Запитання для перевірки знань

1. Які права та обов’язки громадян України визначає Закон "Про охорону навколишнього природного середовища"?

2. Які нормативні документи регулюють охорону природи?

3. Які правопорушення законодавства про надра тягнуть за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність?

4. Чи можна за чинним законодавством передавати у приватну власність землі заповідників, природних парків, дендропарків?

5. Які дії є неправомірними (протизаконними) відповідно до Лісового кодексу України?

6. Що регулює Закон України «Про охорону атмосферного повітря»?

7. Яка функція управління державної екологічної експертизи?

8. Які органи державної влади здійснюють природоохоронну діяльність?

9. Яке значення природоохоронного законодавства?

Тема 2.5. Екологічні проблеми ринку товарів та послуг

Семінар № 4

Екологічні аспекти виробництва непродовольчих товарів

План

1. Поняття про «екологічно чисті» товари. Екологічне маркування.

2. Екологічні проблеми виробництва та утилізації товарів із пластичних мас.

3. Екологічні проблеми, пов’язані з виробництвом та використанням хімічних побутових товарів.

4. Текстильні товари та їх екологічні властивості.

5. Парфумерні та косметичні товари.

Теми рефератів

• Екологічна безпека дитячих іграшок.

• Вплив на здоров’я та довкілля засобів побутової хімії.

• Екологічні аспекти виробництва штучних та синтетичних волокон.

Література

1. Васюкова Г.Т. Ярошева О.І. Екологія. Підручник. – К.: Кондор, 2009. – 524 с.

2. Войнаш Л.Г., Байдакова Л.І., Діаніч М.М., Козьмич Д.І. Товарознавство непродовольчих товарів. Част. 2/ За загальною ред. Л.Г. Войнаш/ Підручник.-К.:НМЦ «Укоопосвіта», 2004. – 532 с.

3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. – К.: Знання, 2006.

4. Умови отримання знаку екологічного маркування. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.ecolabel.org.ua/index.php?id=41.

5. Проект «Технічного регламенту щодо екологічних критеріїв еко-маркування текстильних виробів». – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.industry.kmu.gov.ua.

6. «Экологически чистый» - между имиджем и правдой. – [Електрон. ресурс]. –Режим доступу: http://www. EcoShopping.ru .

Методичні рекомендації

Розглядаючи перше питання, необхідно звернути увагу не те, що термін «екологічно чистий», «безпечний» застосовується з метою виявлення найбільш безпечної для людини продукції, але не має однозначного тлумачення. Ця проблема досить актуальна як в нашій країні, так і за кордоном.

Словосполучення “екологічно чистий” на етикетці товарів у переважній більшості випадків є поняттям відносним: навіть якщо сам по собі товар дійсно є повністю натуральним і не містить шкідливих речовин, може виявитися, що під час виробництва товарів використовується застаріла технологія, внаслідок чого підприємство негативно впливає на довкілля. Або, наприклад, у “чистого” продукту може бути упаковка, що містить хлор. Це означає, що під час утилізації цієї упаковки методом спалювання в атмосферу виділиться шкідливий діоксин.

Екологічно чистим можна назвати товар, який відповідає наступним вимогам. По-перше, він не повинен містити шкідливих для людини і довкілля речовин, і, по-друге, під час виробництва й утилізації самого товару та його упаковки не повинна завдаватися шкода навколишньому середовищу. Але це нереально, оскільки будь-яке виробництво, транспортування й утилізація продукту мають певну негативну дію на довкілля. Відмінність між товарами може бути лише в різній мірі негативної дії.

В Україні екологічне маркування, яке ґрунтується на якісних перевагах продукції стосовно негативних впливів на стан здоров'я людини та довкілля, закріплено міжнародним стандартом ISO 14024 (з 2002 року запроваджено до державної системи стандартизації - ДСТУ ISO 14024) і належить до категорії «добровільних». З 2004 року знак екологічного маркування "Екологічно чисто та безпечно" внесено до Міжнародного реєстру Глобальної Мережі Екологічного маркування - Global Ecolabelling Network (GEN) та визнано 59 країнами світу, зокрема Європейським Союзом. Метою екологічного маркування товарів є інформування споживачів про екологічну пріоритетність маркованої знаком „Екологічно чисто і безпечно” продукції порівняно з аналогічною немаркованою продукцією, сприяння розширенню попиту на продукцію з мінімальним негативним впливом на довкілля та здоров’я людини.

