3. Види митних режимів

В України запроваджуються такі види митних режимів:

1. імпорт;

2. реімпорт – митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території;

3. експорт;

4. реекспорт – митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту;

5. транзит – митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України;

6. тимчасове ввезення (вивезення) – митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування;

7. митний склад – митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі

8. спеціальна митна зона – це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом;

9. магазин безмитної торгівлі;

10. переробка на митній території України митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту;

11. переробка за межами митної території України – митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну;

12. знищення або руйнування – митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються;

13. відмова на користь держави – митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Завдання для самостійного вивчення

1. Розрахунок мита за адвалерною та специфічною ставкою.

Розділ 5. Ресурсні платежі

Лекція 14. Ресурсні платежі: плата за користування надрами

14.1. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин.

14.2. Платники плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

14.1. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин

Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин (ст. 263 ПКУ).

Об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг видобутої або погашеної у податковому (звітному) періоді корисної копалини. Об’єкти з яких не справляється плата за користування надрами визначені в статті 263.2.2. ПКУ.

До об'єкта оподаткування не належать:

а) не включені до державного балансу запасів корисних копалин корисні копалини місцевого значення і торф, видобуті землевласниками та землекористувачами для власного споживання, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них, загальною глибиною розробки до двох метрів, і прісні підземні води до 20 метрів;

б) видобуті (зібрані) мінералогічні, палеонтологічні та інші геологічні колекційні зразки, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них;

в) корисні копалини, видобуті з надр при створенні, використанні, реконструкції геологічних об'єктів природно-заповідного фонду, якщо використання цих корисних копалин не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них тощо.

Базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому періоді корисних копалин, яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини для кожної ділянки надр.

Ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначені статтею 263.9 ПКУ.

Для видів корисних копалин, ставки плати для яких встановлено у відсотках, податкові зобов'язання за податковий період обчислюються за такою формулою:

Пзн = Vф * Вкк * Свнз * Кпп

де:

Vф – обсяг відповідного виду видобутої корисної копалини;

Вкк – вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (ст. 263.6, 263.7);

Свнз – величина ставки плати за користування надрами;

Кпп – коригуючий коефіцієнт (ст. 263.10).

Для видів корисних копалин, для яких встановлено абсолютні ставки плати, податкові зобов'язання обчислюються за такою формулою:

Пзн = Vф * Сазн * Кпп

де:

Vф - обсяг відповідного виду видобутих або погашених корисних копалин;

Сазн - величина визначеної в абсолютних значеннях ставки плати;

Кпп - коригуючий коефіцієнт (ст. 263.10).