4.3 Економічна ефективність форм організації виробництва, розміру та розміщення підприємств

Економічне обґрунтування форм суспільної організації виробництва, розміру, розміщення підприємств можна здійснити за допомогою низки показників.

Узагальнюючим показником економічної ефективності комбінування є різниця приведених витрат (З_прив) на некомбінованому і комбінованому виробництвах:

 min, грн., (31)

де С_і – собівартість одиниці продукції при і-му варіанті, грн.;

К_і – питомі капіталовкладення при і-му варіанті, грн.

Показником економічної ефективності спеціалізації і кооперування є умовно-річна економія (Е_у-р), яку визначають за формулою:

, (32)

де С_і, С₂ – повна собівартість одиниці продукції до і після спеціалізації, грн.;

Т₁, Т₂ – транспортні витрати по поставці одиниці продукції споживачу до і після спеціалізації, грн.;

N₂ – річний обсяг випуску продукції після спеціалізації в натуральних одиницях по плану.

Оптимальним є той варіант спеціалізації, при якому досягається мінімум приведених витрат з врахуванням транспортних затрат:

min, грн. (33)

Річний економічний ефект (Е_річн) від проведення спеціалізації по вибраному варіанту обчислюється за формулою:

, грн., (34)

де З₁, З₂ – приведені витрати по порівнювальних варіантах, грн.

N₂ – фактичний річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях після проведення спеціалізації.

Строк окупності капіталовкладень на проведення спеціалізації можна визначити за формулою:

, років, (35)

де К – обсяг капіталовкладень на проведення спеціалізації, грн.;

Ф – вартість основних фондів, які вивільняються після проведення спеціалізації і які можуть бути реалізовані, грн.

Економічна ефективність кооперування – це різниця між собівартістю виробу власного виробництва і його ціною з урахуванням транспортних витрат при його випуску на спеціалізованому підприємстві.

Економія від розширення кооперативних зв’язків (Е_кооп) розраховується за формулою:

, грн., (36)

де С – повна виробнича собівартість одиниці виробу, що передається на виготовлення на спеціалізоване підприємство, грн.;

Ц – гуртова ціна, по якій цей виріб буде поступати зі спеціалізованого підприємства, грн.;

Т – транспортно-заготівельні витрати в розрахунку на один виріб, грн.;

N_кооп – кількість виробів, яку одержують по кооперативних поставках за рік, натуральних одиниць.

Критерієм оптимізації розміру підприємства є мінімум суспільних витрат, який визначається за формулою:

min, грн., (37)

де П_і – приведені витрати при і-му варіанті розміру підприємства, грн.;

С_і – собівартість одиниці продукції при і-му варіанті, грн.;

Т_і – транспортні витрати на одиницю продукції при і-му варіанті, грн.;

К_і – питомі капіталовкладення при і-му варіанті, грн.

Економічне обґрунтування розміщення підприємств повинно полягати у визначені найбільш ефективного з народногосподарських позицій варіанту.

Оптимальним варіантом розміщення вважається той, який забезпечує задоволення потреби в даному виді продукції з мінімумом приведених витрат на її виробництво і доставку споживачам. Ці витрати можуть бути представлені аналогічно, як для вибору оптимального варіанту спеціалізації.