Правила призначення антибіотикотерапії в госпіталі

1. Виконувати бактеріологічний аналіз до початку антибіотикотерапії (за виключенням випадків, коли інфекція загрожую життю хворого, тоді показаний деескалаційний метод)

2. При виборі емпіричної антибіотикотерапії використовувати результати моніторинга локального бактеріального пейзажу та резистентності бактерій.

3. Корекцію антибіотикотерапії при необхідності проводити кожні 24-36 годин під контролем бактеріологічних досліджень.

4. Тривалість емпіричної антибактеріальної терапії не може перевищувати 5 днів!!! з подальшим переходом на цільову антибіотикотерапію. Для виконання цього пункту провести сертифікацію всіх бактеріологічних лабораторій на спроможність їх виконувати ці вимоги.

5. Антибактеріальні засоби «умовного» резерву – карбапенеми, колістін, тайгециклин, фосфоміцин та ін.. – призначати емпирічно тільки за умови великої ймовірності інфекції, що викликана полірезистентними патогенами!

6. Також треба виділяти особливі випадки раньової інфекції, при яких використовується інша тактика антибіотикотерапії. Вони представлені в Табл. 2.

7. Умовами для припинення антибактеріальної терапії є:

- нормалізація температури тіла на протязі 48 годин;

- регресія клінічних ознак синдрому системної запальної відповіді;

- зниження рівня прокальцитоніну ≤ 0,5;

- ознаки ерадикації збудників інфекції.

Таблиця 2. Антибіотикотерапія особливих випадків раневої інфекції

Результат бакдослідження	Рекомендація (при наявності чутливості патогенів)
Резистентний до карбапенемів Acinetobacter	1 лінія: тобраміцин 5 мг/кг х 1 р/добу на протязі 10-14 днів 2 лінія: колістин 2,5-5,0 мг/кг/добу в 2-4 рівних дозах 3 лінія: тайгециклін 100 мг, потім по 50 мг х 2 р/добу х 10 днів, або комбінована антибіотикотерапія
MRSA-пневмонія	1 лінія: лінезолід 600 мг в/в або per os 2 рази на добу 2 линия: ванкоміцин 15 мг/кг через 12 годин на протязі 10-14 днів
Грам-негативний сепсис, який загрожує життю хворого Грам-позитивний сепсис, який загрожує життю хворого	Принцип деескалації емпіричної антибактеріальної терапії – карбапенем 2-ї генерації: іміпенем-циластатин по 1 г через 6 годин; меропенем по 1-2 г через 8 год (при необхідності в комбінації з амікацином 15-20 мг/кг/добу або гентаміцином 5-7 мг/кг/добу. Ванкомицин 15 мг/кг через 12 годин; тейкопланін, лінезолід, тайгециклін, даптоміцин, цефтаролін.

Стратегії попередження антибіотикорезистентності.

Першочерговим завданням в стаціонарі є виконання сучасних правил асептики та антисептики.

Гігієна рук та обробка їх спиртовими розчинами антисептиків з урахуванням обов’язкових пяти кроків: 1) до доторкання до пацієнта; 2) перед виконанням асептичних процедур; 3) після контакту з рідинними середовищами організму; 4) після доторкання до пацієнта; 5) після доторкання до речей пацієнта.

1. Попередження інфекцій: 1) не застосовувати непотрібних інвазивних процедур (встановлення катетеру, зонда, дренажу та ін.) – використовувати їх тільки за показаннями, використовувати якісні витратні матеріали, проводити належний нагляд за катетерами, видаляти інвазивні метеріали, як тільки зникає необхідність в їх застосуванні; 2) впровадження позитивного світового досвіду вакцинації пацієнтів з груп ризику.

2. Ефективна діагностика та лікування інфекцій: 3) активна ідентифікація збудника (посів біологічних рідин пацієнта, використання емпіричної терапії з врахуванням локального бактеріального паспорта, призначення цільової терапії по результатах бактеріологічних досліджень); 4) консультація експертів (інфекціоніст, епідеміолог, клінічний фармаколог, фахівець по хірургічним інфекціям).

3. Разумне використання антибіотиків: 5) антимікробний контроль (впровадження стандартних антимікробних формулярів; обмеження необгрунтованих відхилень від формуляра; раціональний вибір, дозування та спосіб введення протимікробних засобів; своєчасний початок и припинення терапії; многопрофільна оцінка терапії; обучення персоналу; покращення медичного нагляду); 6) врахування результатів локальних бактеріологічних досліджень (знання місцевого бактеріального паспорта); 7) лікування інфекції, але не контамінації; 9) грамотне лікування резистентних штаммів виходячи з їх бактеріальної чутливості; 10) своєчасне припинення антибіотикотерапії (коли інфекція вилікована, коли аналіз на культуру негативний і інфекція малоймовірна, коли інфекція не діагностована).

4. Попередження розповсюдження інфекції: 11) ізоляція збудника (застосовувати стандартні протиепідемічні заходи при боротьбі з інфекцією; проводити стандартні заходи з деконтамінації біологічних рідин, що містять інфекцію; консультації експерта з інфекційного контролю); 12) асептика та антисептика (застосування шкірних антисептиків на основі спирту та хлоргексидину, залишайтеся вдома, якщо ви захворіли; знезаражуйте виділення; тримайте руки чистими; подавайте приклад своїми діями!).

При множественных огнестрельных ранениях конечностей и туловища разрушение мышечных массивов приводит к рабдомиолизу с высвобождением миоглобина (≈ 21% раненых). Проведение качественной хирургической санации ран и консервативной дезинтоксикационной терапии позволило добиться положительного клинического эффекта у большинства пациентов.