Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект 2014.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
232 Кб
Скачать
☆

Тема 4. Врахування ризику в системі ебп

  1. Поняття економічної ефективності та її врахування в системі ЕБП

  2. Оцінка ризиків та прийняття рішень

  3. Економічне обґрунтування рішення

  1. Економічний ефект – результат господарської діяльності, виражений у вартісних показниках.

Принципи розрахунку економічного ефекту:

  • врахування фактора часу;

  • урахування витрат і результатів протягом ЖЦТ;

  • використання системного підходу в розрахунках;

  • забезпечення оптимізації варіантів рішень;

  • забезпечення багатоваріантності технічних і організаційних рішень.

Економічний ефект:

, де - прогноз ціни товару і-го в т-раз;

- прогнозована собівартість;

- прогноз податку на одиницю такого товару;

- прогноз обсягу випуску;

- одноразові затрати.

Ставка дисконту – норматив приведення поточних поточних інвестицій до розрахункового чи поточного періоду.

,

-ставки дисконту без врахування ризику;

- ставка реінвестування НБУ;

- темп інфляції у поточному році.

, де Р-враховує ризик,%.

Види ризику:

  • низький (капіталовкладення в інтенсивне виробництво на базі освоєння нової техніки) 5-9%;

  • середній (збільшення обсягів продажу існуючої продукції) 10-14%;

  • високий (виробництво і просування нової продукції) 15-17%;

  • дуже високий (вкладення в розробки) 18-20%.

  1. Функція корисності U/W показує корисність, яку приписує особа, яка приймає рішення (ОПР) кожному можливому результату залежно від ставлення до ризику.

Очікувана корисність події – сума добутків ймовірностей виникнення певної події (рі) на значення корисностей (wi) функції:

Функція корисності : w=pu(s)+(1-p)u(s), де р-задана ймовірність.

Якщо ми впевнені в розвитку ситуації, тоді використовується метод оптимізації: Aopt=max(xij).

Правило Лайклайхуда – оптимальним вважається дія, яка при най вірогіднішій події або стані НС показує кращий результат.

Правило Байєса – очікуване значення математичного сподівання грошових коефіцієнтів Xij для кожної дії. Оптимальною вважається дія з максимальним очікуваним грошовим надходженням (або в іншому випадку-з мінімальними витратами).

Правило Лапласа – оптимальним є рішення відповідної дії, яка в середньому дозволяє очікувати максимальні грошові надходження. Це означає, що для кожної грошової дії має бути розраховане середнє значення грошових надходжень.

При використанні умови вважається, що при відсутності інформації, ймовірність однакова.

Правило “максімакс”: оптимальною вважається дія,яка приведе до найбільших грошових надходжень.

Для прийняття правильного варіанту рішення використовують метод побудови дерева подій(дерева ризику).

Дерева подій, з огляду на теорію прийняття рішень, охоплюють кілька рівнів рішень та станів.

Приклад: первинні інвестиції.

Ціна технологічної установки

Масштаб ринку

Ймовірність

Обсяг реалізації (грн.)

Велика установка за 10 грн.

Малий

0,2

10

Середній

0,5

15

Великий

0,3

20

Мала установка за 5 грн.

Малий

0,4

4

Великий

0,6

6

Через два роки мала установка за 5 грн. може бути розширена, якщо динаміка обсягу реалізації

буде сприятливою. Для оцінки очікуваного прибутку доступна така інформація:

Установка

Масштаб ринку

Ймовірність

Обсяг реалізації (грн.)

Розширена

Малий

0,2

8

Середній

0,5

10

Великий

0,3

15

Не розширена

Малий

0,2

4

Середній

0,6

6

Великий

0,2

10

Завдання побудови дерева подій – визначити оптимальні наслідки прийнятого рішення в ситуації ризику.

Критерій оптимальності рішення при цьому – це максимізація очікуваних прибутків або мінімізація витрат.

Починаючи з кінців дерева ризику в зворотному порядку обчислюється найдовший шлях (при максимізації прибутку) або найкоротший (при мінімізації витрат).

Приклад розрахунку на основі дерева ризику:

Таким чином, максимальний очікуваний прибуток становить 5,5 грн.

Тоді на першому етапі вирішуємо встановити велику установку. Якщо ж все ж таки буде

встановлена мала установка, то її на другому етапі розширювати не слід.

Оцінка ризику на основі методів математичної статистики

  1. Об’єктивний метод розрахунку передбачає оцінювання частоти події:

, - події,які цікавлять, n-повна кількіст випадків.

  1. М – математичне очікування (середнє значення) досліджуваної величини (наслідків яких-небудь подій, наприклад, прибуток):

Середня величина є узагальненою характеристикою і не дозволяє прийняти рішення на користь одного із декількох розглянутих варіанті.