При вивченні другого питання потрібно звернути увагу на екологічну безпеку та склад товарів із пластичних мас. Пластмаси – це штучні матеріали, створені на основі синтетичних або природних високомолекулярних сполук – полімерів, які під впливом нагрівання і тиску здатні формуватися, а після охолодження – постійно зберігати форму в нормальних умовах.

Пластмаси можуть бути термопластичними та термореактивними. Термопластичні пластичні маси при нагріванні можуть виділяти небезпечні для здоров’я людини речовини. Товари на основі поліетилену, поліпропілену, полівінілхлориду після використання не розкладаються у природному середовищі і повинні бути передбачені шляхи їх утилізації. Потрібно звернути увагу на безпечність посуду, виготовленого із полімерних матеріалів, та правила його експлуатації. Поширені сьогодні антипригарні покриття посуду на основі фторопластів з часом можуть ставати небезпечними для здоров’я людини і навіть викликати ракові захворювання. Фенолформальдегідні та алкідні смоли в основі сучасних непродовольчих товарів при нагріванні виділяють отруйні речовини, які можуть поступово нагромаджуватися в організмі людини і спричиняти захворювання.

Розглядаючи третє питання, слід звернути увагу на те, що часто у побуті під час ремонтних робіт використовуються клеї та лакофарбові покриття, які можуть бути токсичними для організму людини та вогненебезпечними.

Мінеральні добрива, які сьогодні широко використовуються у сільському господарстві, при надмірному внесенні у ґрунт викликають забруднення ґрунтових вод, річок і водосховищ. Хімічні засоби захисту рослин, або пестициди, викликають забруднення довкілля хлорорганічними, броморганічними речовинами та важкими металами.

Засоби побутової хімії здебільшого не розкладаються в природному середовищі, нагромаджуються, спричинюючи забруднення детергентами. У водному середовищі вони спричиняють «цвітіння води» та отруєння мешканців водойм. Крім того, засоби побутової хімії не повинні виділяти отруйні для людини гази, викликати алергічні реакції.

При вивченні четвертого питання потрібно звернути увагу на екологічну безпечність текстильних виробів. Вони бувають природними, штучними і синтетичними. При їх виборі необхідно враховувати, що синтетичні волокна мають надзвичайно низьку гігроскопічність. Унаслідок цього піт та інші виділення шкіри майже не вбираються у волокна синтетичної тканини, а скупчуються в повітряних порах, гальмуючи повітрообмін і погіршуючи теплоізоляційні властивості тканини. За високої температури навколишнього повітря створюються умови, що сприяють перегріванню організму, за низької температури — охолодженню. Крім того, синтетичні тканини набувають високих електроізоляційних властивостей. Це може призводити до нагромадження і тривалого перебування на поверхні матеріалу електричних зарядів. Унаслідок носіння синтетичних виробів може створюватись електростатичне поле напругою до 4000— 5000 В/см, у той час допустимою вважається напруга статичного електричного поля не більше, ніж 250—300 В/см. Природні ж волокна мають відповідні гігієнічні показники, але використання їх може призвести до зменшення популяцій тварин та рослин.

При вивченні наступного питання слід зазначити, що парфумерні товари та косметика можуть бути природними і синтетичними. Безпека косметичних товарів залежить від складу, якості вихідних компонентів, технологічного процесу отримання, умов зберігання і продажу, умов споживання. На кожному етапі життєвого циклу в косметичних товарах можуть протікати ті чи інші процеси, які викликають зміни, небезпечні для здоров'я людини. Тому для перевірки безпеки косметичних товарів проводять комплекс випробувань.

Крім того, широке застосування аерозольних парфумерних засобів, складовим компонентом яких є фреон, призводить до руйнування озонового шару.