29. Місцеве самоврядування: поняття принципи система органів.

Відповідно до законодавства, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо (наприклад, шляхом місцевого референдуму, загальних зборів), так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється за принципами: а) народовладдя; б) законності; в) гласності; г) колегіальності; ґ) поєднання місцевих і державних інтересів; д) виборності; е) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законодавством; є) підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб; ж) державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; з) судового захисту прав місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування включає:

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- районні й обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

- органи самоорганізації населення.

30. Служба в органах міссцевого самоврядування.

Служба в органах місцевого самоврядування— це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування визнається особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету

Посади в органах місцевого самоврядування класифікуються таким чином:

• виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

• виборні посади, на які особи обираються чи затверджуються радою;

• посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Посадова особа місцевого самоврядування має право на:

- повагу особистої гідності;

- оплату праці, соціальний і правовий захист;

- просування по службі, безпечній необхідні для роботи умови праці;

- отримувати від органів державної влади, АР Крим та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, окремих осіб матеріали та інформацію, необхідні для виконання службових обов'язків;

- отримувати інформацію про матеріали своєї особової справи й ознайомлюватися з іншими документами, що стосуються проходження нею служби, пояснення від керівників органу місцевого самоврядування;

- вимагати проведення службового розслідування з метою спростування безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри щодо неї;

- захищати свої законні права та інтереси в органах державної влади, органах влади АР Крим, органах місцевого самоврядування та в судовому порядку.

До основних обов'язків посадових осіб місцевого самоврядування належать:

1) дотримання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

2) дотримання прав та свобод людини і громадянина;

3) збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, Іншої інформації, яка за законом не піддягає розголошенню;

4) удосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків;

5) шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про авторитет цих органів та посадових осіб;

7) недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити

Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають Присягу. На таку службу не можуть бути прийняті особи, визнані судом недієздатними; мають судимість, якщо вона не погашена і не знята у встановленому порядку; за законом позбавлені права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування; підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками.

В органах місцевого самоврядування встановлюються сім категорій посад, які охоплюють усіх посадових осіб, починаючи від посади Київського та Севастопольського міських голів, голів обласних рад міського голови (перша категорія) і закінчуючи посадами радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад (сьома категорія). При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються рангив межах відповідної категорії посад з першого до п'ятнадцятого.

31. Форми державного управління їх види та форми

Форма управління — це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами виконавчої влади для реалізації поставле­них перед ними завдань

Прийнято розрізняти чотири форми управлінської діяльності:

1) видання нормативних актів управління;

2) видання індивідуальних (ненормативних, адміністративних) актів управління;

3) проведення організаційних заходів;

4) здійснення матеріально-технічних операцій.

Загальновизнаної класифікації форм управлінської діяльності немає. Є й інший схематичний варіант класифікації форм управлін­ської діяльності, а саме:

а) правові форми, пов'язані з встановленням та застосуванням норм права, наприклад, видання нормативних та індивідуальних актів управління;

б) неправові форми, тобто проведення тих чи інших управлінсь­ких дій, безпосередньо не пов'язаних з прийняттям юридичних актів управління, наприклад, проведення організаційних заходів та здій­снення матеріально-технічних операцій.

32. Правові управлінські акти та їх класифікація.

правові акти управління являють собою будь-які дії органів управління, посадових осіб та інших суб’єктів, що здійснюють управлінську діяльність у відповідних правових формах, тобто через видання правових актів, що породжують певні юридичні наслідки, пов’язані з установленням, зміною чи припиненням адміністративно-правових відносин.

правовий акт управління являє собою підзаконне офіційне одностороннє рішення юридично- владного характеру, прийняте уповноваженим суб’єктом управління в

межах його компетенції з дотриманням належної процедури, яке спрямоване на

виникнення, зміну чи припинення адміністративно-правових відносин з

метою реалізації завдань та функцій управління.

класифікують за такими критеріями:

юридичними властивостями;

дією в просторі і часі; характером компетенції органів, що їх прийняли;

формою. За юридичною властивістю акти поділяються на нормативні, індивідуальні

та змішані.

Нормативні — це акти управління, що складаються з правових норм. Їх

прийняття розраховане на певний термін і багаторазове застосування норм при

виникненні однотипних правових відносин (наприклад, Положення про

середній загальноосвітній навчально-виховний заклад).

Індивідуальні — це акти, які складаються з рішень щодо конкретних питань.

Індивідуальні акти використовуються з метою реалізації нормативних актів і

адресуються конкретним учасникам правових відносин у сфері виконавчої

влади (наприклад, наказ ректора університету про призначення на посаду).

Змішані — це акти які одночасно складаються з правових норм і

конкретних рішень. Ці акти знаходять своє застосування, наприклад, в урядових

постановах, за допомогою яких формуються обов’язкові правила

поведінки і одночасно передбачається застосування адміністративних стягнень

до порушників.

За дією в просторі акти управління поділяються на такі види: акти, що діють

у межах певної території (області, міста, району тощо); акти, дія яких

поширюється на певну сферу, галузь чи підгалузь; акти локального характеру, дія

яких поширюється на частину певної території чи колективу.

За дією в часі акти управління розмежовуються на такі, що мають

обмежений і необмежений терміни застосування. Якщо акт прийнятий на

певний термін, то його дія припиняється в установлений нормою строк. Якщо такі

терміни не визначені, то дія зазначених актів поширюється до прийняття нового

акту з цих питань. За характером компетенції органів, що видали акт, вони поділяються на: акти органів загального напряму (так, постанова Кабінету Міністрів або рішення

місцевої державної адміністрації носять загальний характер); акти галузевого

напряму (наприклад, наказ міністра економіки та з питань європейської

інтеграції України); акти міжгалузевого напряму (наприклад, спільний наказ

Міністерства економіки України та іншого міністерства чи відомства України з

питань регулювання відносин у сфері економіки).

Форма актів управління залежить від повноважень суб’єкта, що їх приймає. З

урахуванням цього вони поділяються на такі види: постанови і розпорядження,

що приймаються Кабінетом Міністрів України; накази, положення, інструкції,

правила, вказівки Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції

України та інших міністерств і відомств України з питань регулювання економіки;

рішення місцевих державних адміністрацій;

накази керівників структурних під розділів державних органів, підприємств,

установ, організацій тощо.

33. Дія управлінських актів та вимоги до них.

Акти виконавчої влади діють у вимірах простору й часу, але їм

передують опрацювання, видання, набрання чинності та дія з певними обов'язковими вимогами.

Дія актів державного управління в просторово-часовій дійсності — це

певний рух від початку ініціативи та опрацювання актів управління до їх

втілення в життя. Він складається з таких стадій: 1) постановка питання про

видання акта управління; 2) опрацювання проектів актів управління;

3) видання актів управління; 4) доведення актів управління до відома

адресатів — суб'єктів адміністративно- правових відносин; 5) набрання чинності

актами управління; 6) дія актів управління.

Процедури опрацювання проектів, прийняття, набрання чинності та дію

актів управління регулюють нормативні акти.

Ініціатором видання акта управління може бути будь-який суб'єкт державного

управління. Це такі суб'єкти, як органи виконавчої влади, державні

підприємства, установи, державні службовці, громадські об'єднання, а

також громадяни. Процес підготовки акта управління

встановлює, переважно, сам орган і закріплює його у відповідному акті.

Прикладом такого порядку проходження й опрацювання документа в структурних

підрозділах Адміністрації Президента може бути витяг із тексту Положення про

Адміністрацію Президента України від 19 лютого 1997 р., в якому відповідно до п.