- •Структура, обсяги та зміст курсової роботи
- •Розділ 1 правомірна поведінка особи, її сутність, зміст
- •1.1. Правомірна поведінка, як вид правової поведінки особи
- •1.2. Правомірна поведінка, її ознаки, мотиви, види
- •Розділ 2 юридична відповідальність як наслідок правомірної поведінки
- •2.1. Поняття, ознаки та принципи юридичної відповідальності
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Висновки
Більшість діянь у правовій сфері становить правомірна поведінка. Вони визначають основу нормального функціонування суспільства. Про правомірну поведінку суб'єктів можна говорити лише в тій мірі, в якій його дії збігаються з їх моделлю, зафіксованій в правовій нормі, яка є як би основою і разом з тим критерієм і гарантом правомірної поведінки особи.
Правомірна поведінка знаходить вираження як в позитивній дії, так і в позитивній бездіяльності, коли людина утримується від вчинення дій, небезпечних для тієї чи іншої соціальної групи або конкретної особи.
Правомірна поведінка особи – це позитивна поведінка особи, що перебуває в межах правового регулювання і полягає в чіткому дотриманні і використанні правових норм.
Соціальною основою правомірної поведінки є єдність, спільність найбільш значущих інтересів громадян.
У зв'язку з особливостями ставлення особи до характеру правового припису можна виділити три основні види правомірної поведінки:
1. Поведінка, заснована на сприйнятті правових норм як найбільш доцільних орієнтирів поведінки, що відповідають їх особистим індивідуальним або груповим інтересам.
2. Поведінка, засноване на конформістської підпорядкуванні правовим вимогам («як усі, так і я»).
3. Поведінка, заснована на страху покарання за інші варіанти поведінки.
В юридичній літературі правомірна поведінка часто характеризується тільки як «суспільно корисна», «одержує позитивну оцінку з боку суспільства і держави». Це не зовсім вірно. Залежно від ступеня соціальної значущості вона може бути як необхідною і бажаною, так і соціально допустимою. Необхідна поведінка відрізняється підвищеною соціальною значимістю. Потреба у її здійсненні торкається основи життєздатності всього суспільства. На необхідність для суспільства тих чи інших варіантів поведінки держава, як правило, вказує нормативним встановленням різного роду обов'язків і заборон.
Бажані варіанти поведінки не мають такої високої соціальної значимості, оскільки безпосередньо не зачіпають основ життєздатності суспільства. Однак вони дуже суттєво впливають на ефективність його функціонування, на складаний мікроклімат, на рівень культури його членів та ін. У зв'язку з цим воно стимулює ці варіанти бажаного, правомірної поведінки за допомогою заохочувальних, уповноважуючи, рекомендаційних норм.
Слід розрізняти також: залежно від кількості суб'єктів - індивідуальне та групове; за ступенем соціальної активності - звичайне, активне і пасивне правомірна поведінка. Звичайна поведінка виражається в повсякденній, службовій, побутової та іншої життя людини, відповідної правовим нормам. Активне поведінка - це цілеспрямована, ініціативна діяльність громадянина, пов’язана з додатковими витратами часу, енергії, матеріальних засобів. Пасивне поведінка виражається у відмові від використання належних індивіду прав і свобод. Ці види правомірної поведінки по-різному використовуються політичною владою.
Держави з демократичним політико-правовим режимом зацікавлені в активній життєвій позиції своїх громадян. У зв'язку з цим регулювання соціально значущих відносин здійснюється ними за допомогою різного роду дозволів, рекомендацій та заохочень, що стимулює прояв розумної ініціативи їх громадян при активній правомірній поведінці.
Мета юридичної відповідальності визначає її функції, до яких відноситься штрафна, каральна функція, як головна з них, оскільки вона виступає як реакція суспільства в особі держави на шкоду, заподіяну правопорушником; превентивну, як засіб попередження нових правопорушень; виховну – як виховання правопорушника; а також правовідновлюючу функцію та організуючу функцію. Тобто призначення юридичної відповідальності притаманне загальним функціям права.
………………………….
Отже, юридична відповідальність - це нормативний, гарантований і забезпечений державним примусом, переконанням або заохоченням юридичний обов'язок щодо дотримання і виконання вимог норм права, що реалізується в правомірній поведінці суб'єктів, стимулюється і заохочуються державою, а в разі її порушення - обов’язком правопорушника зазнати засудження, обмеження прав майнового або особистого немайнового характеру та їх реалізація.
Юридична відповідальність єдина, але має дві форми реалізації: добровільну і державно-примусову. Форми реалізації юридичної відповідальності - це реально існуючі зв'язки суб'єкта з правилами, обов'язками, що виражаються в поведінці суб'єкта та юридично значущих наслідки цієї поведінки (заохочення, схвалення або покарання, засудження, судимість або покарання). Можливість об'єднання в єдиному понятті юридичної відповідальності двох форм реалізації підкреслюють наступні ознаки: обидві форми мають однакові передумовами (свобода волі і необхідність); вони передбачені правовою нормою; гарантуються державою і забезпечуються державним переконанням чи примусом; ґрунтуються на єдиних принципах; служать досягненню єдиних цілей; в свій зміст включають юридичну обов'язок і правомірна поведінка, яка формується в результаті впливу заохочення, переконання або примусу (чинного на психологічному рівні) або в результаті застосування заходів державного примусу.
Система цілей юридичної відповідальності - це взаємопов'язана, взаємообумовленість і взаємозалежність сукупність передбачуваних станів майбутнього розвитку суспільних відносин, які забезпечуються державою і до досягнення яких через встановлення і застосування юридичної відповідальності прагнуть суб'єкти правотворчої та правозастосовчої діяльності. Цілі юридичної відповідальності можуть бути основними (визначальними), проміжними, перспективними, додатковими, найближчими і віддаленими, реалізація яких знаходиться в складній залежності від дії не однієї функції юридичної відповідальності, а їх системи.
Функції юридичної відповідальності утворюють складну систему. Її елементами виступають окремі, відносно самостійні функції юридичної відповідальності: каральна, превентивна, регулятивна, відновлювальна, виховна. У свою чергу, в рамках відносно відокремленого напрямки правового впливу існують різновиди цього впливу, співвідношення між якими можна визначити як частину і ціле. Одночасно функції юридичної відповідальності знаходяться в складній залежності від функцій права.
Правовідносини юридичної відповідальності - це різновид охоронних і регулятивних відносин. Позитивна юридична відповідальність реалізується в загальних і конкретних регулятивних правовідносинах. Правомірне поведінка - фактичний зміст регулятивного відносини відповідальності. Це результат дії відповідальності і вираз свободи і відповідальності. У правомірній поведінці виражаються стійкі взаємозв'язки між державою і громадянами, між громадянами, між юридичними особами.
Позитивна юридична відповідальність реалізується в регулятивних правовідносинах, в свою чергу, регулятивні правовідносини спрямовані на забезпечення та гарантованість правомірної поведінки як динамічної стадії юридичної відповідальності, тому що мета взаємних прав і обов'язків - забезпечити відповідальне, правомірна поведінка в регулятивному правовідносинах.