  1. D – дисперсія – середньозважена величина квадратних відхилень дійсних результатів від очікуваних в середньому:

  1. - середньоквадратичне відхилення:

  1. CV – коефіцієнт варіації:

Застосування статистичного методу доволі часто неможливе, адже, настання та наслідки ризикових подій не завжди реєструються, або інформація про аналогічні види ризиків взагалі відсутня. Для таких випадків найбільш поширеним та доступним для практичного використання методом оцінки рівня ризику є експертний метод.

Оцінка рівня ризику під час застосування даного методу проводиться на основі якісного визначення ймовірності ризикових подій завдяки вивченню та оцінки факторів, що впливають на їх виникнення. Таким чином, необхідною та достатньою умовою практичного застосування даного методу є визначення переліку факторів, що обумовлюють певний вид ризику, а також встановлення, зв'язку між характером дії фактору та мірою ризику, яку цей фактор обумовлює.

Роботу по визначенню та оцінці характеру прояву для більшої об'єктивності результатів повинні проводити спеціальні експерти, які мають необхідну підготовку та досвід роботи з цього питання.

  1. Аксіоматичний метод базується на побудові функцій корисності суб’єкта управління, формування твердження(аксіоми) щодо виду функції корисності, а потім відбувається перевірка висунутої гіпотези.

  2. Прямі методи полягають у тому, що вид залежності функції корисності задається без теоретичних обґрунтувань, а параметри цієї залежності або також задаються, або безпосередньо оцінюються суб’єктом управління.

Найпоширеніші прямі методи:

1)Метод зваженої суми оцінок критеріїв і корисність багатокритеріального об’єкта, тоді дана корисність дорівнює:

, де - оцінка об’єкта за і-м критерієм, i=1,n, wi - вага і-го критерію, що вимірюється за кількісною шкалою.

Алгоритм:

  1. Дослідник знаходить множину припустимих оцінок, де міститься шукана оцінка

  2. Дослідник визначає множину припустимих оцінок, з якої здійснюється вибір експертів

  3. Кожний експерт вибирає власну оцінку, тобто вирішує задачі вибору найкращої оцінки. При цьому експерти можуть взаємодіяти між собою

  4. За розробленим алгоритмом дослідник виконує обробку отриманої від експертів інформації та знаходить результуючу оцінку, яка є розв’язком задачі оцінювання.

  5. Якщо отриманий результат не задовольняє дослідника, він може надати експертам додаткову інформацію, тобто організовувати зворотний зв’язок, після чого знову вирішує відповідні задачі вибору.

Після отриманих результатів обов’язковим елементом є розрахунок достовірності

отриманої експертної думки. Для цього визначається ступінь однодумності експертів

за допомогою:

  • середнього квадратичного відхилення;

  • коефіцієнта варіації 

Коефіцієнт варіації >30% означає неправильний підбір експертної групи,

високу неоднорідність її за ступенем компетенції щодо цього запитання та неможливість

вважати отриманий результат значимим.

Для детального аналізу однорідності експертної думки можна використати додаткові

показники:

  • показник рангової конкордації;

  • показник асиметрії;

  • показник ексцесу (гостровершинності);

коефіцієнт осциляції (відображає відносне коливання значень)

Стратегії поводження з ризиками

Зниження ризику передбачає зменшення розмірів можливого збитку чи ймовірності настання несприятливих подій.

Збереження ризику найчастіше відмова від дій, що спрямовані на компенсацію збитку, чи його компенсація з якихось спеціальних джерел (фонд ризику, фонд самострахування, кредити і т.д.). Це може бути, наприклад, залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь впевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу.

Передача ризику - передача відповідальності за нього третім особам (часто за винагороду) при збереженні існуючого рівня ризику. Це означає, що підприємець передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії. У цьому випадку передача ризику здійснюється шляхом страхування ризику.

Основний спосіб передачі ризику - це передача ризику через складання контракту. Розрізняють наступні контракти: будівельні, оренди, на збереження і перевезення, продажі, обслуговування, постачання тощо.

Уникнення ризиків є найбільш ефективний спосіб їхньої профілактики. Воно полягає в розробці таких заходів, що цілком виключають конкретний вид підприємницького ризику. До числа основних заходів відносяться:

  • відмова від здійснення господарських операцій, коли рівень ризику надмірно високий і не відповідає критеріям фінансової політики підприємства. Незважаючи на високу ефективність цього заходу, її використання носить обмежений характер, тому що більшість господарських операцій пов'язано зі здійсненням прямої торгово-виробничої діяльності підприємства, що забезпечує регулярне надходження доходів і формування його прибутку;

  • зниження частини позикових засобів у господарському обороті.