5.2 Загальна характеристика повітряного середовища та вплив його на працездатність людини

Залежно від хімічного складу повітря, його фізичних властивостей (температура, вологість, рухомість, тиск), а також наявності в ньому забруднень у вигляді пилу, газу, патогенних мікроорганізмів, теплоти тощо ). Повітряне середовище може бути сприятливим, несприятливим або навіть небезпечним. Наряду з хімічним складом важливим є те, щоб повітря мало певний іонний склад.

Вплив параметрів мікроклімату на організм людини

Умови внутрішнього середовища виробничих приміщень визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення.

Властивість організму підтримувати тепловий баланс з навколишнім середовищем називається терморегуляцією.

Теплообмін організму з середовищем здійснюється за рахунок:

• конвекції;

• випромінювання;

• випаровування поту;

• теплопередачі;

• дихання.

Порушення теплообміну веде до перегрівання або до охолодження організму, що негативно впливає на стан здоров'я і продуктивність праці.

Збільшення рухомості повітря при підвищених температурах покращує терморегуляцію організму, а при знижених-збільшує тепловіддачу, що веде до переохолодження.

Підвищена вологість повітря при високих температурах затрудняє випаровування поту з поверхні шкіри, а при низьких температурах – посилює тепловіддачу. При дії високої температури можливе перегрівання організму: підвищується температура тіла, сильне потовиділення, частішає пульс і дихання, запаморочення (голови), можлива поява судом і виникнення теплового удару (температура тіла підвищується до 40-41°С). При низьких температурах можливі простудні захворювання.

5.3 Нормування параметрів метеорологічних умов робочої зони

Основні параметри мікроклімату є:

• температура, ^оС;

• відносна вологість, %;

• швидкість руху повітря, м/с;

• іонізація, n⁺, n^-;

• інтенсивність теплового випромінювання, Вт/м².

Параметри температури, відносної вологості і швидкості руху повітря нормуються в комплексі. Нормативне значення залежить від категорії важкості робіт та від періоду року.

Розрізняють легкі фізичні роботи (категорія 1а, 1б), фізичні роботи середньої тяжкості (категорія 2а, 2б), важкі фізичні роботи (категорія 3). Розподіл категорій робіт за важкістю відбувається на основі загальних енерговитрат організму:

1а до 120 ккал/год

1б 121-150 ккал/год

2а 151-200 ккал/год

2б 201-250 ккал/год

3 більше 250 ккал/год

Розрізняють два періоди року: холодний – середньодобова температура зовнішнього повітря +10°С і нижче, теплий – середньодобова температура зовнішнього повітря понад +10°С.

Нормуються допустимі та оптимальні значення цих показників.

Іонізація нормується максимальною та мінімальною концентрацією позитивно та негативно заряджених іонів в повітрі.

Допустиме значення інтенсивності теплового випромінювання встановлюється в залежності від процента поверхні тіла людини, що підлягає опроміненню.

Інтенсивність теплового опромінювання працюючих не повинна перевищувати:

• 35 Вт/ , при опроміненні 50% і більше поверхні тіла;

• 70 Вт/ , при опроміненні від 25%-50% поверхні тіла;

• 100 Вт/ , при опроміненні не більше 25% поверхні тіла.