Оцінка рівня витрат підприємства та шляхи зниження собівартості його продукції

Основним показником, за яким здійснюється оцінювання рівня витрат підприємства, є показник витрат на 1 грн. товарної продукції (В_{1грн.ТП.}), який розраховується за формулою:

(2)

де С_ТП – повна собівартість товарної продукції підприємства за певний проміжок часу (наприклад, за рік), грн.;

ТП – товарна продукція підприємства за цей проміжок часу, грн.

Наприклад, якщо річна товарна продукція підприємства становила 10 млн.грн., а повна собівартість продукції за цей період – 9 млн.грн., то витрати на 1грн. товарної продукції складуть 9:10=0,9, тобто 90 копійок на 1 гривню товарної продукції.

Показник витрат на 1 грн. товарної продукції можна розрахувати не лише за усім обсягом товарної продукції підприємства, але й за окремими видами продукції, яку воно виготовляє.

Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Чинниками зниження собівартості продукції є:

• підвищення технічного рівня виробництва, зокрема впровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів;  розширення масштабів використання й удосконалення техніки і технології, що застосовується;  краще використання сировини та матеріалів;

• поліпшення організації виробництва і праці, тобто удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; впровадження наукової організації праці; поліпшення використання основних виробничих фондів; поліпшення матеріально-технічного забезпечення; скорочення транспортно-складських витрат тощо;

• збільшення обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат;

• зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції.

Оцінити вплив різних чинників на зниження собівартості продукції дозволяє використання індексного методу. За цим методом:

• Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них (∆С_м, %) визначається за формулою:

∆С_м = (1- І_н · І_ц) · П_мз, , (3)

де І_н - індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

І_ц - індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

П_МЗ - питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції, % .

• Зниження собівартості продукції за рахунок росту продуктивності праці (∆С_пп,%) визначається за формулою:

, (4)

де І_ЗП – індекс росту середньої заробітної плати;

І_ПП– індекс росту продуктивності праці;

П_ЗП – питома вага заробітної плати в собівартості продукції,%.

• Зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат (∆С_у-п, %) визначається за формулою:

, (5)

де І_у-п – індекс росту умовно-постійних витрат;

І_О – індекс росту обсягу виробництва продукції;

П_у-п - питома вага умовно-постійних витрат у собівартост продукції, % .

При цьому індекси у формулах (3) – (5) обчислюються як відношення звітного або планового значення відповідного показника до його базового значення.

Шляхи зниження собівартості продукції підприємства

В умовах ринкової економіки, коли головною метою підприємств є прагнення до одержання максимального прибутку, зниження собівартості продукції стає головним чинником на шляху його підвищення.

Собівартість продукції є не тільки найважливішою економічною категорією, але і якісним показником, на підставі якого можна судити про ефективність використання підприємством різноманітних видів ресурсів, а також про рівень організації праці на підприємстві.

З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає у наступному:

• у збільшенні прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але й розширеному відтворенні;

• у появі більшої можливості для матеріального стимулювання робітників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;

• у поліпшенні фінансового стану підприємства і зниженні ступеню ризику банкрутства;

• у можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоздатність продукції і збільшити обсяг продажів.

Основним джерелом зниження собівартості продукції є зростання продуктивності праці. Це обумовлюється тим, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, так як зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а по-друге, завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат.

Друге джерело – зменшення витрат на матеріали, паливо, енергію – має найважливіше значення для матеріалоємних галузей. Зменшення витрат матеріалів здійснюється шляхами: скорочення втрат, заміна дорогих матеріалів більш дешевими, зменшення витрат на постачання матеріалів, покращення нормування витрат матеріалів.

Скорочення витрат на обслуговування виробництва та на управління досягається головним чином шляхом зменшення чисельності робітників за рахунок застосування ефективніших методів організації управління та обслуговування виробництва, більш прогресивної техніки.

Економія витрат на збут досягається завдяки укріпленню дисципліни праці, ритмічності виробництва, дотримання договірної дисципліни.

Ефективним методом пошуку шляхів зниження собівартості продукції є функціонально-вартісний аналіз. Функціональний підхід передбачає абстрагування від існуючого інженерного рішення, виділення функцій, які виконує вирiб, та пошук альтернативних варіантів виконання функцiй з меншими витратами.

Пiд час функцiонально-вартiсного аналiзу необхідно передусiм з’ясувати: що являє собою вирiб, функцiю якого необхідно виконати з мiнiмальними витратами; яку функцiю він виконує; якi фактичнi витрати на виконання цiєї функцiї; якi максимально можливi витрати на реалiзацiю цiєї функцiї; якими iншими способами можна здiйснити функцiю; якi будуть витрати на її здiйснення.

Мета функцiонально-вартiсного аналiзу полягає в наступному: привернути увагу конструкторів та технологiв до тих функцiональних частин виробу, де виникають диспропорції між важливістю виконуваних функцій, якістю та витратами на їх здійснення для того, щоб виявити зайві витрати, причини їх виникнення та знайти резерви зниження собівартості виробу.

Отже, найбільш ефективними шляхами зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, використання світового досвіду щодо зменшення собівартості. Саме ресурсоощадні, ресурсозберігаючі технології – це вихід для українського товаровиробника.

Не менш важливим чинником, що сприятиме скороченню витрат підприємств, є дотримання всіх головних принципів ефективного розміщення продуктивних сил: це скорочення шляхів між виробником та покупцем, між виробництвом і сировинною базою.

Таким чином, дотримання загальних економічних принципів та законів є одним з найважливіших чинників зниження собівартості продукції, що не буде призводити до погіршення кінцевого продукту і дасть для вітчизняного товаровиробника можливість отримувати додаткових покупців та додаткові прибутки.