Ускладнення запальних захворювань лиця і шиї, медіастиніт

Гнійний медіастиніт найчастіше виникає в результаті механічного і хімічного пошкодження стравоходу з наступним інфікуванням клітковини середостіння. Але інфекція може проникнути в середостіння по міжм'язовій і міжфасціальній кліт­ковині шиї при глибоких флегмонах одонтогенного походження. Одонтогенні ме-діастиніти розвиваються в результаті поширення гнійного ексудату при флегмоні навкологлоткового простору і дна ротової порожнини, по ходу судинно-нервового пучка шиї, а також по навколостравохідній і претрахеальній клітковині. Одонто­генні медіастиніти можуть виникати блискавично, перебігати одночасно з флегмонами дна ротової порожнини і шиї, тому діа­гностика їх не завжди проста (рис. 4).

Рис. 4 Флегмона дна порожнини рота, ускладнена медіастинітом.

Підозра на медіастиніт повинна виникати в тих випадках, коли, незважаючи на розтин і добре дренування первинного гнійного вогни­ща, адекватну протизапальну терапію, антиба­ктеріальну, дезінтоксикаційну терапію, загаль­ний стан хворого різко погіршується, температура тіла підвищується до 39-40 °С, пульс досягає 110-140 за хвилину, стає аритмі­чним, слабкого наповнення і напруження, з'яв­ляється задишка, поверхневе дихання, число ди­хальних рухів досягає 45-50 за хвилину. Одним з основних симптомів при гострому гнійному медіастиніті є біль за грудниною або в глибині грудної клітки. При закиданні голови загруд-нинний біль посилюється (симптом Герке). Біль може посилюватись також при глибокому вдиху спробі ковтнути їжу. Характерне постійне покашлювання погіршує стан хворого. Під час вдиху відмічається напруження тканин в діля­нці яремної западини (симптом Ревіч-Шербо). Положення хворого при медіасти­ніті вимушене. Він сидить з опущеною головою або лежить на боці з приведени­ми до живота ногами; підборіддя притиснене до груднини. У крові виражений лейкоцитоз і зсув лейкоцитарної формули вліво, значно збільшена ШОЕ. Важли­вим діагностичним методом при медіастиніті є рентгенографія. Обстеження про­водять у трьох проекціях (передньо-задній, боковій і косій). На рентгенограмі спо­стерігають розширені тіні середостіння, випіт в плевральну порожнину. Для виявлення динаміки процесу рентгенологічне дослідження повторюємо через 2-3 дні. Хворий має бути консультований торакальним хірургом.

У процесі комплексного лікування медіастиніту показники коагулограми і тром-боеластограми знижуються і до моменту клінічного видужання ( в середньому до 30-40 дня з моменту госпіталізації) наближені до норми. У випадку несприятливого перебігу захворювання ці показники продовжують наростати. Таким чином, дані показники дозволяють об'єктивно оцінювати стан хворого і прогноз медіастиніту. Наслідок одонтогенного гнійного медіастиніту значною мірою зумовлений ран­ньою діагностикою захворювання, а відповідно, своєчасною комплексною тера­пією, яка повинна включати медіастинотомію, інтенсивну антибактеріальну і дез­інтоксикаційну терапію.

Оперативне втручання при медіастиніті потрібно проводити відразу після встано­влення діагнозу і відповідної підготовки. Найбільш поширена і технічно легко вико­нувана черезшийна медіастинотомія, запропонована в 1889 році В.І. Розумовським. Для промивання використовують розчин фурациліну 1:5000, середньодобовий роз­хід якого складає 2500-3000 мл. За показаннями використовують більш сильні антисеп­тики (фурепін, хлоргексидин), протеолітичні ферменти та інші засоби. Постійне про­мивання середостіння з активною аспірацією призвело до зниження летальності і скорочення перебування цих хворих в клініці до 10 діб порівняно з групою хворих, у яких використовувались пасивні методи дренування середостіння. Прогноз при "конта­ктному" одонтогенному медіастиніті дуже серйозний, захворювання дуже небезпечне.