габаритними розмірами й масою;

• мінімальним енергоспоживанням при максимальному ККД;

• достатньої для даного класу станцій механічною міцністю;

• високим рівнем автоматизації, що практично виключає втручання оператора в процес установлення зв'язку.

У цей час для використання в різних системах РСЗ розроблена й уведена в експлуатацію велика кількість абонентських станцій (терміналів користувача). Ці станції відрізняються одна від одної, насамперед переліком надаваних послуг і приналежністю станції до тієї або іншої рухомої супутникової служби (морської, авіаційної або сухопутної), що визначає їхнє конструктивне виконання.

Сучасні абонентські станції можуть надати їхнім власникам наступні види послуг:

• автоматичний дуплексний телеграфний зв'язок у напрямках «абонентська станція (АС) - наземний абонент (НА)» і назад: «НА-АС»;

• автоматичний симплексний телеграфний зв'язок у напрямку «НА-АС»;

• автоматичний дуплексний телефонний зв'язок (аналогову) з компаундуванням у напрямках «АС НА» і назад: «НА-АС»;

• канал автоматичного дуплексного телефонного зв'язку (аналогової) без компаундування в напрямках «НА» і назад: «НА-АС» (призначений для передачі даних або факсиміле зі швидкістю 2400 біт/с у смузі телефонного каналу (ТЛФ) каналу).

• циркулярні (широкомовні) виклики груп абонентських станцій у режимі телеграфу;

• передачу повідомлень із комутацією, нагромадженням і переприйомом при швидкості передачі 300 або 600 біт/с;

• циклічне опитування абонентських станцій у трьох режимах - індивідуальному, груповому й зоновому;

• автоматичний дуплексний і симплексний цифровий телефонний зв'язок у напрямках «НА» і назад:

• передачу даних (ПД) зі швидкістю 2400 біт/с (включаючи факсиміле) у смузі телефонного каналу в напрямках «АС НА» і назад: «НА-АС»;

• телексний дуплексний і симплексний зв'язок (50 бод, код МТК2), включаючи можливість групового виклику в напрямку «НА-АС»:

• факсимільний зв'язок при інформаційній швидкості передачі 9,6 кбит/с;

• низькошвидкісну (300 біт/с) і високошвидкісну (9,6 кбит/с) передачу даних з можливістю доступу в наземні мережі з комутацією каналів і пакетною комутацією.

Кожний різновид абонентських станцій реалізує певний набір послуг (так званий стандарт). Вибір стандарту накладає умова на електричні параметри станції, характеристики каналу зв'язку, використовувані протоколи багатостанційного доступу і т.д.

Приналежність до тієї або іншої супутникової служби визначає необхідний набір послуг, оскільки обсяги переданої інформації в різних супутникових службах істотно розрізняються.

Сучасні абонентські станції залежно від використовуваного набору послуг мають у своєму складі антенні системи різної; конфігурації - від параболічних антен з діаметром 0,9 м до всенаправлених антен.

Варто мати на увазі, що абонентські станцій, що реалізують той самий перелік послуг, але працюючі в різних супутникових службах, будуть мати різні параметри, такими як характеристики використовуваних антен, ЭИИМ і т.д. Це викликано насамперед розходженням у параметрах руху того або іншого рухомого об'єкту. Так, станції морської або авіаційної служби повинні забезпечувати наведення антенних систем на обраний космічний апарат і збереження енергетичних характеристик радіоліній при будь-яких еволюціях рухомого засобу (зміна курсу, різні види розхитування й т.д.). Станції сухопутної служби повинні забезпечувати наведення антенних систем тільки при зміні курсу. Це приводить до істотного ускладнення систем наведення антен станцій морської або авіаційної служби; а також до зміни вимог до основних енергетичних параметрів станцій (ЭИИМ і G/T).

Як приклад у табл. 2 наведені основні характеристики станцій деяких систем РСЗ, що належать до різних видів супутникової служби й реалізуючих відповідно різні види послуг.

Узагальнена структурна схема абонентської станції наведена на рис. 1.

До складу будь-якої абонентської станції входять: прийрисьно-передавальне встаткування (включаючи антенну систему, рисошумний підсилювач, підсилювач потужності, що знижує й підвищує перетворювач і формувач опорної частоти); каналоутворююча апаратура (включаючи синтезатор частот, перетворювачі частоти прийому й передачі, демодулятор і модулятор); тракт цифрової обробки сигналів (включаючи скремблер/дескремблер, кодек виправлення помилок, кодек телефонного каналу, пристрою синхронізації); керуючий процесор і зовнішнє встаткування (телефонне, устаткування, факсиміле й т.д.).

Рис. 1 Узагальнена структурна схема абонентської станції

Передача інформації в сучасних абонентських станціях, що використовує протоколи різного виду, виконується у вигляді кадрів певної довжини, що містять строго задану кількість тимчасових полів. Кожний кадр включає поля кадрової й циклової синхронізації, інформаційні поля й т.д. Інформаційні поля складаються власне з полів інформації і полів, по яких передається інформація «внутрішньосмугової» сигналізації, що використовується для перевірки каналу, набору номера і т.д. Для формування таких кадрів служить тракт цифрової обробки сигналів. Структурна схема тракту наведена на рис. 2.

Рис. 2 Структурна схема тракту цифрової обробки.

Кожна абонентська станція здійснює постійний прийом загального каналу сигналізації на жорстко закріпленій частоті за даною супутниковою мережею. При прийманні сигнального повідомлення, що відноситься до даної абонентської станції і визначеного по ідентифікаційному номеру (що закріплюється індивідуально за кожною станцією), керуючий процесор станції робить розшифровку повідомлення й виробляє команди відповідно до алгоритму роботи системи.