Позов нак «Нафтогаз України» до Стокгольмського арбітражу

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у червні 2014 р. подала позов до Арбітражного інституту при Торговельній палаті Стокгольму. Компанія вимагала встановлення справедливої ринкової ціни на газ, який ВАТ «Газпром» постачав в Україну. У позові також містилася вимога стягнути з ВАТ «Газпром» переплату за газ, який російський монополіст поставляв НАК «Нафтогаз України» з 2010 р. За оцінками Компанії така переплата становила $ 6 млрд.

Що стосується оплати за природний газ «Нафтогаз України» готовий був платити за спожитий газ 268,5 дол. / тис. куб. м., але не 485 дол. / тис. куб. м. – чого вимагав «Газпром». На думку української компанії, ціна не мала переглядатися російським контрагентом в односторонньому порядку за указом уряду РФ. Будь-яка пропозиція, що дозволяла одній зі сторін змінити ціну в односторонньому порядку, була неприйнятною для «Нафтогаз України». Українська компанія не просила знижку на завищену ціну, яку пропонував «Газпром», а лише ринкову. На своєму західному кордоні Україна могла купувати газ значно нижче, ніж була пропозиція російської компанії.

Під час попередніх раундів тристоронніх переговорів за участю ЄС «Нафтогаз України» готов був піти на компромісне рішення, запропоноване Європейською комісією, а саме: встановити тимчасову ціну на рівні 326 дол. / тис. куб. м. та сплатити всі неоплачені фактичні поставки за узгодженою ціною. При цьому обидві сторони мали зберігати за собою право звернутися до арбітражу, щоб визначити справедливий рівень ціни, що ґрунтується на ринкових умовах. Будь-яке інше положення існуючого контракту між компаніями може стати предметом розгляду в арбітражі Стокгольму. Дана пакетна угода має бути викладена в комерційному договорі не може бути змінена в односторонньому порядку.

Щоб підтримати цей план, український уряд навіть висловив свою готовність надати суверенну гарантію на здатність «Нафтогаз України» оплачувати майбутні поставки газу, якщо Росія погодиться із запропонованим планом врегулювання. Але російська сторона відмовилася від даного плану і знову запропонувала повернутися до механізму формування ціни в односторонньому порядку шляхом регулювання урядом РФ експортного мита на природний газ, що ВАТ «Газпром» постачав до України. Однак, відмова від механізмів одностороннього регулювання ціни була принциповою позицією української сторони протягом всього періоду переговорів.

Питання до ситуаційного завдання:

1. Чи доцільно було НАК «Нафтогаз України» у 2014 р. подавати позов до Арбітражного інституту при Торговельній палаті Стокгольму і вимагати стягнути з ВАТ «Газпром» переплату за газ у розмірі $6 млрд. з 2010 р.?

2. Назвіть причини, чому НАК «Нафтогаз України» у 2014 р. не платив за газ, який постачав ВАТ «Газпром» в Україну? На який компроміс була готова піти українська сторона, щоб уникнути ескалації кризи?

3. Чому пропозиція російської сторони знизити ціну на газ до рівня 385 дол./тис. куб. м. шляхом скасування урядом експортного мита для ВАТ «Газпром» була неприйнятною для України?

4. Погоджуєтесь Ви з думкою, що справжньою метою ВАТ «Газпром» було не вирішення спірних питань з Україною, а просування Південного потоку? Наскільки реверсне постачання газу з країн ЄС є перспективним для України в умовах припинення поставок із Росії?