20. Виникнення національних мов

Історію української мови починають від праслов’янської (спільнослов'янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е.

Під час феодальної роздрібненості Київської Русі нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов'ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов'янські мови — українська, російська та білоруська — як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом радянської епохи.

Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов'янська (або церковнослов’янська) мова, створена на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм .Основний словниковий фонд української мови містить чотири пласти слов’янських слів: спільноіндоєвропейська лексика ; праслов’янські слова ; власно українські слова, наявні тільки в українській мові ; запозичення з інших слов’янських мов. Решту лексики складають більш пізні запозичення, серед яких найбільше з мертвих класичних мов – давньогрецької, латини і старослов’янської. Останнім часом лексичний склад активно поповнюється запозиченнями з англійської мови.

21. Класифiкацiя методiв мовознавства

I.Термін метод (від гр. methodos "дослідження, вчення, шлях пізнання") неоднозначний: - Спосiб пiзнання явищ природи; - Прийом або система прийомiм, що стосується певної галузi.

II. Метода – те сааме що метод у 2 значеннi.

III. Методика: - сукупнiсть взаємозвязаних способiв та прийомiв доцiльного проведення будь – якої роботи; - вчення про методи викладання.

IV. Методологiя.1. Вчення про науку метод пiзнання й перетворення свiту його теоретично-фiлологiчна основа. 2.Сукупнiсть методiв дослiдження, що застосовуються вiдповiдно до специфiки об’єкта пiзнання.

Ученi визначають внутрiшнi та зовнiшнi умови вибору методiв.

Прийнято видiляти спецiально – науковi та загально – науковi методи i методики. Загально – науковi: iндукцiя, дедукцiя, синтез, аналiз, гiпотеза, порiвняння.

Індукція (від лат. inductio "наведення") - метод дослідження, згідно з яким на підставі знання про окреме роблять висновок про загальне.

Дедукція (від лат. deductio "виведення") - метод дослідження, згідно з яким на основі загальних положень (аксіом, постулатів, гіпотез) роблять висновки про окремі факти.

Гiпотеза(припущення) використовується тодi коли формулюэться одна з можливих вiдповiдей на питання.

Аналiз (вiд грец. розчленування цiлого на частини).

Синтез – поэднання складових частин i вивчення як эдиного цiлого.

Порiвняння використовуэться всiма науками.

22.Загальнонауковi способи лiнгвiстичних дослiджень

Є такi: спостереження, експеремент, моделювання.

Спостереження – це систематичне, цілеспрямоване вивчення об'єкта. Аби бути плідним, спостереження мусить відповідати таким вимогам:

• задуманості заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чітко поставленого завдання);

• планомірності (виконується за планом, складеним відповідно до завдання спостереження);

• цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сторони явища, що викликають інтерес при дослідженні);

• активності (спостерігач активно шукає потрібні об'єкти, риси, явища);

• систематичності (спостереження ведеться безперервно або за певною системою).

Експеримент – це такий метод вивчення об'єкта, за яким дослідник активно й цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості.

Переваги експериментального вивчення об'єкта порівняно зі спостереженням такі:

• у процесі експерименту можна вивчати явище "у чистому вигляді", звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес;

• в експериментальних умовах можна дослідити властивості об'єктів;

• повторюваність експерименту: можна проводити досліди стільки разів, скільки це необхідно.

Експеримент проводять у таких випадках:

• при виявленні раніше не відомих властивостей об'єкта;

• при перевірці правильності теоретичних розрахунків;

• при демонструванні явища.

Моделювання – метод опосередкованого пізнання, вивчення об'єкта (оригіналу шляхом штучного створення й дослідження його аналога /моделі/, що адекватно відображає оригінал принаймні з певних сторін, що цікавлять дослідника. Це процес адекватного відображення. найбільш істотних сторін досліджуваного об'єкта або явища з точністю, що необхідна для практичних потреб. Переваги, що дає моделювання:

• можливість дослідження об'єкта, який недоступний, або занадто великий для безпосереднього пізнання;

• висока ступінь обґрунтованості рішень;

• скорочення термінів і вартості процесу розробки УР;

• можливість розрахувати результат.